23 грудня 2013 р.Справа № 2-а-7164/11/2114
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року в частині залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про зобов'язання вчинити певні дії за період з 2006 року по 20.04.2011 року,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про стягнення з відповідача на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2006-2010 роки та за 09 місяців 2011 року, та в подальшому.
Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року відкрито провадження за вказаними вимогами позивача за період з 21.04.2011 року, в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 2006 року по 20.04.2011 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року, в частині залишення позовних вимог ОСОБА_2 за період з 2006 року по 20.04.2011 року без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав за період з 2006 року по 20.04.2011 року, без поважних причин.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року № 06-рп/2007, яким зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. У 2008 році зазначене право у позивача виникло після винесення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказані рішення Конституційного Суду України були у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року та у травні 2008 року. Зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися. Тобто, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року та у травні 2008 року, проте з даним позов позивач звернувся лише в 20 жовтня 2011 року.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом за період з 2006 року по 20.04.2011 року.
Посилання апелянта на те, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено такі строки виплати пенсій за минулий час: нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На сьогодні також діє Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Вказана норма говорить про те, що тільки до нарахованих сум пенсій застосовуються такі правила, тобто по-іншому регулює зазначене питання ніж ч. 2 ст. 87 Закону «Про пенсійне забезпечення».
У п. 16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має над ним пріоритет. Тому в цьому випадку застосовуються положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими виплачується за минулий час лише нарахована пенсія.
Отже, щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому ухвалу суду підлягає в порядку ст. 200 КАС України залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року в частині залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про зобов'язання вчинити певні дії за період з 2006 року по 20.04.2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/