Категорія 51 Головуючий в 1 інстанції - Ларіна О.В.
Доповідач - Агєєв О.В.
18 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Смєлік С.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня № 21», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, про внесення змін до трудової книжки, -
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня № 21», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька, про внесення змін до трудової книжки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи та не звернув увагу, що вона в період з 25.09.03р. по 01.02.11р. працювала лікарем-рентгенологом та за суміщенням завідуючою відділенням, та отримуючи променеве навантаження, фактично втратила право на включення до пільгового стажу роботу в небезпечних умовах за даний період. Доказами виконання основної роботи лікаря-рентгенолога є отримання нею надбавки за небезпечні умови праці та виконання обов'язків лікаря-рентгенолога згідно посадової інструкції завідуючого рентгенологічною службою.
Суд, в порушення ст.174 ЦПК України, не звернув увагу на визнання представником відповідача позову, що є підставою для ухвалення рішення про його задоволення, а також залишив поза увагою, що нею заявлено вимогу про внесення змін до трудової книжки, а не зарахування періоду роботи на посаді лікаря-рентгенолога до пільгового стажу.
Апелянт та відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи в засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 06.08.96р. прийнята на роботу лікаря - рентгенолога, згідно з наказом № 58-к від 18.07.1996р. (а.с.4).
25.09.03р. переведена на посаду завідуючого рентген кабінету, на підставі наказу № 404-к від 25.09.03р. (а.с.19).
03.01.06р. професія змінена на підставі класифікатора професій ДК 003-95, завідуюча відділенням лікар рентгенолог, наказ № 1 - к від 03.01.2005 року, (а.с.18).
01.03.11р. ОСОБА_1 переведена лікарем рентгенологом рентген кабінету, на підставі наказу № 57-к від 01.03.2011 року, (а.с.20).
07.02.12р. продовжує працювати лікарем рентгенологом рентген кабінету до теперішнього часу (а.с.9-10).
Крім цього, згідно з наказів № 1-к від 02.01.04р., № 1-к від 03.01.05р., № 2-к від 03.01.06р., № 1-к від 02.01.07р., № 1-к від 02.01.08р., № 1-к від 02.01.09р., № 105-к від 01.04.09р., № 241-к від 01.07.09р., № 524-к від 31.12.09р., № 1-к від 04.01.11р. ОСОБА_1 працюючи на посаді завідуючої рентгенкабінету (лікаря - рентгенолога) працювала за сумісництвом лікарем рентгенологом та останній здійснювалась доплата за сумісництво посади лікаря-рентгенолога (а.с. 21).
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для внесення змін у трудову книжку позивача немає, оскільки з п.4 постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» та ст.147 КЗпП України вбачається, що до працівника відділу кадрів можливо застосування стягнення у разі порушення ними порядку ведення та заповнення трудової книжки. У разі ж внесення запису про посаду, яка не передбачена у Класифікаторі професій, проте зазначена в штатному розкладі, до керівника застосовується адміністративна відповідальність за ст. 41 КпАП України.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в Списку №1 відсутня професія лікаря рентгенолога з виконанням обов'язків завідуючої рентгенкабінетом (лікар рентгенолог, завідуюча рентгенкабінетом).
Також суд зазначив, що не приймає до уваги докази позивача, а саме: довідку про кількість проведених ОСОБА_1 рентген досліджень, як лікаря рентгенолога, атестацію робочого місця, спостерігаючу картку робочого часу, картку фотографію, в яких зазначено, що повний робочий день ОСОБА_1 складається з 83% робочого часу з виконання обов'язків лікаря рентгенолога, - оскільки звернення до суду з вимогами про зарахування до пільгового стажу періоду її роботи в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня № 21» з 25.09.03р. по 01.03.11р. до пенсії на пільгових умовах є передчасним.
Вказаним вище вимогам закону (ст..213 ЦПК) рішення суду не відповідає, оскільки відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції навів невірні мотиви прийнятого рішення, чим порушив вимоги матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 «про внесення змін до трудової книжки» слід виходити з наступних підстав.
Згідно Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року, в розділі XIX Охорона здоров'я під позицією 19 передбачено право на пільгове забезпечення лікарям-рентгенологам, а також лікарям, зайнятим у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Апеляційним судом встановлено, що згідно зі штатними розкладами КЛПЗ «Міської клінічної лікарні № 21» м.Донецька за 2010р. та за 2011р. вбачається, що в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня №21» зазначені посади: завідуючий рентген кабінетом (лікар рентгенолог) та лікар рентгенолог (а.с.36-39).
Відповідно ж довідки адміністрації КЛПЗ «Міська клінічна лікарня №21» від 30.01.13р. № 34 (а.с.33), штатні розклади зберігаються відповідно до наказу Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98р. №1 - три роки, після чого знищується шляхом утилізації. Тобто за період з 2003 по 2010 роки штатні розклади відсутні.
Але з наданих копій наказів по лікарні вбачається, що 25.09.03р. позивач була переведена з посади лікаря рентгенолога на посаду завідуючим рентген кабінетом. В подальшому щорічно позивач зараховувалась в штат за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря рентгенолога.
Лише в 2011 році ОСОБА_1 знов було переведено на посаду лікаря рентгенолога.
Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності запису її спеціальності в трудовій книжці в період з 25.09.03р. по 01.03.11р. (запис відповідає штатному розкладу та наказам), крім того відсутні законні підстави для зміни запису її професії в трудовій книжці у вказаний період саме на запис «лікарь-рентгенолог з виконанням обов'язків завідуючої рентген кабінетом».
Посилання в позові на Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою КМУ №36 від 16.01.2003 року, не є підставою для задоволення позову саме до КЛПЗ «Міська клінічна лікарня №21» про внесення запису в трудову книжку.
Таким чином, проаналізував встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у заявлених межах є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Довід апеляційної скарги про те, що підтвердженням виконання основної роботи лікаря-рентгенолога за спірний період є отримання позивачкою (апелянтом) надбавки за небезпечні умови праці та виконання обов'язків лікаря-рентгенолога згідно посадової інструкції завідуючого рентгенологічною службою, є не обґрунтованими і не можуть бути підставою для задоволення вимог про внесення змін до трудової книжки.
Щодо доводу апеляційної скарги про залишення судом поза увагою вимог ст.174 ЦПК України, відповідно до якої визнання відповідачем позову є підставою для ухвалення рішення про його задоволення, колегія суддів зазначає, що суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі наявності для того законних підстав.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 12 листопада 2013 року скасувати.
У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна лікарня № 21», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, про внесення змін до трудової книжки - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: