Справа № 454/2874/13-ц
10 грудня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Пахут С. О. ,
при секретарі Коваль Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області, Державного підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернувся в суд та просить стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 20000грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, внаслідок отримання професійного захворювання та з ДП «Львіввугілля» 15000грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків. Внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
Свої вимоги мотивує наступним.
З 17.06.1982р. по 04.03.2002р. він працював у підземних умовах на підприємствах ДП «Львіввугілля».
Його звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я.
16.08.1998р. внаслідок нещасного випадку на шахті йому травмовано праве коліно.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо важких та шкідливих умовах, в нього значно погіршився стан здоров'я, внаслідок чого, він неодноразово звертався за медичною допомогою та знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний бронхіт в фазі загострення, прикореневий та нижньодолевий пневмосклероз І-ІІІ ст., хронічна рицидивуюча попереково-крижова радикулопатія зі статико динамічними порушеннями.
Шкідливі умови праці в основному характеризуються довготривалими фізичними навантаженнями.
04.06.2002р. висновком МСЕК йому встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено 35% втрати працездатності.
Внаслідок професійного захворювання йому завдано моральної шкоди у виді фізичних та душевних страждань, які виразилися в наступному: він втратив працездатність, з'явився кашель і задишка, біль у попереку, обмеження рухів у хребті, він відчуває великі незручності у повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі та страждання, переживання тощо.
В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали.
На обґрунтування своїх вимог надали суду пояснення, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача ДП «Львіввугілля» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позову не визнали.
Надали суду заперечення проти позову, в яких зазначили наступне.
Висновком МСЕК від 04.06.2002р. позивачу вперше встановлено 35% втрати працездатності.
З цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Вважає, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди від ДП «Львіввугілля».
Представники відповідача ОСОБА_2 виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України у м.Червонограді ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні позову не визнали.
Подали суду наступні заперечення проти позову.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007р. виключено право потерпілого на відшкодування моральної шкоди фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки такий не є особою, винною у заподіянні потерпілому моральної шкоди.
В той же час, потерпілому надано право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем.
Крім того, відшкодування фондом моральної шкоди, незалежно від часу настання страхового випадку, припиняється з 01.01.2008р.
Просить застосувати позовну давність до даних правовідносин, оскільки щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, у випадках передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності.
Висновок МСЕК про втрату працездатності є лише підставою для розрахунку і відшкодування матеріальної шкоди і в жодному разі не являються підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди.
Також, позивач, на момент працевлаштування на шахту був належним чином поінформований та попереджений про шкідливі та небезпечні умови праці та про наслідки, які модже потягнути за собою робота в таких умовах.
При виявленні перших ознак хвороби позивач мав змогу звільнитися, однак продовжував працювати, чим погіршував свій стан здоров'я.
Крім того, ОСОБА_2 виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування в м.Червоноград здійснювалися щомісячні страхові виплати у зв'язку із частковою втратою працездатності, виплачено одноразову страхову виплату за стійку втрату працездатності та забезпечено санаторно-курортною путівкою.
Також, він отримує пенсію за віком як працівник, зайнятий на підземних роботах.
Просить врахувати, що позивач може працювати за іншими професіями, не пов'язаними з впливом шкідливих факторів, що стверджується відповідними медичними висновками.
Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.
Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У роз»ясненнях, викладених у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6 від 27.03.1997 року передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.
З копії трудової книжки вбачається, що позивач в період з 17.06.1982р. по 04.03.2001р. працював у підземних умовах на шахтах Державного підприємства «Львіввугілля».
У зв'язку з професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з витягів з медичних карток.
З акта №67 від 18.08.1998р. вбачається, що позивач отримав травму коліна внаслідок нещасного випадку, який настав з вини підприємства - шахти №2 «Червоноградська».
З акта від 16.04.2002р. вбачається, що причиною професійного захворювання позивача (хронічна рецидивуюча поясничо-крижова радикулопатія) стало довготривале фізичне перенавантаження.
Згідно довідки МСЕК від 04.06.2002р., позивачу вперше визначено ІІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності - 35%. Рекомендовано санаторно-курортне лікування.
З акта від 23.02.2007р. вбачається, що причинами профзахворювання позивача є запиленість повітря, що перевищує гранично допустимі норми та несприятливі параметри мікроклімату.
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо необхідності застосування трьохмісячного строку позовної давності, оскільки згідно із ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Враховуючи те, що спірні відносини між сторонами виникли з моменту встановлення вперше факту стійкої втрати працездатності, тобто 04.06.2002р., до цих відносин підлягає застосуванню закон, що діяв на момент їх виникнення, тобто положення ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка покладає на фонд обов'язок відшкодовувати моральну шкоду.
Крім того, судом встановлено, що з вини підприємства настав нещасний випадок, внаслідок якого травмовано позивача.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачів слід зобов'язати частково відшкодувати позивачу моральну шкоду, оскільки в судовому засіданні доведено, що така шкода завдана останньому під час виконання ним трудових обов'язків.
Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд враховує те, що на момент працевлаштування позивач чітко усвідомлював несприятливі та шкідливі умови праці, однак не звільнився та продовжував працювати, а також, те, що відшкодування моральної шкоди не може слугувати підставою для збагачення позивача.
Крім того, ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом позивачу, виплачується щомісячна компенсація втрати працездатності (регрес) та пенсія в підвищеному розмірі, передбачено можливість санаторно-курортного лікування тощо.
Також, суд погоджується з позицією представника відповідача ОСОБА_3 соціального страхування, що встановлена позивачу ІІІ група інвалідності не позбавляє його можливості працевлаштування на підприємства, де відсутні шкідливі фактори.
Судові витрати, згідно ст.88 ЦПК України, слід покласти на відповідача ДП «Львіввугілля», оскільки п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», органи ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Червонограді Львівської області на користь ОСОБА_1 600 (шістсот) грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 400 (чотириста) грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
Стягнути з відповідача Державного підприємства «Львіввугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд.
Головуючий: С. О. Пахут
.