Справа № 22-ц/796/ 14696 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції: Сіромашенко Н.В.
доповідач: Поливач Л.Д.
18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Охневській Т.В.
за участю осіб: позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю;
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2012 року
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, просила суд встановити факт проживання її з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 8 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року та визнати квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Skoda Oktavia Ambiente, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 їх спільною сумісною власністю, оскільки вони були придбані за спільні кошти під час їхнього спільного проживання.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що з 8 листопада 1983 року вона та відповідач почали проживати однією сім'єю в квартирі її батьків АДРЕСА_2, потім в орендованих квартирах, більшість часу орендували квартиру АДРЕСА_7. Початок спільного життя з ОСОБА_4 був пов'язаний з наміром створити спільну сім'ю. З самого початку вони планували переїхати на постійне місце проживання до міста Києва і там придбати спільне житло. Після переїзду на постійне місце проживання до міста Києва, з 2001 року по 2006 рік вони стали проживати в орендованій квартирі АДРЕСА_3. З лютого 2006 року, після закінчення ремонту, по теперішній час вони проживають в придбаній разом квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
За даною адресою вона зареєструвалася 6 серпня 2008 року.
В зазначені періоди вони з відповідачем мешкали разом, мали близькі стосунки, між ними були любов та взаєморозуміння, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки подружжя, однак, проживали без реєстрації шлюбу.
За час проживання фактично однією сім'єю між ними склалися добрі сімейні відносини, вони піклувалися один про одного, вели спільний побут, купували речі для дому та себе, інше майно, меблі, робили ремонт в квартирі, їздили разом у відпустки, з матір'ю відповідача вона їздила в санаторії. Також вони планували та сумісно формували бюджет сім'ї, разом спілкувалися з родичами та друзями. Нею здійснювалось оформлення документів, в тому числі щодо інвалідності, вона отримувала кореспонденцію, документи з УПФУ, з лікарні за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1.
На весілля, день народження, хрестини, ювілейні події, поховання, тощо їх запрошували як подружжя. Всім знайомим, друзям, колегам, знайомим, сусідам, в державних установах, ЖЕК, лікарнях вони представлялися як подружжя, майже ніхто не знав, що шлюб між ними не зареєстровано.
Між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.
В період її тяжкої хвороби відповідач їй допомагав в усьому, оплачував рахунки медичного дослідження, всі витрати на лікування, харчування, підтримував її морально.
Крім речей звичайної домашньої обстановки та вжитку за час проживання однією сім'єю з відповідачем, після переїзду до м. Києва, 21 квітня 2004 року ними був придбаний також автомобіль марки Skoda Oktavia Ambiente, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 50 000 грн.
29 грудня 2005 року ними за спільні кошти була придбана вищевказана квартира за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу ВСК №299760 був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 Право власності на дану квартиру зареєстровано за відповідачем. Вартість квартири склала 150000 грн. Дана квартира є їх спільною сумісною власністю.
Для вирішення їх з відповідачем житлових проблем її матір'ю ОСОБА_11 в 1989 році було продано власну квартиру АДРЕСА_6 та кошти від її реалізації були передані їм в якості допомоги на купівлю житла, автомобіля та інших речей. Її сім'я неодноразово допомагала їм грошима та іншим майном, коштами розпоряджався відповідач за погодженням з нею. До остаточного переїзду в м. Київ вона теж працювала, мала прибутки, якими вона з відповідачем розпоряджалася сумісно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2012 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 08 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року. Визнано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Skoda Oktavia Ambiente, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 (особи, яка не брала участі у справі) - ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Посилається на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що квартира АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки ВКТ №696738 від 11.11.2008 року, що був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, відповідно до якого квартира є особистою приватною власністю відповідача.
Крім того, позовні вимоги щодо визнання вищевказаної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в розумінні ст.ст. 3,15 ЦПК України (відсутність порушення, невизнання або оспорювання прав позивача), не є предметом судового розгляду, оскільки між сторонами відсутній спір про право.
Зазначає про безпідставність позову, оскільки ОСОБА_4 було укладено шлюб з громадянкою ОСОБА_12, який розірвано 26.12.2005 року.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в ній. Позивач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, його представник ОСОБА_5 заперечували
проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як пояснили суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 08 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року вони проживали однією сім'єю. За час спільного проживання шлюб між ними зареєстрований не був, однак їхня сім'я була створена на підставі спільного проживання, спільногобюджету та ведення господарства.
Оскільки дані обставини були визнані сторонами по справі, суд першої інстанції вважав, що вони не підлягають доказуванню у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України. ОСОБА_6 не брав участі у розгляді даної справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль марки Skoda Oktavia Ambiente, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний 21 квітня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
29 грудня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_13, який діяв від імені громадянина Республіки Індія Єлаватхінкала Кунджу Франсіса на підставі Генеральної довіреності, посвідченої державним нотаріусом Делі (Індія) 6 жовтня 2005 року та легалізованої у встановленому законом порядку Консульським відділом Посольства України в Республіці Індія 7 жовтня 2005 року за реєстром за №570- 884, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з іншої сторони. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2121, а також зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27 січня 2006 року, записаний в реєстровій книзі №д.520-162 за реєстровим №1564.
Відповідно до п.6 даного договору за домовленістю сторін квартиру продано за 150000 грн.
За даною адресою ОСОБА_4 був зареєстрований 30 березня 2006 року, ОСОБА_2 зареєструвалася 7 серпня 2008 року, що підтверджується відмітками в паспортах в їх ім'я.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони з 08 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, так як наявний факт їх спільного проживання, ведення ними спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, а тому автомобіль та квартира, набуті ними за час спільного проживання, є об'єктами спільної сумісної власності сторін.
Проте, в повній мірі з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, з порушенням вимог закону та без належної оцінки доказів.
Порушення судом норм матеріального та процесуального права є підставою, відповідно до ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Так, умовами ст. 259 ЦПК визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких він встановив цей факт.
Зі змісту статті вбачається, що законність судового рішення виявляється також у тому, що факт, який встановлюється згідно з нормою матеріального права, повинен породжувати
юридичні наслідки. Суд визначає, які саме правові наслідки після встановлення цього факту можуть виникнути у заявника.
Отже, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення законне тоді, коли суд вирішив справу згідно з нормами процесуального та матеріального права, застосування яких зумовлено встановленням даного факту, та постановив його з додержанням усіх вимог цивільного процесуального законодавства.
В даному випадку встановлення факту, що має юридичне значення вирішувалось в позовному провадженні, оскільки від вирішення питання по даному факту, залежало право ОСОБА_2 на придбане відповідачем майно під час таких відносин сторін.
Відповідно до ч.2 ст.3 CK України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до вимог ст.74 CK України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Зазначені положення закону діють з 01.01.2004 року. В КЗпШС України таких положень не містилось, але суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторони з 08 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, так як наявний факт їх спільного проживання, ведення ними спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Такий висновок суду, в частині встановлення факту проживання сторін без шлюбу, а саме з 08.11.1983 року по 30.10.2011 року, не відповідає вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дійсно проживали разом з 8 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року.
Проте, вирішуючи спір, судом не було враховано, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки без шлюбу, який породжує юридичні наслідки, передбачений Цивільним процесуальним кодексом та Сімейним кодексом України і такий факт може бути встановлений лише починаючи з 01 січня 2004 року.
До фактичних сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми CK України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
А тому не можна вважати правильним рішення суду першої інстанції про встановлення факту проживання сторін по справі без реєстрації шлюбу з 1983 року, оскільки за діючим законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не передбачалось. А крім того, ОСОБА_4 з 15.05.1992 року до 17.02.1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 (а.с. 14, 138 -139, 232 т.1).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 8 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року таухвалює, в цій частині, нове рішення, яким встановлює факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як чоловіка та жінки без шлюбу з 01 січня 2004 року по 30 жовтня 2011 року. Даний факт підтверджується фотокартками (а.с. 71 - 73, 202 т.1), листами (а.с. 74, 75, 76, 77, 79 - 81,82, 84, 85,86-88), довідкою салону обрядових услуг про намір сторін по справі придбати обручки (а.с. 78), поясненнями ОСОБА_4, які він давав працівникам правоохоронних органів під час розслідування кримінальної справи, до пред'явлення ОСОБА_2 даного позову до суду (а.с.216 , 222 т.1). Зазначені докази підтверджують той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали як чоловік та жінка без шлюбу у зазначений вище період.
Позивач зазначає, що вона доводить факт, що має юридичне значення, а саме про те, що вона проживала з відповідачем як чоловік та жінка без шлюбу з метою доведення її права на майно, яке було придбано на ім'я відповідача за цей період. Оскільки автомобіль марки Skoda
Oktavia Ambiente, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_4 21 квітня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а 29 грудня 2005 року ним була придбана квартира АДРЕСА_1, то зазначене майно є спільною сумісною власністю сторін по справі, у відповідності до вимог ст.74 СК України.
Апелянт зазначає, що даний позов є надуманим ( реального спору між сторонами не існує, оскільки відповідач визнає позов) та поданий лише з метою отримання підстав для оспорювання договору іпотеки. Але, встановлення судом такого факту, та визнання квартири спільною сумісною власністю сторін по справи не свідчить про недійсність договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_17 11.11.2008 року з цих підстав, оскільки даний факт та визнання квартири (яка перебуває в іпотеці) спільною сумісною власністю сторін не був встановлений на час укладання договору іпотеки - 11.11.2008 року. Встановлення даного факту не має юридичного значення для укладеного раніше договору іпотеки.
Висновки колегії суддів відповідають вимогам закону та наявним у справі доказам.
Оскільки колегія суддів, в основній частині, рішення суду першої інстанції залишає без змін, підстав для стягнення на користь ОСОБА_6 витрат, які він поніс на правову допомогу суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2012 року, в частині встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 8 листопада 1983 року по 30 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити, в цій частині нове рішення наступного змісту.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу з 01 січня 2004 року по 30 жовтня 2011 року.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: