ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2013 року № 826/19228/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001402201 від 10.06.2013
03 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10 червня 2013 року № 0001402201.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Ангстрем Континенталь», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.
Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 24 травня 2013 року № 972/22-1/04590234.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі наказу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 жовтня 2012 року № 1204, згідно статті 77, пункту 82.1. статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, вимог валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 24 травня 2013 року № 972/22-1/04590234.
Як висновок проведеної перевірки серед іншого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього 4666 грн., в т.ч. за лютий 2012 року 1666 грн. березень 2012 року в сумі 3000 грн. та не підтверджено від'ємне значення за лютий 2012 року 1666 грн., березень 2012 року в сумі 3000 грн.
Такий висновок податкового органу мотивований тим, що згідно акту перевірки від 12 грудня 2012 року № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура» за вересень, листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Не погоджуючись із такими висновками, позивачем подано заперечення від 31 травня 2013 року, які за результатом розгляду залишені без задоволення згідно відповіді Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 05 червня 2013 року № 11/10/22-118.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0001402201 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4666,00 грн.
За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0001402201 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (копія рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року № 3324/10/26-15-10-04-04 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 19 вересня 2013 року № 11438/6/99-99-10-01-15 додані до матеріалів справи).
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» (Продавець) та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва (Покупець) укладено Договір купівлі - продажу № 20/12 від 01 лютого 2012 року, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність, та оплачує пісок річковий (пісок та гравій 14.21.1-відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97) ), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна якого визначена у специфікації та видаткових накладних.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що доставка товару здійснюється на умовах міжнародних правил по тлумаченню відповідно до норм «ІНКОТЕРМС 2010», СРТ означає обов'язок Постачальника доставити товар до місця, вказаного Покупцем, за свій рахунок укласти договір перевезення та передати товар Перевізнику для постачання у вказане Покупцем місце.
Згідно Специфікації № 1 від 01 лютого 2012 року та № 2 від 15 березня 2012 року Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар - пісок річковий у кількості 250 тон на загальну суму 10000,20 грн. та 450 тон на загальну суму 18000,36 грн.
Відповідно до Додаткових угод № 1 від 15 березня 2012 року та № 3 від 23 квітня 2013 року збільшено суму Договору на 18000,36 грн. та 60001,20 грн.
На підтвердження отримання товару, позивачем надано копії видаткових накладних від 15 березня 2012 року № РН-000213 на суму 18000,36 грн. та від 17 лютого 2012 року № РН-0000029 на суму 10000,20 грн.
В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» виписано на адресу позивача податкові накладні від 15 березня 2012 року № 36 на суму 18000,36 грн. та від 17 лютого 2013 року № 24 на суму 10000,20 грн.
Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні банківські виписки, копії яких долучено до матеріалів справи.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» у зв'язку з придбанням товарів.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва здійснює діяльність у сфері функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, здавання в оренду власного нерухомого майна, надання інших індивідуальних послуг.
Представником позивача повідомлено, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» пісок річковий було використано Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва власній господарській діяльності для ремонту та утриманню автомобільних шляхів.
При цьому, посилання відповідача на акт перевірки від 12 грудня 2012 року № 7208/224/33906299 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Ангстрем Континенталь» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Форест», ТОВ «Пасіфік», ПП СВ «Гермес», БПП «Сура» за вересень, листопад 2011 року є необґрунтованими, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року у справі № 804/1260/13-а, позов ТОВ «Ангстрем Континенталь» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, позов ТОВ «Ангстрем Континенталь» задоволено повністю, - дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська визнано протиправними, та зобов'язано ДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період з лютого2012 року по вересень 2012 року, в тому числі зобов'язано відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299) включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з лютого 2012 року по вересень 2012 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься в матеріалах справи).
Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ «Ангстрем Континенталь» складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки такі висновки не впливають на діяльність позивача як суб'єкта господарювання у взаємовідносинах із контрагентами - покупцями та не свідчать про нереальність господарської операції, здійсненої між позивачем та ТОВ «Ангстрем Континенталь».
При цьому, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ангстрем Континенталь», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість є помилковими, відтак зменшення від'ємного значення суми з податку на додану вартість є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0001402201 підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 10 червня 2013 року № 0001402201.
3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник