Головуючий в 1 інстанції - Челюбєєв Є.В.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 76
26 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Жданової В.С.
суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.
при секретарі Баранчикові Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволені.
З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав просив скаргу задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явилась, звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2008 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис № 243. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
02.09.2013 року Позивачка подала до суду першої інстанції позовну заяву, в якій зазначала, що у зв'язку з погіршенням особистих стосунків, збереження сім'ї неможливо, просила шлюб розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що йому не було відомо про судове засідання суду першої інстанції, в якому ухвалено рішення про розірвання шлюбу, суд не врахував думку відповідача щодо можливості збереження сім'ї та інтереси їх спільних малолітніх дітей, не вирішено питання щодо їх утримання.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Довід апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції думки відповідача щодо можливості збереження сім'ї спростовується матеріалами справи та його поясненнями у судовому засіданні апеляційного суду Донецької області, відповідно до яких відповідач з моменту отримання копії вказаного рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу жодних дій для примирення з позивачкою не вчинив. Крім того, апелянт долучив до скарги копію своєї позовної заяви до ОСОБА_2 про визначення фактичного та юридичного місця проживання дітей та про зобов»язання ОСОБА_2 щомісячно надавати звіт органу опіки та піклування м.Дзержинська щодо цільового витрачення аліментів на утримання дітей, що також підтверджує, що на теперішній час між сторонами по справі неприязні стосунки та примирення не відбулось.
Статтею 110 СК України закріплено право одного з подружжя особисто подати заяву про розірвання шлюбу, яким і скористалася ОСОБА_2, подавши відповідну заяву до суду та вказавши про відсутність бажання продовжувати з відповідачем сімейні стосунки.
Суд першої інстанції, з'ясувавши відповідно до ст. 112 СК України фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, дійшов вірного висновку щодо можливості розірвання шлюбу.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Судді: