23 грудня 2013 р.Справа № 666/928/13-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Дорошинська В.Е.
Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі колегії:
головуючого судді -Яковлєва О.В.,
суддів -Бойко А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Херсоні на постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від 22 травня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у м.Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Дніпровського районного суду м.Херсона від 22 травня 2013 року позов задоволено та зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.06.2010 року у відповідності до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, у середньому на одну особу в цілому по Україні, за 2009 рік та із врахування суми місяців страхового стажу за період отримання позивачем допомоги по безробіттю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Судова колегія вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є працюючим пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звертався до пенсійного органу з приводу перерахунку пенсії, як працюючому пенсіонеру та останнім при перерахунку пенсії застосовано показник середньої заробітної плати працівників, у середньому на одну особу в цілому по Україні, за 2007 рік.
Крім того пенсійним органом обраховано період отримання позивачем допомоги по безробіттю із нульовими сумами.
За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо неправомірності таких дій відповідача, з чим не погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст.40 цього Закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»наведену норму викладено в новій редакції, проте у зв'язку із визнанням цих змін такими, що не відповідають Конституції (Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії діяла вищенаведена редакція статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана редакція пов'язує розмір перерахованої пенсії із розміром заробітної плати, з якого обчислювалась пенсія (при її первісному призначенні або останньому перерахунку). Тобто, за змістом статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підстави для застосування будь-якого іншого показника (в тому числі і показника заробітної плати за рік, що передує перерахунку), відсутні.
Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зокрема, встановлено, що у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами застосуванню підлягає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме нормативні положення статті 42 цього Закону, що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зі змісту частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано не застосовано при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїй постанові по справі №К/9991/72174/11 від 20.12.2012 року.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено врахування для обчислення пенсії не лише заробітної плати, а й іншого доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Тобто при цьому законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 1 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.
Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці третьому частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачав допустимість за вибором особи, яка звернулася за пенсією, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. При цьому закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку не пов'язана із наявністю у періоді, який за вибором пенсіонера може бути виключено, тих чи інших періодів одержання допомоги по безробіттю.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. У абзаці третьому цієї частини законодавець установив норму про включення до страхованого стажу періоду, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності).
Абзац п'ятий частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить припис про врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 41 зазначеного Закону - до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ в межах встановленої законодавством максимальної їх величини, з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, передбачало, з одного боку, включення до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а з другого - допускало врахування для обчислення пенсій заробітної плати (доходу) починаючи з 1 липня 2000 року лише за даними з системи персоніфікованого обліку, з яких були фактично обчислені та сплачені страхові внески до ПФУ (після 1 січня 2004 року) і внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (до набрання чинності Законом № 1058-IV).
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що допомога по безробіттю, яка за своєю суттю становить дохід, підлягає врахуванню при обчисленні пенсій, та оскільки така допомога за Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є об'єктом обкладання збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, то при визначенні заробітку (доходу) для обчислення пенсії за періоди перебування особи на обліку в центрі зайнятості застосовується нульовий дохід, а тому пенсійним органом правомірно застосовано нульові показники за період отримання позивачем допомоги по безробіттю, при призначенні йому пенсії.
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі по справі №К/9991/20719/11 від 31.10.2013 року.
Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішені справи порушено норми процесуального та матеріального права, судова колегія скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м.Херсоні задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від 22 травня 2013 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у м.Херсоні про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які приймають участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло