Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
16 грудня 2013 р. № 820/11612/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати рішення УГРФО ГУМВС України в Харківській області від 28.10.2009 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.11.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати ГУ ДМСУ України в Харківській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.1.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з досягненням 45 річного віку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він постійно проживає за адресою АДРЕСА_1, зареєстрований підприємцем згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб серії ААБ № 927680 від 30.11.2011 року, та відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 від 25.01.2012 року є платником єдиного податку. Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області на підставі Закону України «Про імміграцію» позивачу був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, що був документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.11.2003 року. 06.11.2013 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області в якій на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку. Проте 21.11.2013 року позивач отримав відповідь ГУ ДМС України в Харківській області № 4/18880 в якій повідомлявся що 28.10.2009 року рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 14.11.2003 року було скасовано. Вказане рішення є безпідставним та незаконним, у зв'язку із чим просив позов задовольнити.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та розгляд судового засідання був повідомлений належним чином, проте звернувся до суду із заявою у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи проводити за його відсутності
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув, проте надав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що на виконання наказу МВС України від 11.05.2009 року № 892/ос "Про проведення оперативно-профілактичних заходів на території Харківської області" була проведена додаткова перевірка матеріалів особової справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, у зв'язку із тим, що документи, які підтверджують право громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 на постійне проживання в Україні були подані після закінчення терміну дії прикінцевих положень ЗУ "Про імміграцію", на підставі яких його було документовано посвідкою, висновком від 28.10.2009 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 14.11.2003 року було скасовано. Таким чином УГІРФО ГУМВС України в Харківській області діяло на підставі та у межах повноважень визначених діючим законодавством, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи положення ст. 35 КАС України, заяву представника позивача та те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду вказаної справи за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Щодо позовних вимог про скасування рішення УГРФО ГУМВС України в Харківській області від 28.10.2009 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.11.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 судом встановлено наступне.
Рішення, яке оскаржується позивачем прийнято 28.10.2009 року, проте, позивач дізнався про дане рішення лише під час звернення до відповідача із заявою про здійснення йому обміну посвідки 13.11.2013р., на яку надано відповідь 21.11.2013р., що підтверджується матеріалами справи (а.с.19, 22), а тому, враховуючи зазначене та положення ст.99 КАС України, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даною позовною вимогою не пропущено.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин В'єтнаму, що підтверджується паспортом НОМЕР_3, виданим 12.04.2007 року (а.с.9-11), постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу (а.с.14).
Як вбачається із матеріалів справи громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до виписки з ЄДРПОУ № 927680(а.с.17), та згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку(а.с. 18).
Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України "Про імміграцію" громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 був наданий дозвіл на імміграцію в Україну, та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.11.2003 року(а.с.12).
06.11.2013 року позивач звернувся із письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області (м. Харків, вулиця Римарська, 24), в якій відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 45-річного віку (а.с. 19-20).
21.11.2013 року позивачу було надіслано відповідь № 4/18880 ГУ ДМС України в Харківський області, у якій зазначалось, що 28.10.2009 року рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області посвідку на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 14.11.2003 року було скасовано (а.с.22).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.
Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Отже, отримання позивачем посвідки на постійне проживання в Україні було здійснено в межах діючого на той час законодавства.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідач при затвердженні висновку від 28.10.2009 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 керувався п.6 ст.12 Закону України "Про імміграцію".
Як підставу для скасування дозволу на імміграцію позивач зазначає п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до вказаної правової норми, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1, управління МВС України в Харківській області керувалося п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні ОСОБА_1. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення -висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 28.10.2009 р.
Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні.
Відповідно до пп. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Суд прийшов до висновку, що рішення ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 від 28.10.2009р., прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення -позивач проживає на території України з 2003 р.; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р.
Відповідно до Конституції України іноземці, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов'язками, як і громадяни України.
Відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірності спірного рішення. Окрім того, обставини, що стали підставою для його прийняття, спростовуються вищевикладеним.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.1.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з досягненням 45 річного віку суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМ України №251 від 28.03.2012р., цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.
Згідно п.9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45-річного віку.
Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).
Згідно п.17 вищезазначеного Порядку рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для відновлення прав позивача необхідне зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області здійснити обмін посвідки громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 у зв"язку з досягненням 45 річного віку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача правомірні, документально та нормативно обґрунтовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення УГРФО ГУМВС України в Харківській області від 28.10.2009 року про скасування посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.1.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 14.1.2003 року громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з досягненням 45 річного віку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 19.12.2013р.
Суддя С.О. Чудних
.