Справа №354/218/13-ц
Провадження №22ц/779/3088/2013
Категорія 41
Головуючий у І інстанції Марчак Ю.І.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Ковалюка Я.Ю., Шалаути Г.І.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2013 року, -
25.01.2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом зобов'язання відповідача привести його квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан та знести третій поверх, збудований відповідачем на горищі будинку.
В процесі розгляду у справу вступили треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та позивач уточнив позовні вимоги і просив зобов'язати ОСОБА_4 у власній квартирі АДРЕСА_1 демонтувати цегляну стінку в кімнаті 4-8; демонтувати глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2; демонтувати в лівій частині кімнати 4-8 кухню, ванну і підведені комунікації; демонтувати в лівій відокремленій частині коридору 4-2 туалет; привести горище будинку АДРЕСА_1 у попередній придатний для спільного користування стан шляхом демонтажу жилих кімнат, збудованих ОСОБА_4 без його згоди та без дозволів уповноважених державних органів та проектної документації, що підтверджувало б законність здійснення такої перебудови та перепланування горища.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та члени його сім'ї є власниками квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на другому поверсі над його квартирою. Не маючи відповідних дозвільних документів відповідач провів реконструкцію своєї квартири та перебудову горища. Внаслідок таких дій відповідача на стелі та стінах його квартири, а також фундаменті будинку з'явилися тріщини. Провівши перепланування у своїй квартирі, відповідач влаштував кухню над приміщенням його спальні, що не відповідає житловим та санітарним нормам, а перебудовою горища без його дозволу відповідач порушив його право користування горищем як допоміжним приміщенням. Він неодноразово звертав увагу відповідача на незаконність його дій, однак на його зауваження відповідач не реагував. За незаконні дії відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про планування та забудову територій». Оскільки міри реагування зі сторони органів місцевого самоврядування та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не дали належних результатів, то просив позов задовольнити.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Вирішено зобов'язати ОСОБА_4 у власній квартирі АДРЕСА_1, демонтувати в коридорі 4-2 туалет та в кімнаті 4-8 ванну і підведені комунікації; зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні горищем будинку АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 3550 грн. та 236 грн. 41 коп. сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що встановивши самовільне переобладнання квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, та самовільне захоплення горища будинку АДРЕСА_1, що підтверджується наявними у справі доказами та висновком будівельно-технічної експертизи від 24.05.2012 року №10/2012, суд в порушення ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України не зобов'язав відповідача у повному обсязі відновити його порушене право щодо усунення перешкод в користуванні квартирою та горищем будинку шляхом знесення незаконного перепланування квартири та горища.
Апелянт вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції частково процитував висновок будівельно-технічної експертизи від 24.05.2012 року №10/2012 в частині перепланування та переобладнання квартири щодо невідповідності санітарним нормам, оминаючи невідповідність також будівельним та протипожежним нормам, а саме ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт». Крім того, суд проігнорував висновок, що причиною виникнення тріщин на стінах та стелі в квартирі ОСОБА_2 стало проведення ремонтних робіт в розташованій вище квартирі АДРЕСА_1 (під час влаштування цегляної стіни в кімнаті під літ. 4-8 квартири АДРЕСА_1 не було забезпечене тимчасове розкріплення плити перекриття), а також, що у зв'язку з розташуванням ванної та кухні над житловою кімнатою №2 під літ. 2-8, підвищився шум від труб водовідведення, вібрації від пральної машини, підвищилася вологість у квартирі ОСОБА_2 Таким чином суд дав неправильну оцінку зазначеному доказу, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Також апелянт зазначає, що судом порушено вимоги ст. 159 ЦПК України стосовно безпосереднього дослідження доказів та ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Так, судом на віру сприйняті твердження відповідача про існування домовленості між співвласниками будинку АДРЕСА_1 про порядок користування допоміжними приміщеннями. Посилання суду на пояснення відповідача та третьої особи ОСОБА_5 щодо домовленості 10-річної давності про порядок користування підвалом та горищем не мають юридичної сили, оскільки він своєї згоди на перебудову горища не давав та письмово даний правочин не укладав, а також не надав письмової відмови від користування горищем.
На думку апелянта, судом також не враховані вимоги ч. 4 ст. 377 ЦК України, відповідно до якої співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Однак відповідач виконав зазначені роботи не лише без відповідних дозволів і погоджень, але й без належним чином розробленої проектної документації. Відповідач не надав суду жодних дозволів, рішень органів місцевого самоврядування та проектної документації, що підтверджувало б законність здійснення перебудови та перепланування горища, і це було беззаперечно встановлено судом.
Крім того, апелянт вказує, що в порушення вимог ч. 4 ст. 338 ЦПК України суд під час нового розгляду справи проігнорував висновки і мотиви, з яких рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30.08.2012 року та ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року скасовані та прийняв завідомо незаконне рішення.
З цих підстав апелянт просить рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
У засіданні апеляційного суду апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.
З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону повністю не відповідає.
Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 14.01.1997 року (а.с. 13 в т. 1) ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.01.1997 року (а.с. 52 в т. 1) ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1.
З пояснень відповідача та третіх осіб судом встановлено, що у 2005 році між жильцями будинку АДРЕСА_1 була встановлена усна домовленість про порядок користування будинком, відповідно до якого всі жильці, які проживають на першому поверсі, займали підвал, а ті жильці, що проживали на другому поверсі - горище.
Також з пояснень сторін та третіх осіб встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач здійснив реконструкцію своєї квартири і перебудову горища. Перебудову горища над своєю квартирою було здійснено і третьою особою ОСОБА_5
Співвласники квартир АДРЕСА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7 та співвласники квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_8 надали відповідачу ОСОБА_4 нотаріально посвідчений дозвіл на реконструкцію його квартири. Такої заяви від позивача в матеріалах справи немає.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині зобов'язання ОСОБА_4 у власній квартирі АДРЕСА_1, демонтувати в коридорі 4-2 туалет та в кімнаті 4-8 ванну і підведені комунікації, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведено реконструкцію квартири самовільно без відповідних дозвільних документів на її проведення, за що Інспекцією архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про планування та забудову територій». Разом з тим, вимоги позивача щодо демонтування відповідачем у власній квартирі цегляної стінки в кімнаті 4-8, глухої цегляної перегородки в коридорі 4-2, демонтування в лівій частині кімнати 4-8 кухні є безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів того, що проведені зміни у квартирі відповідача призвели до порушення його прав.
Проте, повністю погодитись з таким висновком суду не можна.
В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 41 Конституції України закріплено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положеннями ч. 2 ст. 383 ЦК України визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно акту обстеження квартири ОСОБА_2 від 11.05.2011 року (а.с. 14 в т. 1) над вікнами, на стелі і стінах квартири виявлено тріщини.
Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи №10/2012 від 24.05.2012 року (а.с. 109-118 в т. 1) перепланування квартири ОСОБА_4 не відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам, а саме: ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт»; причиною виникнення тріщин на стінах та стелі в квартирі ОСОБА_2 стало проведення ремонтних робіт в розташованій вище квартирі АДРЕСА_1 (під час влаштування цегляної стіни в кімнаті під літ. 4-8 квартири АДРЕСА_1 не було забезпечене тимчасове розкріплення плити перекриття). В зв'язку з розташуванням ванної та кухні над житловою кімнатою №2 під літ. 2-8, підвищився шум від труб водовідведення, вібрації від пральної машини, підвищилася вологість у квартирі ОСОБА_2
Відповідно до п. 2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох рівнях. Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати.
Згідно п.п. 8.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» забороняється при реконструкції і капітальному ремонті розміщувати кухні і санвузли (ванні кімнати, туалети) над і під житловими кімнатами.
З огляду на викладене та з урахуванням положень частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що так як висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_4 демонтувати у власній квартирі цегляну стінку в кімнаті 4-8, кухню в лівій частині кімнати 4-8, та глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2 не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене без дотримання норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, судове рішення в наведеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_4 демонтувати у власній квартирі АДРЕСА_1 цегляну стінку в кімнаті 4-8, кухню в лівій частині кімнати 4-8 та глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2 задовольнити. Рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_4 у власній квартирі АДРЕСА_1 демонтувати цегляну стінку в кімнаті 4-8, ванну і підведені комунікації, та в лівій відокремленій частині коридору 4-2 туалет залишити без змін.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_4 привести горище будинку АДРЕСА_1 у попередній придатний для спільного користування стан шляхом демонтажу жилих кімнат, збудованих останнім без його згоди та без дозволів уповноважених державних органів та проектної документації, то позивач фактично просив у такий спосіб усунути перешкоди в користуванні горищем. Вирішуючи вказану вимогу, суд зобов'язав відповідача не чинити позивачу перешкод в користуванні горищем, при цьому в порушення вимог ст.ст. 215-217 ЦПК України не вказав у який спосіб не чинити перешкоди. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, відповідно до абзацу 2 цього ж пункту має бути зазначено в тому числі і конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Одночасно суд першої інстанції відмовив у способі усунення перешкод, про який просив позивач, мотивуючи тим, що позивач відмовився проводити будівельно-технічну експертизу для вияснення які роботи слід провести для повернення горища в попередній стан та чи демонтування зведених перегородок буде безпечним для цілісності даху та покрівлі і не призведе до їх руйнування.
З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, виключно законами України.
В силу дії ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.
З аналізу наведених норм слідує, що питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард та ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України (рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)).
Проте вирішуючи позов в наведеній частині, поза увагою суду залишились встановлені судом обставини, що переобладнання горища на жилі кімнати, як і реконструкція квартири відповідачем здійснені без отримання необхідних дозволів органів державної влади, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач ОСОБА_2 не надав нотаріально посвідчений дозвіл ОСОБА_4 на проведення таких робіт.
Всупереч вимогам ст. 57 ЦПК України суд не взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 24.05.2012 року (а.с. 109-118 в т. 1), де зазначено, що переобладнання горища над квартирою ОСОБА_4, як і перепланування ним своєї квартири, не відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам.
Поза увагою суду також залишився встановлений факт, що ОСОБА_4 не зводив третій поверх будинку над своєю квартирою, а проводив переобладнання горища під жилі кімнати без порушення конструкцій даху будинку та покрівлі, які залишились в тому ж стані і на тому ж місці, що були до переобладнання горища, у зв'язку з чим суд не обґрунтував свій висновок щодо необхідності проведення будівельно-технічної експертизи на предмет впливу демонтажу перегородок, зведених ОСОБА_4 на горищі, на цілісність даху, від проведення якої відмовився позивач. При цьому судом не ураховано вимог ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні горищем слід змінити на зобов'язання його усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні горищем у спосіб, про який просить останній.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2013 року в частині вимог позову про зобов'язання ОСОБА_4 демонтувати у власній квартирі АДРЕСА_1 цегляну стінку в кімнаті 4-8, кухню в лівій частині кімнати 4-8 та глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зобов'язання демонтувати у власній квартирі АДРЕСА_1 цегляну стінку в кімнаті 4-8, кухню в лівій частині кімнати 4-8 та глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 у власній квартирі АДРЕСА_1 демонтувати цегляну стінку в кімнаті 4-8, кухню в лівій частині кімнати 4-8 та глуху цегляну перегородку в коридорі 4-2.
Рішення в частині усунення перешкод в користуванні горищем змінити.
Зобов'язати ОСОБА_4 привести горище будинку АДРЕСА_1 у попередній придатний для спільного користування стан шляхом демонтажу жилих кімнат, збудованих ОСОБА_4
В решті рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Ковалюк Я.Ю.
Шалаута Г.І.