ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
Вн. № 1/342
(в порядку письмового провадження)
м. Київ
19 грудня 2013 року 16:45 № 2а-16996/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії
"Центральне регіональне управління"
до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління
юстиції у м. Києві
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 27828485
від 27.07.2011 в частині та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" (далі - позивач, Банк) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 27828485 від 27.07.2011 в частині та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а-16996/11/2670.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2011 та Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16996/11/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання 19.12.2013 прибув представник позивача, представник відповідача та третьої особи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду в останній редакції наступного змісту:
- скасувати постанову державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 27.07.2011 ВП № 27828485 про арешт майна, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), та заборону на його відчуження в частині накладення арешту на іпотечне майно АТ "Банк "Фінанси та Кредит" - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
- звільнити з-під арешту квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є заставним майном Банку за умовами Іпотечного договору.
Суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження, встановивши відсутність необхідності допиту свідків або заслуховування експерта на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
25.10.2005 між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ в особі Філії «Київське національне управління» Банку «Фінанси та Кредит», ТОВ (Банк) та громадянином України ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Кредитний договір № 36-05-И/03 (далі - Кредитний договір) (Т. 1, арк. 7 - 9).
Предметом Кредитного договору було надання Банком Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитних ресурсів в сумі 153 000,00 доларів США, з терміном погашення кредитних ресурсів до 24.10.2025 з оплатою по процентній ставці 12 % відсотків річних.
В забезпечення виконання зобов'язання Позичальника по Кредитному договору між Банком (Іпотекодержатель) та громадянином України ОСОБА_1 (Іпотекодавець) 25.10.2005 було укладено Іпотечний договір, який засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 14104 (далі - Іпотечний договір) (Т. 1, арк. 10 - 11).
Заборону відчуження предмету іпотеки зареєстровано в реєстрі 25.10.2005 за № 2529625 (Т. 1, арк. 14).
Відповідно умов Іпотечного договору Іпотекодержателем було передано в заставу наступне нерухомо майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки).
Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25.10.2005 за реєстровим номером 14101, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 25.10.2005 за № 915313, за рахунок кредитних коштів, отриманих від Іпотекодержателя на підставі Кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором, Банк звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2011 у справі № 2-411/2011 позов Банку задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, яка є поручителем відповідно до Договору поруки, на користь Банку «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 1 479 475,44 грн. (Т. 1, арк. 12).
Вказане рішення не оскаржувалось. Заборгованість за кредитним зобов'язанням боржниками не погашена.
Листом від 11.08.2011 ОСОБА_1 звернувся до Банку з пропозицією добровільного продажу квартири, що є предметом іпотеки, та з проханням посприяти у вирішенні питання щодо зняття арешту з майна (Т. 1, арк. 13).
Банком було встановлено, що у витязі з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис 8 містить відомості про те, що 27.07.2011 постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1
Листом від 08.09.2011 Банк звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є заставним майном Банку за умовами Іпотечного договору.
Разом з тим, як відповіді на вказаний лист, так і повідомлення щодо накладення арешту на майно, яке заходиться в заставі у позивача на умовах вищевказаного Іпотечного договору, позивач не отримав.
Позивач вважає постанову державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 27.07.2011 ВП № 27828485 про арешт майна, що належить ОСОБА_1, та заборону на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління", виходячи з наступних мотивів.
Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях, відчужувати предмет іпотеки.
Як вбачається з підпунктів 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.8 Іпотечного договору від 25.10.2005 на Предмет іпотеки (квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) не звернуто стягнення згідно з діючим законодавством України; Предмет іпотеки не підлягає вилученню і вільний від будь-яких зобов'язань; до Іпотекодавця не пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням Предмету іпотеки; до укладення та на момент укладення цього договору Предмет іпотеки не перебуває під забороною відчуження та в податковій заставі; права на Предмет іпотеки третім особам не передано, не знаходиться під обтяженням (Т. 1, арк. 10).
Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно статті 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Як встановлено судом, право передачі в іпотеку вищевказаної квартири, про зняття арешту з якої заявлено вимогу, виникло у позивача з 25.10.2005, тобто з моменту укладення Іпотечного договору. Вказане право 25.10.2005 зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2529625 (Т. 1, арк. 14), та в силу статті 4 Закону України "Про іпотеку" є чинним відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Умови припинення іпотеки врегульовано статтею 17 Закону України "Про іпотеку".
Так, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Судом з'ясовано, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право передачі в іпотеку цього майна на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинене, Іпотечний договір недійсним не визнано.
Частиною 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т. 1, арк. 14 - 16), заборона на спірне нерухоме майно на підставі Іпотечного договору від 25.10.2005 зареєстрована приватним нотаріусом ОСОБА_2 25.10.2005, тоді як арешт спірного нерухомого майна та заборона на його відчуження на підставі постанови державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 27.07.2011 ВП № 27828485 зареєстрований 29.07.2011, тобто набагато пізніше реєстрації заборони на нерухоме майно.
Враховуючи викладене, зважаючи на черговість реєстрації заборони на нерухоме майно та арешту нерухомого майна, а також беручи до уваги, що положеннями Закону України "Про іпотеку" щодо вказаних прав та вимог на нерухоме майно не встановлено особливого пріоритету, суд дійшов до висновку, що позивач, як Іпотекодержатель, володіє переважним пріоритетом відносно пріоритету ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві на задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені.
У разі переходу до іпотекодержателя права власності на передане в іпотеку нерухоме майно права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані у встановленому законом порядку, залишаються дійсними. Іпотекодержатель несе відповідальність за задоволення прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, які мають вищий пріоритет. Задоволення прав чи вимог осіб з нижчим пріоритетом здійснюється у межах перевищення вартості нерухомого майна, визначеної шляхом його оцінки, після задоволення прав чи вимог, які мають вищий пріоритет, над розміром забезпеченої іпотекою вимоги іпотекодержателя.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку" умови, за яких на перебуваючу в іпотеці квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, можливо було б звернути стягнення на виконання постанови державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 27.07.2011 ВП № 27828485 для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем.
Відтак, суд дійшов до висновку, що у органу державної виконавчої служби були відсутні підстави для накладення арешту на квартиру, яка передана позивачеві в іпотеку.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним зазначити, що накладення арешту на нерухоме майно, яке передано позивачеві в іпотеку, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за Іпотечним договором від 25.10.2005, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування постанову державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 27.07.2011 ВП № 27828485 в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та звільнення з-під арешту вказаної квартири, - підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказане вище свідчить про порушення принципу обґрунтованості та законності при вчиненні відповідачем дій щодо накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_1, яке передане в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління", а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Статтями 71, 86 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, та беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано доводи позивача і не доведено правомірності вчиненних ним дій щодо накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_1, яке передане в іпотеку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління", а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 27828485 від 27.07.2011 в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
3. Звільнити з-під арешту квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 28,23 грн. (двадцять вісім грн. 23 коп.) на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" (код ЄДРПОУ 25745867) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Н.В. Клочкова