Справа №22-ц/796/16031/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Наборозняк М.І.
Доповідач: Невідома Т.О.
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Головачова Я.В., Пікуль А.А.
при секретарі: Алейнікову М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК Укоопгарант», про відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Теком» (далі - ПрАТ «СК «Теком») до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «СК Укоопгарант» (далі - ТДВ «СК «Укоопгарант») про відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ПрАТ «СК «Теком» 10 764,00 грн. сплаченої страхової виплати, а також 229,40 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «СК «Теком» відмовити. Звертає увагу на те, що страхувальником за договором страхування наземного транспортного засобу № 001-179 Д/Т/АТ від 07 червня 2010 року є ОСОБА_2, ОСОБА_3 не був визначений у договорі, як особа, яка допущена до керування застрахованим транспортним засобом. Довіреність на управління транспортного засобу ОСОБА_3 була видана ОСОБА_2 лише 23 липня 2010 року. На думку апелянта, у ПрАТ «СК «Теком» не було підстав для виплати страхового відшкодування відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», п. 4.1.5. частини 2 договору, а тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Теком».
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.
Радченко О.В. в інтересах ПрАТ «СК «Теком», а також Кумеда В.А. в інтересах ТДВ «СК «Укоопгарант» проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили її відхилити, вважали, що спір вирішений судом правильно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 серпня 2010 року ОСОБА_1 близько 11 год. 35 хв., керуючи автомобілем МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Шовковичній, 46/48 в м. Києві, у порушення п. 13.3. ПДР не витримав бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було завдано майнової шкоди.
Свою вину у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 визнав. Постановою районного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 40,00 грн. (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.33).
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2, був застрахований ОСОБА_2 у ЗАТ «СК «Теком», правонаступником якого є ПрАТ «СК «Теком», відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 001-179 Д/Т/АТ від 07 червня 2010 року (а.с.36-44).
На підставі вказаного договору, страхового акту № 506 від 22 вересня 2010 року, звіту № 1277 про оцінку колісного транспортного засобу ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Легіон» від 14 вересня 2010 року, а також рахунку ТОВ «Дункан» № КЗ10000664/00753 від 20 серпня 2013 року 28 вересня 2010 року ЗАТ «СК «Теком» за заявою ОСОБА_2 на ремонт її автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04 серпня 2010 року, на користь ТОВ «Дункан» було перераховано 10 764,00 грн. страхового відшкодування (а.с.16-26).
ПрАТ «СК «Теком» порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1 10 764,00 грн. виплаченого страхового відшкодування, 450,00 грн. витрат на проведення оцінки майнової шкоди, а також 83,00 грн., сплачених за довідку ДПІ, на підставі ст. ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України.
З'ясувавши обставини справи, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Теком» та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Теком» 10 764,00 грн. сплаченої страхової виплати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Теком» 10 764,00 грн. сплаченого ним страхового відшкодування відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, установивши, що відповідача було визнано винним у завданні ОСОБА_2 майнової шкоди шляхом пошкодження належного їй на праві власності автомобіля «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у ПрАТ «СК «Теком» не було підстав для виплати страхового відшкодування.
Так, відповідно до п. 4.1.5. частини 2 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 001-179 Д/Т/АТ від 07 червня 2010 року страховим випадком не визнаються події, що відбулися внаслідок керування транспортним засобом особою, що не визначена в частині 1 цього договору, або не має водійських прав відповідної категорії чи законних підстав для керування цим транспортним засобом, що знаходяться в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, під впливом медичних засобів, які забороняють керування транспортним засобом.
Разом з тим, відповідно до п. 4 Заяви на страхування ОСОБА_2 від 07 червня 2010 року, на підставі якої і було укладено Договір страхування між останньою та позивачем і яка є невід'ємною частиною Договору страхування, яка була надана суду апеляційної інстанції представником позивача, ОСОБА_3 включений до переліку водіїв, які допущені страхувальником до керування застрахованим транспортним засобом.
23 липня 2013 року ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 було видано довіреність на управління та експлуатацію транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 35).
Крім того, як було встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2013 року під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 04 серпня 2010 року автомобіль марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_2, було припарковано, майнова шкода була завдана у зв'язку із тим, що відповідачем під час керування автомобілем «МАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, не було дотримано бокового інтервалу. А тому, посилання апелянта на положення п. 4.1.5. частини 2 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 001-179 Д/Т/АТ, є безпідставними.
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Я.В. Головачов
А.А.Пікуль