ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
26 грудня 2013 року № 813/7285/13-а
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Сидор Н.Т.,
за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,
представників позивача ОСОБА_2 Гуди Л.С.,
представників відповідача Антонюка І.Б., Марця В.Г., Ясницької М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000083200/9344 від 18.06.2013 року,
ВАТ «НПК-Галичина» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2013 року №0000083200/9344, яким встановлено порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 577 632 грн., в тому числі за січень 2013 року у розмірі 875 695 грн. та лютий 2013 року у розмірі 701 937 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до перевірки було надано всі документи, що стосувались продажу нафти, в тому числі акти прийому-передачі нафти та акти по наливу і звіти експедитора, залізничні накладні, відомості, Таким чином, стверджуючи про порушення Товариством вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, перевіряючими до уваги не було взято відповідні дані про фактичну відвантажену нафту на адресу контрагентів, а тому, в результаті, було зроблено хибні висновки про порушення законодавства. Також, свою позицію обґрунтовує тим, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» повинно бути доведено належним чином та лише щодо однорідних чи ідентичних товарів (робіт, послуг), й саме податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Крім цього, зазначає, що витрати на отримання та ремонт цехів не можуть вважатись такими, які не пов'язані із господарською діяльності, а норми Податкового кодексу України не пов'язують тимчасовий простій у виробництві з необхідністю нарахування податкових зобов'язань. А також, що положення податкового кодексу не пов'язує обов'язок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ обставинами, які свідчать про перевищення витрат над доходами (тим більше за окремими господарськими операціями в межах певного податкового періоду) та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості.
Представники позивача судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» з питань достовірності декларування податку на додану вартість, про що складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» (код ЄДРПОУ 00152388) з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за січень - лютий 2013 року від 22.05.2013 № 308/32-00/00152388. В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено порушення ВАТ «НПК Галичина»: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2013 року на суму 1577 632 грн., в тому числі: у січні 2013 року - 875 695 грн., у лютому 2013 року - 701 937 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (ряд.19 Декларації): у січні 2013 року - 875 695 грн., у лютому 2013 року - 701 937 грн., відповідно до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за лютий 2013 року у розмірі 875 695 грн.
Відповідач зазначив, що підставами донарахування податку на додану вартість стало порушення п. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України заниження податкового зобов'язання по операціях з продажу нафти ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 79 163,14 грн., в тому числі: у січні 2013 - 47 691,06 грн., у лютому 2013 - 31 472,08 грн.
заниження податкового зобов'язання по операціях з надання послуг проживання в адміністративно-готельному комплексі «Ластівка» на загальну суму 40 017,47 грн., в т.ч. в січні 2013 - 18 289,11 грн., в лютому 2013 - 21 728,36 грн.
заниження податкового зобов'язання по операціях з найму житових приміщень працівникам підприємства на загальну суму 29 176,85 грн., в т.ч. в січні 2013 - 14 719,99 грн., в лютому 2013 - 14 456,86 грн.
заниження податкового зобов'язання з вартості природного та нафтового (відбензиненого) газу, який використано в операціях, що не є господарською діяльністю, у розмірі 57 396,81 грн., в тому числі: січень 2013 - 29 868,21 грн., лютий 2013 - 27 528,6 грн.
заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації нафти нижче собівартості на загальну суму 6 859 388,63 грн., в т.ч. в січні 2013 - 3825 631,04 грн., в лютому 2013 - 3 033
Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі направлень від 11 квітня 2013 року № 88/32-00 та № 89/32-00, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС, та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС від 10.04.13 № 88 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина» (ВАТ «НПК - Галичина») (код ЄДРПОУ - 00152388) з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за січень - лютий 2013 року. За наслідками перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за січень - лютий 2013 року від 22.05.2013 № 308/32-00/00152388, яким встановлені наступні порушення:
заниження податкового зобов'язання по операціях з продажу нафти ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 79 163,14 грн., в тому числі: у січні 2013 - 47 691,06 грн., у лютому 2013 - 31 472,08 грн.
заниження податкового зобов'язання по операціях з надання послуг проживання в адміністративно-готельному комплексі «Ластівка» на загальну суму 40 017,47 грн., в т.ч. в січні 2013 - 18 289,11 грн., в лютому 2013 - 21 728,36 грн.
заниження податкового зобов'язання по операціях з найму житових приміщень працівникам підприємства на загальну суму 29 176,85 грн., в т.ч. в січні 2013 - 14 719,99 грн., в лютому 2013 - 14 456,86 грн.
заниження податкового зобов'язання з вартості природного та нафтового (відбензиненого) газу, який використано в операціях, що не є господарською діяльністю, у розмірі 57 396,81 грн., в тому числі: січень 2013 - 29 868,21 грн., лютий 2013 - 27 528,6 грн.
заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації нафти нижче собівартості на загальну суму 6 859 388,63 грн., в т.ч. в січні 2013 - 3825 631,04 грн., в лютому 2013 - 3 033 757,59 грн. в зв'язку з чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 371 877,73, в тому числі в січні на 765 126,21 грн., в лютому 606 751,53 грн.
За наслідками перевірки та на підставі Акту, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року №0000083200/9344, яким за порушення п. 185.1, ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1, ст. 188, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 577 632 грн., в тому числі за січень 2013 року у розмірі 875 695 грн. та лютий 2013 року у розмірі 701 937 грн.
Щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з продажу нафти на ПАТ «Укртатнафта»:
Між ВАТ «НПК-Галичина» та ПАТ «Укртатнафта» укладено договори купівлі- продажу нафти сирої № 32/12-074 від 29.12.12, № 32/13-010 від 09.01.12,№ 32/13-008 від 04.01.13, № 32/13-010/01 від 10.01.13, № 32/ 13-016 від 01.02.13, № 32/13-018 від 06.02.13, № 32/13-019 від 08.02.13, № 32/13-020 від 08.02.13. Зазначені договори є типовими та містять однакові умови виконання поставки товару. Згідно п.1.1 договору на умовах цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафту сиру українських родовищ, а Покупець зобов'язується прийняти нафту та оплатити її. Відповідно до п.2.3 Продавець передає Покупцю нафту на умовах EXW - резервуари ВАТ «НПК - Галичина» (м.Дрогобич, Україна), резервуари ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (Надвірна). Передача нафти здійснюється шляхом підписання Сторонами акта прийому-передачі нафти. Акт прийому-передачі нафти підписується уповноваженими представниками Сторін в момент передачі нафти, відповідно до умов її поставки. В акті прийому-передачі нафти вказується кількість, ціна та загальна вартість нафти, яка передається. Відповідно до п.2.4 договору датою передачі нафти по даному Договору є дата підписання Сторонами акта прийому-передачі нафти.
Відповідно до терміну EXW - «франко-завод» продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення відповідно до терміну EXW несе покупець. (Багатостороння угода (не СНД)|Правила, Країни - учасниці, від 01.01.2000, № 560 "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати).
По факту поставки ВАТ «НПК-Галичина» були виписані податкові накладні, складено акти приймання - передачі нафти, підписані зі сторони ПАТ «Укртатнафта» заступником голови правління з комерційних питань Пінчуком А.І., зі сторони ВАТ «НПК-Галичина» - головою правління Барадним Б.С. та надані Позивачем суду в підтвердження факту здійснення операцій.
Судом, на підставі наданих Позивачем актів приймання-передачі товару та відповідно до оборотно-сальдових відомостей за січень та лютий місяці встановлено, що в січні-місяці на підставі актів приймання передачі ВАТ «НПК-Галичина» було реалізовано 31 066,028 т. нафти, в лютому-місяці - 30 581,356 т. нафти. Обчислення реалізованої кількості нафти здійснено у масі - нетто.
Згідно Договору про надання послуг від 12.09.11 року № 16/70, згідно якого ВАТ «НПК-Галичина» (далі - Виконавець) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - Замовник), Виконавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором надавати Замовнику за його замовленням та у строки, вказані у заявках Замовника послуги по наливу у залізничні цистерни нафти, що належить Замовнику на праві власності та знаходиться в резервуарах ВАТ «НПК-Галичина».
Відповідно до п.2.5 договору надання та приймання результатів послуг оформляється Актом приймання-передачі наданих послуг, який оформляється Виконавцем в 2-х екземплярах та підписується уповноваженими представниками Сторін не пізніше 10 числа, що слідує за звітним. Відповідно до п.4.2 договору Виконавець несе відповідальність за схоронність нафти у процесі надання послуг по даному договору. Виконавець зобов'язаний відшкодувати Замовнику вартість втраченої нафти у повному обсязі. Кількість втраченої нафти визначається різницею між кількістю нафти, що була прийнята Замовником у власність (згідно акту приймання-передачі) і знаходилась б в резервуарах Виконавця, та кількістю нафти, що була фактично налита у вагоно-цистерни по залізничній накладній, з урахуванням норм природного убутку нафтопродуктів, встановлених чинним законодавством.
Судом досліджено надані Позивачем акти приймання-передачі наданих послуг, складені на виконання договору №16/70 від 12 вересня 2011 року, підписані представниками та скріплені печатками ВАТ «НПК-Галичина» та ПАТ «Укртатнафта» Згідно актів про надання послуг по наливу нафти в цистерни б/н від 31.01.13 та від 28.02.13 Виконавцем були надані послуги по наливу нафти у залізничні цистерни у кількості січень 2013 року - 31 104,851 т, лютий 2013 року - 30 606,780 т. Відповідно до пояснень, наданих Позивачем та Відповідачем, маса нафти відображена чиста маса нафти (нетто) без домішок.
Поряд з цим, 12.09.11 року ВАТ «НПК-Галичина» (далі - Експедитор) укладено з ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - Замовник) договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 16/69.
Згідно п.1.1 даного договору Експедитор від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення або організацію перевезення вантажів Замовника залізничним і/або автомобільним транспортом. Відповідно до п.2.1 договору Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються Замовником. Відповідно до п.3.1.5 договору Експедитор зобов'язаний своєчасно доставити ввірений вантаж у пункт призначення. Замовник зобов'язаний: відповідно до п. 3.2.3 видати Експедиторові довіреність, якщо вона необхідна для виконання його зобов'язань за цим Договором. Відповідно до п.3.2.4 у випадку відвантаження нафтопродуктів в цистернах Експедитора, Замовник зобов'язується в добовий термін з часу його одержання, здійснити прийом і провести вивантаження нафтопродуктів, та проконтролювати і здійснити відправлення порожнього рухомого складу Експедитора за рахунок Замовника, а також представити Експедиторові копію залізничної накладної з відміткою про час передачі залізницею вантажу до вивантаження.
Згідно п.5.1 Договору плата експедитору за виконання і організацію послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів складає 5,00 грн. за одну тонну вантажу, ПДВ 20 % - 1,00 грн., разом з ПДВ - 6,00 грн. Як пояснив представник Позивача, під поняттям «за одну тонну вантажу» слід приймати масу нафти із відповідними добавками та водою.
Остаточний розрахунок за транспортно-експедиторські послуги проводиться Замовником на підставі рахунка Експедитора, Акта про виконання транспортно-експедиторських послуг та Звіту Експедитора, які оформляються Експедитором в 2-х екземплярах та направляються Замовнику в строк 10 календарних днів після закінчення звітного періоду (або закінчення перевезень). До акту повинні додаватись завірені Експедитором копії документів, що підтверджують понесені витрати Експедитора для виконання умов даного Договору.
Актами виконаних робіт по транспортно-експедиторському обслуговуванню б/н від 31.01.13року та від 28.02.13 року підтверджено, що Експедитором були надані транспортно-експедиційні послуги по перевезенню нафти залізничним транспортом в об'ємі за січень 2013 року - 31 104,851 т, лютий 2013 року - 30 606,780 т.
На підставі співставлення актів приймання-передачі наданих послуг по наливу нафти у цистерни, звіту експедитора, актів виконаних робіт по договору транспортного експедирування, з актами приймання-передачі нафти, та показниками, зазначені у первинних бухгалтерських документах, зокрема в оборотно-сальдових відомостях, Відповідачем робиться висновок про те, що Позивачем згідно актів приймання-передачі нафти по кількості прийнято нафти значно менше ( різниця складає : січень - 38,823 т, лютий - 25,424т), аніж реалізовано покупцю, що не співпадає із кількістю, зазначеній в актах про надання послуг по наливу нафти у цистерни, та актах про надання послуг транспортного експедирування.
Відповідач вважає, що оскільки фактично було поставлено нафти більше, ніж відображено по обліку, Позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з продажу нафти ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 79 163,14 грн., чим порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, вважає їх такими, що зроблені внаслідок неспіврозмірного співставлення маси нафти (маси нетто та маси брутто), яка зазначена в первинних бухгалтерських документах, не врахувавши , що послуги по наливу нафти у цистерни для правильного і безпечного транспортування нафти включають налив не лише нафти в цистерни, а й налив домішок , в т.ч. і під товарної води, що здійснює виконавець цих послуг, і охоплюється об'ємом робіт, які повинен виконати Виконавець (Позивач) згідно договору про надання послуг від 12.09.11 № 16/70, укладений між ВАТ «НПК-Галичина» (далі - Виконавець) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (Замовник). Відтак, маса нафти, зазначена у актах приймання - передачі послуг відповідно до договору визначена у брутто і не може визначатись у вазі - нетто .
Аналогічні обгрунтування повних вимог, Позивач навів і щодо виконання умов договору по транспортному експедируванню, оскільки перевезенню підлягає та кількість (маса) нафти, яка була завантажена у цистерни, і , яка разом з домішками доставляється покупцю за місцем призначення. Відтак, за послугами транспортного експедирування береться маса нафти в розрахунку до маси-брутто, і враховується при обчисленні вартості послуг, яку належить сплатити виконавцю послуг за фактично перевезений об'єм сировини.
Оцінюючи доводи сторін, та приймаючи до уваги надані Позивачем розрахунки маси нафти та визначення різниці, яка існує при порівнянні маси нетто із масою брутто, Суд вважає висновки СДПІ помилковими.
Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155р., затверджено Інструкцію "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (далі - Інструкція №281). Вимоги цієї Інструкції № 281 є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України. Дана Інструкція №281 встановлює єдиний порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються виготовленням та реалізацією нафтопродуктів.
Відповідно до п.п 5.1.1 п.5 Інструкції №281 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. У разі надходження вантажу в технічно справних цистернах зі справними пломбами вантажовідправника і виявлення в них під час приймання нафти і нафтопродуктів нестач, що перевищують норми природних втрат і границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, спір стосовно відшкодування нестач вирішується в порядку, передбаченому відповідним договором та діючим законодавством України.
Об'єм і масу нафтопродукту, прийнятого з відведення магістрального нафтопродуктопроводу, представники вантажовідправника і вантажоодержувача визначають шляхом спільних вимірювань рівня, густини і температури нафтопродукту, а також підтоварної води в резервуарі вантажоодержувача до і після закачування і оформлюють актом приймання-здавання нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів за формою N 8-НП.
У разі, якщо під час приймання нафти і нафтопродуктів виявлені надлишки, які перевищують границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з договором, вантажовідправнику направляється повідомлення щодо оприбуткованих надлишків, якщо інше не передбачено умовами договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється його виконанням, яке здійснене належним чином з дотриманням умов, визначених укладеним між сторонами договором з прийняттям управненою стороною.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що сторонами господарського зобов'язання заявлялись претензії щодо отримання надлишків нафти всупереч кількості, зазначеній у актах приймання - передачі .
Позивачем надано суду докази отримання нафти нафтопровідним транспортом а саме:
Акти прийому-передачі №6ппн-26/2 від 04.01.2013 р., №6ппн-26/7 від 09.01.2013 р., №6ппн-26/8 від 09.01.2013 р., №6ппн-26/9 від 09.01.2013 р., №6ппн-26/12 від 10.01.2013 р., №6ппн-26/23 від 18.01.2013 р., №6ппн-26/24 від 18.01.2013 р., №6ппн-26/25 від 18.01.2013 р., №6ппн-26/26 від 18.01.2013 р., №6ппн-26/27 від 18.01.2013 р., №6ппн-26/32 від 22.01.2013 р., №6ппн-26/40 від 30.01.2013 р., №6ппн-26/40 від 30.01.2013 р., №6ппн-26/42 від 30.01.2013 р.
Паспорти якості нафти №3 від 12.01.2013 р., №6 від 12.01.2013 р., №7 від 12.01.2013 р., №8 від 13.01.2013 р., №9 від 13.01.2013 р., №12 від 21.01.2013 р., №13 від 22.01.2013 р., №14 від 21.01.2013 р., №15 від 21.01.2013 р., №16 від 21.01.2013 р., №20 від 25.01.2013 р., №21 від 30.01.2013 р., №22 від 30.01.2013 р., №25 від 30.01.2013 р.
Акти прийому-здачі нафти №3 від 12.01.2013 р., №6 від 13.01.2013 р., №7 від 13.01.2013 р., №8 від 13.01.2013 р., №9 від 14.01.2013 р., №12 від 21.01.2013 р., №13 від 21.01.2013 р., №14 від 21.01.2013 р., №15 від 22.01.2013 р., №16 від 22.01.2013 р., №20 від 26.01.2013 р., №21 від 30.01.2013 р., №22 від 30.01.2013 р., №25 від 31.01.2013 р.
Відповідно до п. 5.5.4 п. 5 Інструкції № 281 масу нетто нафти визначають як різницю маси брутто нафти і маси баласту. Визначення вмісту води, хлористих солей і механічних домішок здійснюють за відібраними відповідно до вимог ДСТУ 4488 пробами згідно з ГОСТ 2477-65 "Нефть и нефтепродукты. Метод определения содержания воды", ГОСТ 21534 "Нефть. Методы определения содержания хлористых солей", ГОСТ 6370-83 "Нефть, нефтепродукты и присадки. Метод определения механических примесей". Випробування проб нафти здійснюється у випробувальній лабораторії сторони, що здає або приймає нафту. Випробувальна лабораторія визначається умовами договору постачання нафти.
Нафта і нафтопродукти наливаються в залізничні цистерни до рівня наповнення, передбаченого Правилами перевезення наливних вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 861/5082 (далі - Правила перевезення наливних вантажів). Після завершення наливання і визначення маси налитого (завантаженого) нафтопродукту залізничні цистерни пломбуються вантажовідправником згідно з Правилами перевезення наливних вантажів. Як свідчать умови договору купівлі-продажу приймання нафти Покупцем здійснюється у цистернах.
Відповідно до Інструкції № 281 під час визначення маси нафти або нафтопродукту об'ємно-масовим методом вантажовідправник зазначає у накладній тип цистерн, найменування і марку нафтопродукту, фактичну густину за температури її вимірювання, густину за температури 20 °C, рівень наповнення та рівень підтоварної води, вміст баласту (для нафти і темних нафтопродуктів) і масу нетто для кожної цистерни.
У разі визначення маси нафти або нафтопродуктів шляхом зважування окремих цистерн або завантаженого маршруту цистерн у накладній зазначаються найменування, марка, вид і маса (брутто і нетто) нафти або нафтопродукту та вміст баласту (для нафти і темних нафтопродуктів) у кожній окремій цистерні. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).
Згідно представленого Позивачем звітів експедитора:
за січень 2013 року ВАТ «НПК-Галичина» згідно Договору № 16/69 від 12.09.2011р. були надані транспортно-експедиційні послуги по відправці залізничним транспортом нафти зі ст. Дрогобич у січні 2013 року загальним об'ємом 31 104,851 тонн.
за лютий 2013 року ВАТ «НПК-Галичина» згідно Договору № 16/69 від 12.09.2011р. були надані транспортно-експедиційні послуги по відправці залізничним транспортом нафти зі ст. Дрогобич загальним об'ємом 30 606,780 тонн у лютому 2013 року.
При цьому, із зазначеного звіту вбачається, що в розрахунку зазначалась вага реалізованого товару в тоннах по кожній цистерні, в яку відповідно до Інструкції №281 закачано нафту разом із домішками, підтоварною водою, що в сукупності становить масу- брутто.
З представлених суду документів вбачається, що в залізничній накладній вказано найменування, марку, вид і масу (брутто і нетто) нафти або нафтопродукту та вміст баласту у кожній окремій цистерні.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік ґрунтується на даних, що містяться в первинних документах, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, складених на їх підставі зведених облікових документах, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідачем належним чином не доведено правомірності зроблених висновків в акті перевірки, та не надано суду інших доказів, які б свідчили про обчислення кількості поставленої нафти, зазначеній у актах приймання-передачі, складених на виконання договорів про надання послуг по наливу нафти в цистерни та транспортно-експедиторських послуг в розрахунку із маси-нетто (чистої) нафти.
Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Суд вважає, що формування податкового зобов'язання щодо операцій з продажу нафти ПАТ «Укртатнафта» здійснені Позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Щодо заниження ВАТ «НПК-Галичина» об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з надання послуг проживання в адміністративно-готельному комплексі «Ластівка» на загальну суму 200 087,39 грн., в т.ч. в січні 2013 - 91 445,57 грн., в лютому 2013 - 108 641,82 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 40 017,47 грн., в т.ч. в січні 2013 - 18 289,11 грн., в лютому 2013 - 21 728,36 грн., чим порушено п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України від 02.12.10 №2755-VI, із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження ВАТ «НПК-Галичина» та заниження об'єкта оподаткування податком на додану вартість податкового зобов'язання по операціях з найму житлових приміщень працівниками підприємства, в результаті чого встановлено заниження на загальну суму 145 884,25 грн., в т.ч. в січні 2013 - 73 599,94 грн., в лютому 2013 - 72 284,31 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 29 176,85 грн., в т.ч. в січні 2013 - 14 719,99 грн., в лютому 2013 - 14 456,86 грн. Судом встановлено наступне:
В ході проведення перевірки було встановлено, що ВАТ «НПК - Галичина» було укладено ряд договорів з працівниками підприємства, які займають керівні посади, щодо надання послуг оренди (найму) житлових кімнат в адміністративно-готельному комплексі «Ластівка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Судом досліджено додані Позивачем до матеріалів справи договори найму житлових приміщень у готелі «Ластівка» з наступними громадянами:
Згідно договору оренди від 03.04.06 без номера ОСОБА_10 передано у строкове платне користування житлову кімнату НОМЕР_1 з помісячною оплатою послуг в розмірі 200 грн.;
Згідно договору оренди від 28.04.2006 без номера ОСОБА_11 і ОСОБА_2 передано у строкове платне сумісне користування житлову кімнату НОМЕР_2 з помісячною оплатою послуг в розмірі 200 грн.;
Згідно договору оренди від 18.12.2008 без номера ОСОБА_12 передано у строкове платне сумісне користування житлову кімнату НОМЕР_3 з помісячною оплатою послуг в розмірі 200 грн. ;
Згідно договору оренди від 01.05.2009 без номера ОСОБА_13 передано у строкове платне користування приміщення загальною площею 81,2 кв.м. з помісячною оплатою послуг в розмірі 500 грн.;
Згідно договору оренди від 17.05.2012 без номера ОСОБА_14 та ОСОБА_15 передано у строкове платне користування житлову кімнату НОМЕР_4 з помісячною оплатою послуг в розмірі 100 грн. з кожного;
Згідно договору оренди від 19.07.2012 без номера ОСОБА_16 передано у строкове платне користування житлову кімнату НОМЕР_5 з помісячною оплатою послуг в розмірі 350 грн.;
Згідно договору оренди від 01.12.2011 без номера ОСОБА_17 передано у строкове платне користування житлову кімнату НОМЕР_6 з помісячною оплатою послуг в розмірі 200 грн..
Відповідач покликається на те, що ВАТ «НПК-Галичина» надає послуги проживання в адміністративно-готельному комплексі «Ластівка» іншим особам. Згідно касових чеків проведених розрахункових операцій, застосованих через реєстратори розрахункових операцій з використанням книг обліку розрахункових операцій, встановлено, що добове проживання 1 особи 200,0 грн. в день.
Відповідач вважає, що вартість наданих послуг з надання оренди приміщень працівникам підприємства не відповідає ціновій політиці, яка встановлена при наданні ідентичних послуг іншим громадянам, в зв'язку з чим Позивачем безпідставно не включено до об'єкту оподаткування податком на додану вартість послуги по майновому найму в готельному комплексі «Ластівка» суму 200 087,39 грн., в т.ч. в січні 2013 - 91 445,57 грн., в лютому 2013 - 108 641,82 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 40 017,47 грн., в т.ч. в січні 2013 - 18 289,11 грн., в лютому 2013 - 21 728,36 грн.
Судом також встановлено, що ВАТ «НПК-Галичина», будучи власником житлових квартир, здійснювало операції з надання їх в оренду (найм) працівникам підприємства разом із меблями та побутовою технікою.
В оплату за користування майном, згідно наведених договорів, не входить плата за комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, газопостачання, опалення) та користування телефоном. Експлуатаційні витрати, центральне опалення, комунальні послуги, абонентна плата за телефон та інші витрати, крім квартирної плати сплачується Наймачем окремо на підставі рахунків наданих організаціями, що надають відповідні послуги.
Відповідач вказує на те, що витрати по майновому найму житлових квартир та майна, які обліковуються на рахунку 94.12 і складають 147 396,72 грн., (в т.ч.: січень - 74 328,29 грн.; лютий - 73 068,43 грн.) значно перевищують доходи, отримані від такої операції, які згідно даних бухгалтерського обліку становлять 1512,47 грн. без ПДВ , (в т.ч. січень- 728,35 грн., лютий - 784,12 грн.) , тим самим Відповідач вказує на заниження ВАТ «НПК-Галичина» об'єкта оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 145 884,25 грн., в т.ч. в січні 2013 - 73 599,94 грн., в лютому 2013 - 72 284,31 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань на 29 176,85 грн., в т.ч. в січні 2013 - 14 719,99 грн., в лютому 2013 - 14 456,86 грн.
Позивач не погоджується із наведеними висновками акту перевірки, обґрунтовуючи свою позицію тим, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» повинно бути доведено належним чином та лише щодо однорідних чи ідентичних товарів (робіт, послуг), й саме податковий орган несе обов'язок належного доведення самого факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Проте в акті відповідача повністю відсутні будь-які докази ідентичності чи однорідності продажу продукції позивача у співставних умовах, що свідчить про повну відсутність будь-яких законних підстав для застосування звичайних цін та прийняття податкових повідомлень-рішень, а також покликається на те, що суми, зазначені в акті перевірки , не відповідають даним бухгалтерського обліку, оскільки по рахунку 92.01 обліковуються витрати не тільки по адміністративно-офісному центру "Ластівка", а також по медичному пункту товариства. Крім цього, податковим органом не було взято те, що на рахунку 94.12 обліковуються не тільки амортизація службових квартир та майна, а амортизація майна зданого в оренду.
Щодо висновку відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом застосування встановленої ставки ПДВ до сум перевищення витрат над доходами, суд зазначає наступне.
Згідно п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм ПК України, що визначають об'єкт, базу та період оподаткування ПДВ, вбачається, що виникнення податкових зобов'язань з цього податку ніяк не пов'язане із перевищенням витрат над доходами (тим більше за окремими господарськими операціями в межах одного податкового періоду) та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості, а відтак - нарахування відповідачем додаткових податкових зобов'язань з ПДВ понад базу оподаткування не знаходить свого підтвердження.
Крім того, Суд вважає за необхідним зазначити, що донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на наведених вище фактичних обставин справи можливе лише за умови застосування податковим органом процедури визначення «звичайної ціни» товару.
Згідно п.п. 14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Чинним до 31.12.2012 року (згідно пункту 2 розділу XIX ПКУ) п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Там же визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території; ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися; однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищевказаного Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до п.п. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону України, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Згідно п.п. 1.20.8 та 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону України, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
З 01 січня 2013 року набрала чинності стаття 39 ПК України «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни».
Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
Згідно ч. 3 п. 39.15 ст. 39 ПК України, за результатами перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
З наведеного вище вбачається, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» повинно бути доведено належним чином та саме податковий орган несе обов'язок належного доведення в судовому порядку факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Проте в даному випадку відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для застосування звичайних цін.
Окрім того, судом при дослідженні карточки по рахунку 92 «Адміністративні витрати» було встановлено, що на цьому рахунку ведеться облік по трьох об'єктах нерухомості: готель Ластівка, кафе Ластівка, медпункт, загальна сума оборотів з реалізації послуг становить 101487,24 грн. за січень, та 123 183,49 грн. - за лютий-місяць. Дані суми співпадають із сумами , визначеними в акті перевірки на стор. 27, 28, відтак підтверджують належність обгрунтувань Позивача, щодо неправомірності визначення Відповідачем суми витрат по готельному комплексу «Ластівка», при обчисленні якої безпідставно враховано витрати на отримання інших об'єктів нерухомості.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновки податкового органу є неправомірним , та таким , що суперечить вимогам діючого податкового законодавства.
Щодо заниження податкового зобов'язання з вартості природного та нафтового (відбензиненого) газу, який використано в операціях, що не є господарською діяльністю, у розмірі 57 396,81 грн., в тому числі: січень 2013 - 29 868,21 грн., лютий 2013 - 27 528,6 грн.
Судом встановлено, що ВАТ «НПК-Галичина» придбано у січні, лютому 2013 року для виробництва тепло та електроенергії газ природний та газ відбензинений в наступних кількостях: у січні 2013 року 1917,770 тис. куб.м на суму 3968 599,09 грн., в т.ч. ПДВ - 661 433,18 грн.; у лютому 2013 року 1756,816 тис. куб.м на суму 3265 198,44 грн., в т.ч. ПДВ - 544 199,74 грн.
Відповідно до Звітного балансу енергоресурсів за січень, лютий 2013 року ВАТ «НПК-Галичина» вироблено тепло та електроенергію для власних потреб.
Відповідач стверджує, що у періоді, охоплений перевіркою - з 01.01.13 року по 28.02.13 року, згідно з наданими до перевірки первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку ВАТ «НПК-Галичина» не здійснювало виробництво нафтопродуктів. При цьому, в акті перевірки Відповідач зазначив, що забезпечувалось підтримання основних технологічних цехів у робочому стані (теплопостачання, електропостачання, ремонти виробничого обладнання). Однак, при відсутності податкових зобов'язань з реалізації готової продукції, Позивачем формувався податковий кредит з вартості природного газу на виробництво тепло та електроенергії, ТМЦ на ремонти обладнання. Враховуючи вищенаведене, відповідачем зроблено висновок, що ВАТ «НПК-Галичина» в результаті порушення п.198.5 ст.198 не нараховано податкові зобов'язання з вартості природного та нафтового (відбензиненого) газу, який використано в операціях, що не є господарською діяльністю, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 57 396,81 грн., в тому числі: січень 2013 року - 29 868,21 грн., лютий 2013 року - 27 528,6 грн.
Позивач, заперечуючи проти висновків акту перевірки, зазначив, що витрати на отримання та ремонт цехів не можуть вважатись такими, які не пов'язані із господарською діяльності, а норми Податкового кодексу не повязують тимчасовий простій у виробництві з необхідністю нарахування податкових зобов'язань.
Суд, оцінюючи правильність застосування Відповідачем п.198.5 ст. 198 ПКУ зазначає наступне:
Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 чинного з 01.04.2011 року Податкового кодексу України (ПК України), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.14.1.138 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Протягом терміну корисного використання основних засобів виникають витрати, пов'язані з підтримкою їх у робочому стані, технічним обслуговуванням, ремонтом, модернізацією тощо. Такі витрати можуть бути віднесені на витрати поточного періоду або капіталізовані, тобто збільшувати вартість основних засобів. Це буде залежати від впливу цих витрат на майбутні економічні вигоди, які очікуються від використання активу.
З наведеного, суд вбачає, що операції по утриманню основних засобів (цехів) є такими, які здійснені в межах господарської діяльності Позивача.
Аналіз вищенаведених норм та обставин, дає підстави вважати, що у випадку тимчасового простою, або ж переходу підприємства на інший режим роботи, витрати на утримання основних засобів, які обліковані на балансі підприємства є витратами, які понесені в результаті господарської діяльності підприємства.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (удівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.5 ст 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Аналіз наведених положень п. 198.5 ст. 198.5 ПК України свідчить про те, що, застування вказаної норми здійснюється у випадках, коли відбувається одночасне виконання трьох умов, за яких платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання : придбання товарів / послуг або необоротних активів, включення вартості придбання або виготовлення товарів / послуг або необоротних активів до податкового кредиту, здійснення платником податків операцій, які не пов'язані з його господарською діяльністю.
Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит сформовано при придбанні сировини для виготовлення тепло та електроенергії.
Необоротними активами є матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. Відповідачем в установлений законом спосіб не доведено, що виготовлена тепло та електроенергія підпадає під визначення необоротного активу, при використанні якого в негосподарських операціях може застосовуватись положення п. 198.5 ст. 198 ПК України.
Обставини, які свідчать про віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, які пов'язані із виготовленням електро та тепло енергії Відповідачем не досліджувались під час перевірки та не доводилось в ході розгляду справи. Відповідачем також не доведено правильності визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, та правильності розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, адже відповідно до ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що жодного постачання послуг не відбувалось, а вироблена тепло та електроенергія використовувалась Позивачем для внутрішніх потреб, в межах здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Суд зазначає, що наведені вище положення бухгалтерського та податкового обліку свідчать про те, що операції, пов'язані з отриманням цехів в належному робочому стані є господарською діяльністю платника податків, пов'язані з використанням основних фондів у майбутньому при виробництві товару.
Враховуючи вищенаведене, суд приймає позицію Позивача та вважає, що за даних обставин відсутні будь-які правові підстави для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у відповідності до п.198.5 ст.198 ПК України.
Щодо заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації нафти нижче собівартості на загальну суму 6859 388,63 грн., в т.ч. в січні 2013 - 3825 631,04 грн., в лютому 2013 - 3 033 757,59 грн. в зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 370 877,73 грн, в т.ч. в січні на 765 126,21 грн., в лютому на 606 751,52 грн.
Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся - з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року ВАТ «НПК-Галичина» здійснювало діяльність з оптової торгівлі нафтою та нафтопродуктами (бензин, дизпаливо). Висновками акту перевірки передбачено, що для здійснення діяльності (купівлі-продажу нафти) підприємство несе додаткові витрати, а саме: амортизація основних засобів, зарплата, відрахування в єдиний соціальний внесок на заробітну плату, та інші витрати, які є витрати діяльності ВАТ «НПК - Галичина» (гуртова торгівля нафтопродуктів) і підприємство обліковує на рахунках: 93.11 «витрати товарного цеху», 93.12 «витрати транспортного цеху», 93.14 «Парк приймання та зберігання нафтопродуктів - Очисні споруди», які напряму пов'язані із зберіганням придбаної нафти, та обліковується на рахунку 20.1 «Сировина», і зберігаються в резервуарах ВАТ «НПК - Галичина».
Крім того, підприємством ведуться окремо витрати на збут на бухгалтерському рахунку 93.1 «Витрати на відвантаження», які є витратами збуту, та є витратами текучого періоду та становлять: Січень - 22 297,61 грн.; Лютий - 22 259,31 грн. Витрати, які пов'язані з зберіганням нафти за період січень - лютий 2013 року становлять: в січні - 357 355 973,44, лютому - 253 367 411,36 грн. Дохід від продажу нафтопродуктів без ПДВ за січень - лютий 2013 року становить 603 863 996,17 грн., відтак Відповідачем робляться висновки, що ВАТ «НПК-Галичина» занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації нафти нижче собівартості на загальну суму 6 859 388,63 грн., в т.ч. в січні 2013 - 3825 631,04 грн., в лютому 2013 - 3 033 757,59 грн.
Позивач не погоджується з такими нарахуваннями та вважає, що положення податкового кодексу не пов'язує обов'язок нарахування податкових зобов'язань з ПДВ обставинами, які свідчать про перевищення витрат над доходами (тим більше за окремими господарськими операціями в межах певного податкового періоду) та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно з приписами п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до п. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
Згідно п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами). У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм ПК України, що визначають об'єкт, базу та період оподаткування ПДВ, не вбачається взаємозв'язок виникнення податкових зобов'язань з цього податку із перевищенням формування витрат над доходами (тим більше за окремими господарськими операціями в межах одного податкового періоду) та реалізацією готової продукції за цінами нижче виробничої собівартості, а відтак - нарахування відповідачем додаткових податкових зобов'язань з ПДВ понад базу оподаткування не знаходить свого підтвердження.
Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість на наведених вище фактичних обставин справи можливе лише за умови застосування податковим органом процедури визначення «звичайної ціни» товару.
Згідно п.п. 14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Чинним до 31.12.2012 року (згідно пункту 2 розділу XIX ПКУ) п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Там же визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) і сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території; ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися; однорідні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 вищевказаного Закону України, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Відповідно до п.п. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону України, у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Згідно п.п. 1.20.8 та 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону України, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня можуть бути прийняті до уваги правила, визначені відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
З 01 січня 2013 року набрала чинності стаття 39 ПК України «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни».
Відповідно до п. 39.14 ст. 39 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
Згідно ч. 3 п. 39.15 ст. 39 ПК України, за результатами перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
З наведеного вище вбачається, що будь-яке застосування податковим органом «звичайних цін» повинно бути доведено належним чином та саме податковий орган несе обов'язок належного доведення в судовому порядку факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Проте в даному випадку відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для застосування звичайних цін.
Таким чином, висновок відповідача про заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за рахунок реалізації нафти нижче собівартості на загальну суму 6 859 388,63 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1370877,73 грн. є безпідставним, таким що не ґрунтується на вимогах податкового законодавства та не підтверджується жодними доказами.
З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить правомірність здійснених донарахувань ПДВ та законність прийняття податкового повідомлення рішення №0000083200/9344 від 18.06.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 577 632 грн., в тому числі за січень 2013 року у розмірі 875 695 грн. та лютий 2013 року у розмірі 701 937 грн., є необґрунтованими. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки його прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.
На підставі ст.94 КАС України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, №0000083200/9344 від 18.06.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «НПК-Галичина» ( Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, код ЄДРПОУ 00152388) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 27.12.2013 року.
Суддя Сидор Н.Т.