24 грудня 2013 року Справа № 910/6454/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаГаджука П.Л. дов. від 22.02.2013 року Олєйнікова Є.В. дов. від 25.01.2013 року
відповідачаГрабовської І.В. дов. від 21.11.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"
на постановувід 22.10.2013 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 910/6454/13 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт"
простягнення 261160,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальність "Солстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" про стягнення 261160,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.), позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" 209300,00грн. коштів, сплачених за договором поставки № 31/08-06 від 31.08.2012 року та 4186,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення коштів у розмірі 209300,00 грн. та 4186,00 грн. витрат по оплаті судового збору і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме частину 5 статті 268 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник зазначає про те, що відповідачем не було підписано жодного документу, яким би він погодився із твердженням, що товар має виробничий дефект. Жодного доказу не надано і позивачем.
Також скаржник зазначає, що акт рекламації складено з численними порушеннями пункту 29 Інструкції П-7, а тому він не може прийматись судом як належний доказ вини відповідача.
Крім того, на думку заявника, судами не було враховано, що прийомка трансформаторів за якістю в частині явних недоліків була здійснена позивачем без зауважень, не з'ясовано в яких умовах зберігався товар, готувався до монтажу та яким чином з ним поводився позивач, не надано оцінки тому, що із фотографій, наданих позивачем вбачається, що трансформатори знаходяться у відкритому незахищеному просторі, що могло призвести до їх пошкодження, не прийнято до уваги та не надано оцінки тому, що якість трансформаторів підтверджена паспортами та сертифікатом відповідності.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 31.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" (постачальник) було укладено договір поставки № 31/08-06.
За умовами укладеного договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця кабельно-провідникову та електросвітлотехнічну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти її від постачальника та здійснити оплату в строки та в порядку, передбачені цим договором.
Умовами пункту 1.2 договору сторони передбачили, що перелік та найменування товару визначається у специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до специфікації № 1 від 31.08.2012 року до договору поставки № 31/08-06 від 31.08.2012 року постачальник прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця трансформатори ТМ-1000/10/0,4 (код товару згідно з УКТ ЗЕД) у кількості 2 (двох) штук.
Згідно пункту 3.1 договору загальна сума договору визначається, виходячи з цін, асортименту і загальної кількості товару, яку покупець зобов'язується сплатити постачальнику відповідно до умов цього договору та протягом його дії, становить 209300,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 34883,33 грн.
Відповідно до пункту 3.4.1 договору після підписання цього договору покупець перераховує постачальнику авансовий платіж у розмірі 100% від суми договору, що вказана в пункті 3.1 цього договору - 209300,00 грн., в т.ч.ПДВ.
Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити на об'єкт покупця товар, зазначений у погодженій сторонами Специфікації у термін не пізніше 12 (дванадцять) робочих днів з дати отримання постачальником передплати згідно з пунктом 3.4.1 цього договору.
Судами встановлено, що 04.09.2012 року позивач перерахував постачальнику грошові кошти у сумі 209300,00 грн., в т.ч. ПДВ, а постачальник 19.09.2013 року поставив покупцю визначений договором товар та передав супровідні документи до нього.
12.10.2012 року при передачі трансформаторів для підключення експлуатуючій організації Публічному акціонерному товариству "Київенерго", комісією у складі начальника СхРКМ Гребеніченка В.І., старшого майстра СхРКМ Сушка С.Ю., представників замовника Галатая С.С., Прокопенка С. Ю. складений акт обстеження ТП 5669 за адресою: вул.Електротехнічна, 7, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що вказаний трансформатор при наявності виявлених зауважень вмикати в роботу неможливо.
18.10.2012 року позивач направив відповідачу телеграму з повідомленням про виявлені недоліки, а також проханням направити повноважного представника для складання акта-рекламації.
Також судами встановлено, що 19.10.2012 року комісією у складі головного енергетика Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" Галата С.С., інженера-енергетика Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" Варцаба Л.Б., представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелектуальні системи" Белей Б.В. та представника постачальника Олійника М.В. було складено акт-рекламацію, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що при наявності виявлених дефектів подальша експлуатація поставлених трансформаторів неможлива.
На виконання пункту 4 договору 25.10.2012 року позивач передав відповідачу поставлений товар, про що було складено акт приймання-передачі майна.
19.10.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" про проведення дослідження технічного стану поставлених трансформаторів.
Згідно висновку № 0229 експертного товарознавчого дослідження технічного стану двох трансформаторів типу ТМ-1000/10/0,4/У1, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, територія магазину "Еко маркет" від 30.10.2012 року трансформатори мають численні недоліки, експлуатація досліджуваних трансформаторів не допускається, трансформатори не є новими, а є відновленими, які вже знаходились в експлуатації.
Однак судами встановлено, що експерт Бугрова Н.К., яка проводила зазначене дослідження, не мала відповідних повноважень для проведення зазначеної експертизи, а відтак судами не взято до уваги висновків, які були наведені експертом.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
У відповідності до частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 209300,00 грн. за поставлений товар неналежної якості суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки представником відповідача підписано акт рекламації без зауважень та застережень, а відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що недоліки поставленого товару виникли у зв'язку з неналежним зберіганням чи транспортуванням позивачем трансформаторів, акт рекламації від 19.10.2012 року та акт обстеження ТП-5669 від 12.10.2012 року суди визнали належними доказами поставки відповідачем трансформаторів, які мають дефекти, з яким експлуатація поставлених трансформаторів є неможливою.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його прийнято без встановлення всіх обставин, які є суттєвими для розгляду даного спору.
Так, судами не враховано, що сторонами в договорі передбачені гарантійні строки, особливості застосування яких визначені у статті 269 Господарського кодексу України.
Крім того, судами не надана оцінка акта рекламації та не досліджено додержання сторонами порядку його складання, передбаченого Інструкцією П-7.
Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості судами не враховані посилання позивача на статтю 231 Господарського кодексу України та приписи частини 7 статті 269 цього ж кодексу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року у справі № 910/6454/13 господарського суду міста Києва скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма-Електросвіт" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач