25 грудня 2013 року Справа № 905/3822/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддівМачульського Г.М. (доповідач),
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду
від23.10.2013р.
у справі№905/3822/13
Господарського судуДонецької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
доКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"
треті особи1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_5
простягнення виплаченого страхового відшкодування
за участю
- позивача:Шкуропат Г.В. (довіреність від 19.12.2012р.), -
Звернувшись у суд із даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) просило стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (далі - відповідач) 18148,28 грн. виплаченого страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" у зв'язку з виплатою страхового відшкодування постраждалій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у якій визнано працівника відповідача, має право вимоги до відповідача про відшкодування своїх витрат на сплату страхової виплати.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. (суддя Сажнева М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., судді Богатир К.В., Ушенко Л.В.), позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про повне задоволення позову мотивував тим, що позивач, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат має право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а останнім є відповідач.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на підставі укладеного з ОСОБА_4 (страхувальник, вигодонабувач) договору страхування №А0241105 від 15.09.2011р., об'єктом страхування за яким був транспортний засіб Lexus RX 350, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова/шасі (VIN-код) НОМЕР_2, 2010 року випуску, виплатив на користь вказаної особи, яка є потерпілою в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, 18 148,28 грн. страхового відшкодування згідно платіжного доручення №25759 від 26.03.2012р. При цьому розмір майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу, згідно Рахунку-фактури №СФ-0000288 від 25.02.2012р. ТОВ «Алекс-Моторс, склав 20739,41 грн.
Судами також встановлено, що страховий випадок стався з вини ОСОБА_5, яка на час дорожньо-транспортної пригоди працювала водієм відповідача, та керуючи тролейбусом ЗІУ-9, номерний знак 2031, що належить останньому, і цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована, порушила вимоги п.10.1 та 17.5 Правил дорожнього руху України.
Судові рішення не підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як роз'яснив Верховний Суд України у своїх постановах від 27.03.2012р. зі справи Господарського суду міста Києва № 58/168, від 07.08.2012р. зі справи Господарського суду Рівненської області №12/207, від 28.08.2012р. зі справи Господарського суду Харківської області №5023/4833/11, право вимоги на підставі статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", виникає після виплати страхового відшкодування.
Відтак вже після виплати страхового відшкодування у позивача у межах фактичних витрат виникає право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ці постанови відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України, тому оскільки судові рішення відповідають правовій позиції Верховного Суду України, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Разом з тим, суди обох інстанцій мотивували судові рішення також положеннями статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Між тим, судами встановлено, що позивач як страховик здійснив виплату страхового відшкодування особі, майно якої ним було застраховано, а не відшкодував їй шкоду, завдану іншою особою, тому підстави для застосування до правовідносин, що виникли у спорі в даній справі, положень статті 1191 Цивільного кодексу України, відсутні.
Враховуючи, що наведені порушення судами норм матеріального права не призвели до прийняття неправильних по суті судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, а вважає можливим залишити її без змін з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі Господарського суду Донецької області №905/3822/13, залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
А.Г. Полянський