Категорія 55 Головуючий в 1 інстанції - Леонов О.С.
Доповідач - Агєєв О.В.
18 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Смєлік С.Г., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», третя особа: приватне акціонерне товариство «Ренесанс Життя» про визнання недійсним кредитного договору зі страхуванням життя, -
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Платинум Банк», третя особа: ПрАТ «Ренесанс Життя» про визнання недійсним кредитного договору зі страхуванням життя відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, яка подана через його представника ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1 та розглянув справу з порушенням вимог ст.ст.115, 116 ЦПК України; суд в порушення ст.212 ЦПК України заздалегідь вирішив питання про те, що надані позивачем докази не мають ніякого значення для вирішення справи та їх можна не брати до уваги.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що п.1.3 «Умови страхування позичальника за кредитом» спірного договору є недійсним, оскільки суперечить встановленому чинним законодавством порядку видачі та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою національною валютою та не навів в рішенні мотивів з цього приводу; суд невірно витлумачив норми матеріального права стосовно договору комісії та Закону України «Про захист прав споживачів» та не врахував, що розділ «Графік платежів» стосовно комісії є суттєвим погіршенням майнового стану споживача, оскільки сума комісії, включена до суми місячного платежу не містить правового підґрунтя.
Суд першої інстанції також не врахував, що між ним (апелянтом) та Банком не укладено спеціальну письмову угоду на використання факсимільного відтворення підпису, тому спірний договір відповідно до пп.2,3 ст.207 ЦПК України необхідно визнати недійсним.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заперечення на апеляційну скаргу, просив розглянути справу у відсутність його представника.
Третя особа в засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.12.12р. між ОСОБА_1, ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ «Ренесанс Життя» укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника (каса) №289/4847LCL1A (а.с.8-9), згідно умов якого ПАТ «Платинум Банк» надано ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у сумі 11 800грн. з цільовим призначенням кредиту - поточні потреби, строком дії до 02.01.16р.
Відповідно до п.1.4 даного договору, він є змішаним договором та містить елементи різних договорів: кредитного та страхування.
До укладання кредитного договору, з позивачем була узгоджена програма кредитування зі страхуванням життя позичальника, про що свідчить сформована Заява/анкета, в якій зазначені відомості щодо процентної ставки, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (щомісячна), мінімальна щомісячна сума платежу, строк кредитування та інші суттєві умови кредитування. Вказана Заява/анкета підписана особисто позивачем, проти чого він не заперечував (а.с.36, 36 звор.бік).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, позовні вимоги щодо недійсності кредитного договору зі страхуванням життя позичальника № 289/4847LCL1A від 14.12.12р.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачено ч.1 ст.203 ЦК України.
Згідно п.3.1 ч.ч.1, 2 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши: перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредиту і заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банк надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування з цільовим використанням на поточні потреби, які позичальник зобов'язаний повернути як наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання та обслуговування кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним кредитним договором у повному обсязі.
За умовами спірного договору банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 11 800грн. (сума кредиту), строк кредитування - 36 місяців, фінансова процентна ставка за користування кредитом 20% річних, комісія за надання кредиту - 0,00 гривень, комісія за обслуговування кредиту - 171грн., цільове призначення кредиту - поточні потреби, дата повернення кредиту - 02.01.16р., що передбачено п.1.2 договору.
Як зазначено вище, відповідно до п.1.2 кредитного договору, однією з умов надання позивачу кредиту банком є комісія за обслуговування кредиту, щомісячна сума якої є фіксованою складає 171грн.
Відповідно до Заяви/анкети позивача, кредитного договору зі страхуванням життя позичальника (каса) № 289/4847LCL1A від 14.12.12р, додатку №1 «Графік платежів» до кредитного договору, узгодженому і підписаному всіма сторонами договору, в тому числі і позивачем (що останнім не заперечувалось), зазначена комісія в розмірі 171грн. входить в щомісячну суму платежу на погашення кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредиту становить 1,45 % від суми кредиту 11 800грн. (а.с.10).
З позивачем до укладання кредитного договору були узгоджені всі суттєві умови кредитування та сукупна вартість кредиту на поточні потреби, в тому числі і включення в щомісячну суму погашення кредиту оплату супутніх послуг банку-комісії за обслуговування кредиту, що не суперечить діючому законодавству, а тому включення до кредитного договору як однієї з умов отримання кредиту, оплату комісії за обслуговування кредиту, не можна вважати несправедливою умовою у розумінні п.10 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», як встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження позивача про те, що умови кредитного договору порушують його права, як споживача, так як вони є несправедливими та зміст кредитного договору суперечить вимогам діючого законодавства, є безпідставними та недоведені в суді відповідними доказами.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Положеннями п.6.5 кредитного договору встановлено, що даний договір укладений в 2 примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для сторін. Спірний договір укладений відповідно до ст.ст. 6, 207, 267 ЦК України шляхом підписання зі сторони позичальника цього договору з нанесеними на нього типографськими засобами відбитку печаток та підписів уповноважених осіб банку та страховика.
Згідно даного пункту - ОСОБА_1 ознайомлений із зразками підписів уповноважених осіб сторін та надав згоду щодо такої письмової форми договору.
Таким чином, висновок суду про те, що кредитний договір № 289/4847LCL1A від 14.12.12р. укладено з урахуванням волевиявленням сторін, оскільки підписи до них є доказом того, що сторони погодилися з його умовами, є обґрунтованим.
Судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спірний договір є змішаним договором, який містить елементи різних договорів: кредитного та страхування, про що прямо зазначено у п.1.4 кредитного договору.
Згідно п.3.10 спірного договору страхова премія за даним договором, яка сплачується одноразово, складає 1 800грн. При цьому у п.1.3 кредитного договору зазначено, що позичальник (позивач по справі) доручає банку самостійно утримати всі належні комісії, що мають сплачуватися йому при видачі кредиту та перерахувати з рахунку позичальника страхові премії на рахунок страховика. Банк перераховує страхові премії на рахунок страховика не пізніше 15 календарних днів з моменту укладання цього договору (а.с.8-9).
Укладаючи спірний кредитний договір, позивач був обізнаний щодо змісту цього договору, який не суперечить діючому законодавству, тому є правильним висновок суду про відсутність підстав вважати ці умови укладення кредитного договору як змішаного трьохстороннього договору, несправедливими.
Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішення спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048-1052, 1054-1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». При вирішення справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Згідно ч.1 ст.217 ЦК України та роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, з урахуванням вищезазначених вимог законодавства, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що відсутність у кредитному договорі зі страхуванням життя позичальника посилання на одну з істотних умов договору страхування - строку сплати страхового платежу (при чому не позивачу, як страхувальнику, а вигодонабувачу - ПАТ «Платинум Банк»), не впливають в цілому на недійсність кредитного договору.
Таким чином, суд першої інстанції давши оцінку усім наданим доказам в їх сукупності, врахувавши презумпцію правомірності правочину, дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстави для визнання недійсним кредитного договору та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що між ним та банком не було укладено договору на обслуговування рахунку, на який він, згідно п.1.3 спірного договору «Умови страхування позичальника за кредитом» зобов'язаний був перераховувати суму кредиту, тому даний пункт договору є недійсним та таким що суперечить встановленому чинним законодавством порядку видачі та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою національною валютою, спростовується обґрунтованими висновками суду, про узгодження сторонами на час укладення кредитного договору умов кредитування, про що безумовно свідчить особистий підпис позивача.
Колегія суддів також вважає таким, що не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення довід апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції того, що розділ «Графік платежів» стосовно комісії є суттєвим погіршенням майнового стану споживача (сума комісії, включена до суми місячного платежу не містить правового підґрунтя), оскільки, як зазначено вище ця сума є фіксованою і зазначена умова погоджена сторонами при укладанні договору і вона не є несправедливою умовою в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Довід апеляційної скарги про не врахування судом не укладення між ним (апелянтом) та Банком спеціальної письмової угоди на використання факсимільного відтворення підпису, що відповідно до пп.2, 3 ст.207 ЦПК України є підставою для визнання договору недійсним, спростовується п.6.5 спірного договору, в якому зазначено дані умови.
Щодо доводу апеляційної скарги про порушення судом вимог ст.ст.115, 116 ЦПК України, колегія суддів зазначає, що дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи, тому на підставі ч.3 ст.309 ЦПК України не може бути підставою для скасування або зміни рішення.
Інші доводи позивача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 11 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: