АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Котули Л.Г., Волошиної В.М.
при секретарі: Круглик В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві про відшкодування шкоди.
Колегія суддів, -
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 22 лютого 2008 року посвідчив довіреність ОСОБА_4 на ім'я його сина - ОСОБА_3, яку останній застосував укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки, на яку оформити право власності позивач позбавлений можливості через встановлений мораторій на відчуження земельних ділянок. Згідно висновку експертаОСОБА_4 довіреність не підписував. У ІНФОРМАЦІЯ_1 довіритель помер. ОСОБА_3 спадщину після свого батька не прийняв.
Позивач вважає, що ОСОБА_3 заволодів його грошима на підставі недійсної довіреності, яку посвідчив ОСОБА_2, чим заподіяно йому матеріальну шкоду в сумі 3 502 120 грн., та яка підлягає стягненню.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши позивача, який підтримав апеляційну скаргу, відповідачів та представника відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог районний суд, з урахуванням положень ст.27 Закону України «Про нотаріат», виходив з того, що позивачем безпідставно заявлено вимогу до приватного нотаріуса, остільки не доведено наявності незаконних дій відповідача чи його недбалості при посвідченні 22 лютого 2008 року довіреності від імені ОСОБА_4.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених доказів.
Диспозиція ст.27 Закону України «Про нотаріат» /в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин /, якою передбачено відповідальність нотаріуса за наявності в його діях вини в формі необережності та у виді недбальства.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2013р. ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.4 КК України у зв'язку із закінченням строків давності й кримінальне провадження закрито.
Органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрювався в тому, що 22.02.2008р. у невстановлений слідством час, невстановлена досудовим слідством особа, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, попередньо отримавши від ОСОБА_3 паспорт громадянина України на ім'я свого батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вчинила підроблення офіційного документу шляхом підписання нотаріально посвідченої довіреності від імені свого батька ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 /а.с.136/.
У матеріалах справи відсутні докази встановлення органами досудового слідства у діях нотаріуса будь-яких порушень чинного законодавства.
Заперечуючи проти позову, приватний нотаріус вказував на те, що під час засвідчення угоди він діяв у суворій відповідності до вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій й засвідчив довіреність саме від ОСОБА_4, за його життя.
Окрім цього, колегія суддів враховує і ту обставину, що відповідно до даних від 16 жовтня 2013р. повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей /перевірка дійсності довіреностей/ посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_2 22.02.2008р. довіреність, видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5, є дійсною /а.с.188/.
Матеріалами справи не доведено, у розумінні положень ст.ст.22, 1166 ЦК України, заподіяння ОСОБА_1 діями ОСОБА_3 збитків.
При цьому, колегія суддів враховує й зміст долученої до матеріалів справи копії ухвали Макарівського районного суду Київської області від 27 травня 2013р., відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу залишено без розгляду /а.с.37/.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується також і вимогами ч.2 ст.308 ЦПК України, у відповідності до якої не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 757/8956/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15966/2013
Головуючий у суді першої інстанції: Бортницька В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.