Справа №22-ц/796/16985/2013 Головуючий у 1 - й інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач - Ратнікова В.М.
26 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Шиманського В.Й.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Мурга М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року про відмову у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Київська обласна державна адміністрація про встановлення факту перебування в зоні відчуження, -
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Київська обласна державна адміністрація про встановлення факту перебування в зоні відчуження.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалу суду 1-ї інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права. Постановляючи ухвалу про відмову в відкритті провадження у справі суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що між сторонами існує спір про право. Проте, такі висновки суду є безпідставними, оскільки заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування в зоні відчуження, а не з заявою про встановлення факту належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи Київська обласна державна адміністрація судом повідомлена у встановленому законом порядку, подала заперечення на апеляційну скаргу в яких проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила слухати справу у відсутності представника, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника заінтересованої особи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення заявника та її представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що виконавчим комітетом Київської обласної ради народних депутатів ОСОБА_3 було видано довідку за №30853 про те, що станом на 26.04.1986 р. вона фактично проживала і була приписана в м.Припять. На підставі даної довідки ОСОБА_3 було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.
В 2013 році ОСОБА_3 звернулася до Київської обласної державної адміністрації з метою оновлення посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте, отримала відмову, мотивовану тим, що вона взагалі не є постраждалою, оскільки не має підтвердження, що фактично на момент аварії 26.04.1986 р. перебувала в м.Припять за місцем постійного проживання та прописки.
У зв'язку з чим, 18 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту перебування в зоні відчуження.
Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту перебування в зоні відчуження, суд 1-ї інстанції посилався на те, що заява ОСОБА_3 про встановлення факту перебування в зоні відчуження не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки встановлення факту перебування у зоні відчуження не породжує для заявника юридичних наслідків, при цьому вирішення питань щодо призначення та користування заявником пільгам, які встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесено до компетентних органів державної влади, а відмова Київської обласної державної адміністрації щодо видачі заявнику посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка оформлена відповідним рішенням, може бути оскаржена до суду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи, дослідженим доказам та вимогам закону.
Частиною 1 статті 256 ЦПК України встановлений перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з заявою про встановлення факту перебування в зоні відчуження стала відмова комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, в оновленні посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.
До переліку, визначеному у частині першій статті 256 ЦПК України, юридичний факт, який просить встановити заявник, не відноситься.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 256 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997 р., спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із
зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Комісію Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році (№594 від 05.11.1998 р.) комісія є колегіальним органом і утворюється розпорядженням голови облдержадміністрації.
Основним завданням Комісії є об'єктивне вивчення документів осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, при визначенні статусу яких виникли спірні ситуації.
Комісія в межах своїх повноважень приймає рішення, зокрема: про визнання статусу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; про визнання статусу евакуйованих із зони відчуження в 1986 році; про визнання факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.
Комісія має право запитувати від райдержадміністрацій, міськвиконкомомів, підприємств, установ і організацій необхідну інформацію і документи, які б сприяли прийняттю об'єктивних рішень.
При розгляді відповідних справ комісія може запрошувати на свої засідання і заслуховувати пояснення як заявників, так і окремих посадових осіб.
Рішення комісії про встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення є підставою для його вилучення в установленому порядку.
У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Зокрема, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Таким чином, з наведеного вбачається, що для підтвердження факту перебування в зоні відчуження законодавством передбачений не судовий, а інший порядок його встановлення.
Відмова ж відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому КАС України.
Зважаючи на викладені положення норм законодавства, матеріали справи та заявлені вимоги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті провадження на підставі ч.4 ст.256 ЦПК України, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а також справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_3 відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: