25 листопада 2013 року о 12 год. 21 хв.Справа № 808/7617/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Начальника управління Укртрансінспенкції у Дніпропетровській області - Бузякова Р.М.
про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -
23 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Начальника управління Укртрансінспенкції у Дніпропетровській області - Бузякова Р.М. в якому позивач просить:
- визнати незаконними дії Начальника управління Укртрансінспенкції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 в ненаданні ОСОБА_1 до початку розгляду справи ознайомитись з документами на підставі яких проводилась перевірка та скасувати постанову №011119 від 15.08.2013 про застосування адміністративно-господарського штрафу;
- винести окрему ухвалу суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 16 вересня 2013 року поштою отримав рекомендований лист, а саме постанову №011119 від 15 серпня 2013 року, якою відповідач застосував до нього штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Не перевіривши підстави для застосування санкції, та не прийнявши зауважень ОСОБА_1 до складеного акту, відповідач безпідставно застосував адміністративно-господарський штраф. Крім того, при розгляді справи відповідачем порошно процедуру розгляду справи та не перевірено підстави, які унеможливлюють застосування штрафу.
Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, відповідач зазначив, що 28 червня 2013 року державними інспекторами з безпеки на наземному транспорті управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області на підставі завдання на перевірку №006353 від 27.06.2013 проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Н-08 437 км. пост Державтоінспекції №3, під час якої проведено перевірку транспортного засобу Kаrosa LS 735, номерний знак НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1. В ході перевірки держаними інспекторами виявлено надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів перелік яких визначено в ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: неоформлений договір з замовником транспортних послуг, відсутній договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. За наслідками проведення перевірки складений Акт №039715 від 28.06.2013, в якому зафіксовані порушення з боку позивача. Також зазначає, що справу роглядав заступник начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Шляхтін Ю.О., що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567. Відповідно до протоколу комісії, начальником Управління винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 таким чином, доводи позивача про порушення Управлінням Укратрансінспекції в Дніпропетровській області норм чинного законодавства при винесенні постанови про застосування фінансових санкцій є хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. 21 листопада 2013 року через службу діловодства суду подав клопотання, в якому зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів оскарження в установленому законом порядку дій чи бездіяльності посадових осіб Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області які призвели до порушення прав чи інтересів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, при складанні Акту №039715 від 28.06.2013. відтак підстав для скасування постанови не вбачає. На підставі вищевикладеного просить суд в задоволені позову відмовити та провести розгляд справи за відсутності представника Управління Укртрансінспенкції у Дніпропетровській області.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 25 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 (далі - Перевізник) та ТОВ «ТЕЗ ТУР» (далі - Замовник) укладено Договір здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 19.04.2013 б/н за умовами якого Перевізник зобов'язується за плату здійснювати перевезення організованих Замовником груп пасажирів та їх багажу у кількості осіб, з графіком та на умовах, що зазначені в Замовленні на перевезення, що надсилається Замовником Перевізнику на електронну поштову скриньку, факсом або в інший спосіб встановлений Сторонами за попередньою домовленістю, які є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник зобов'язується сплатити за такі перевезення Перевізникові встановлену цим Договором плату (а. с. 11-12).
Крім того, між ПАТ «Страхова компанія «ЮНІВЕСТ» (далі - Страховик) та ФОП ОСОБА_1 (далі - Перевізник) укладено Договір доручення на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 22.05.2013 №ЗП/13/223 за умовами якого Страховик доручає, а Перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати посередницькі послуги в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, від імені, в інтересах та за рахунок Страховика (а. с. 13-14).
Судом встановлено, що на підставі завдання на перевірку від 27.06.2013 №006353 державними інспекторами Ярославцевим В.Р. та Слюсаренко Д.Н. проведено перевірку транспортного засобу: марки Kаrosa LS 735, номерний знак 15109НА. В ході перевірки виявлено порушення, а саме: водій не пред'явив повістки режиму відпочинку та праці за тринадцять днів, чим порушив вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв'язку №385 від 24.06.2010 п. 33, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень без оформлення документів передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлений договір із замовником транспортних послуг, відсутній договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 28.06.2013 №039715 (а. с. 9).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1, начальником Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Р.М. Бузяковим винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.08.2013 №011119 (а. с. 8).
Вищевказана Постанова складена у зв'язку із допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а. с. 8).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567).
Згідно п.п. 2, 3, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Пунктом 11 Порядку № 1567 визначено, що якщо під час проведення планової або позапланової перевірки виявлені порушення, що безпосередньо впливають на безпеку автомобільних перевезень, а саме: не проведено перед- та післярейсовий огляд технічного стану транспортних засобів, планове технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, медичний огляд водіїв, а також у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів, в автобусі відсутні два водії, призначається позапланова перевірка виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За змістом п. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
З п. 13 Порядку № 1567 вбачається, що, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до п.14 вказаного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Згідно п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час проведення рейдової перевірки перевіряється, у тому числі, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон України № 2344-ІІІ).
При цьому, згідно ст. 1 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Таким чином, саме автомобільний перевізник, який здійснює регулярні пасажирські перевезення, зобов'язаний оформити та мати паспорт маршруту.
Статтею 5 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 11 ст. 6 зазначеного Закону України передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Щодо відсутності у водія договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, договору обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті на момент перевірки суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Таким чином, статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що обов'язковими документами для регулярних пасажирських перевезень, які повинні бути у водія автобуса, є, в тому числі, схема маршруту та розклад руху.
Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Одним із таких нормативно-правових актів, що визначає порядок здійснення перевезень пасажирів є Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року№ 176.
Відповідно до п. 61 вищевказаних Правил під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
Абзацом 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Як вбачається з акту проведення перевірки 28.06.2013 №039715, водій ОСОБА_4, на вимогу державних інспекторів надав договір обов'язкового особистого страхування водія від нещасних випадків на транспорті.
Вказані обставини також підтверджуються показаннями ОСОБА_4, допитаного в судовому засіданні в якості свідка.
Згідно з ст. 60 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п. 1, п. 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи про порушення в сфері автомобільного транспорту лише у разі встановлення контролюючим органом складу порушення у перевізника.
Змістом розгляду справи про порушення є встановлення ознак (складу) правопорушення в сфері автомобільного транспорту та притягнення винних осіб до відповідальності фінансового характеру (застосування фінансових санкцій).
Так, відповідно до п. 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі по тексту - Порядок), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Під час судового розгляду встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту позивачем було пред'явлено відповідачу: Договір доручення на здійснення посередницької діяльності в сфері обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 22.05.2013 №ЗП/13/223, Договір на перевезення пасажирів з замовником, страховку пасажирів та водія від нещасних випадків на автомобільному транспорті, що передбачені в ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» вказавши на той факт, що як у нього, так і у водія на момент проведення перевірки, були наявні всі документи для здійснення пасажирських перевезень, перелік яких передбачений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
У судовому засіданні, суд вислухав пояснення свідка - ОСОБА_4 який зазначив, що на вимогу інспектора, він надав Договір на перевезення пасажирів з замовником, страховку пасажирів та водія від нещасних випадків на автомобільному транспорті, однак відповідач, в усному порядку вказав, що пред'явлені документи, не відповідають чинному законодавству, внаслідок чого ним складено акт.
Суд враховує ту обставину, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несе не водій транспортного засобу, а перевізник - суб'єкт підприємницької діяльності. Таким чином, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач був зобов'язаний взяти до уваги пояснення позивача та надані ним докази, зокрема, поліси обов'язкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті.
Відповідно до абз. 2 п. 27 Порядку за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
У судовому засіданні позивачем доведено факт наявності у нього документів на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, перелік яких визначений Законом України «Про автомобільний транспорт», у тому числі, наявність договору обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача під час розгляду справи про порушення в сфері автомобільного транспорту були відсутні правові підстави, передбачені абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, як того вимагає абз. 2 п. 27 Порядку. А відтак, - позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 не передбачено обов'язку посадових осіб до початку розгляду справи надавати для ознайомлення документи, на підставі яких проводилась перевірка, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про прийняття судом окремої ухвали, то така вимога є безпідставною з огляду на те, що згідно частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Проте, порушень закону, які б свідчили про наявність підстав для прийняття окремої ухвали при розгляді даної справи судом не встановлено.
Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову №011119 від 15.08.2013 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова