ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2013 року № 826/16113/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адмінстрації
провизнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році при Київській ОДА від 28.09.2012 року №163 та зобов'язати діяти відповідно до вимог законодавства. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_1. Згідно розпорядження урядової комісії була евакуйована з м.Чорнобиль 05.05.1986 року разом з сім'єю. 10.01.1993 Київська ОДА видала посвідчення евакуйованої (кат.2) НОМЕР_1. 25.07.2013 їй видали витяг з протоколу №163 засідання Комісії від 28.09.2012, у якому зазначено, що їй не підтверджено статус особи, евакуйованої із зони відчуження. На засідання комісії вона не запрошувалась, розгляд проводився за її відсутності.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення, аналогічні мотивам звернення до суду. Просив позов задоволити.
До суду надійшло письмове заперечення проти позову з клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відповідача. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що до департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 21.12.2012 №560 головне управління праці та соціального захисту населення Київської облдержадміністрації перейменовано на департамент соціального захисту населення Київської облдержадміністрації) звернулось Управління Пенсійного Фонду щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу евакуйованої, оскільки на момент аварії вона навчалась в педагогічному інституті м.Києва. На розгляд комісії були надані свідчення, які не можуть бути підставою для підтвердження статусу евакуйованої, документи, що підтверджували перебування ОСОБА_1 в м.Чорнобиль на момент аварії відсутні. А тому комісія відмовила у підтвердженні статусу особи, евакуйованої з зони відчуження. Положенням про комісію не передбачено залучення особи при вирішенні питання на черговому засіданні. Просили у задоволенні позову відмовити.
Суд розглянув справу у порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року з наступними змінами і доповненнями,
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Положеннями п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постанова КМ України від 20.01.1997 № 51 встановлено, що видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці; іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються:
потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) і особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки N 3 або N 4);
особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 5).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 26 квітня 1986 року фактично проживала і була прописаною у АДРЕСА_1 та евакуйована 05.05.1986 року, про що видано довідку виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів 22.07.1991 року.
Згідно свідоцтва про одруження, виданого 17 квітня 1997 року, після одруження прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_1.
Факт реєстрації позивачки у АДРЕСА_1 засвідчує і довідка №780 від 25.08.1986 року, видана Управлінням будинків.
Київською облдержадміністрацією 10.01.1993 року позивачці було видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянки, евакуйованої із зони відчуження, із зазначенням, що посвідчення безстрокове і діє на всій території УРСР.
Як зазначено у письмових запереченнях, на розгляд комісії були надані свідчення, які не можуть бути підставою для підтвердження статусу евакуйованої, документи, що підтверджували перебування ОСОБА_1 в м.Чорнобиль на момент аварії відсутні.
Судом витребовувались документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
Однак суд звертає увагу на те, що серед документів, які надано відповідачем та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, відсутні згадані вище довідки та копія посвідчення, що свідчить про неповноту з'ясування обставин для прийняття рішення відповідачем.
Крім того, відповідно до п. 12 Порядку, спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Однак у письмових запереченнях відсутні посилання, які саме спірні підстави стали причиною перегляду рішення щодо визначення позивачці статусу евакуйованої із зони відчуження у 1986 році. Посилання на звернення Управління Пенсійного Фонду як підставу для перегляду рішення суд вважає таким що не свідчить про спірність питань, оскільки відповідачем не наведено жодних даних про причини такого звернення.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем неповно досліджено обставини та необґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про не підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не надала суду доказів сплати судових витрат, а тому в задоволенні позовних вимог в частині здійснення таких за рахунок відповідача - відмовити.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити частково.
Визнати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації від 28.09.2012 року в частині не підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження - протиправним та скасувати.
В решті позову - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Мазур