ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/22525/13 24.12.13
За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"
до Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та стягнення коштів 30 106,19 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Гибало О.В. - довіреність б/н від 29.12.2012 року;
від відповідача: не з'явилися;
Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до власності житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» № 61-1571 від 01.08.2011 року та стягнення 30 106,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 01.08.2011 р. між сторонами договір оренди нежитлового приміщення № 61-1571 суперечить положенням чинного законодавства України, а тому позивач вказує на наявність підстав для визнання його недійсним з моменту укладення. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача в порядку реституції грошових коштів у розмірі 30 106,19 грн., одержаних від позивача на виконання такого договору.
Ухвалою від 21.11.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.12.2013 року.
17.12.2013 року представник позивача у судовому засіданні подав копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження статусу юридичної особи відповідача.
17.12.2013 року представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 17.12.2013 року у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 24.12.2013 року.
В судове засідання 24.12.2013 р., представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.
За змістом ч. 1 ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 24.12.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.08.2011 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Київської міської дирекції УДППЗ «УКРПОШТА» (далі - орендар, позивач) та Житлово-будівельним кооперативом « 5-й Радянський» (далі - орендодавець, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до власності житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» № 61-1571 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» - нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м (далі - майно), розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська,1-3, літ. А.
Згідно п. 1 Положення про Київську міську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА", затвердженого 18.06.2009 року Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА" (далі - Положення), дане положення визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності філіалу - Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" і розроблено на основі чинного законодавства України та Статуту Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА".
Відповідно до п. 1.6. Положення Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" не є юридичної особою і здійснює свою діяльність від імені Підприємства в межах повноважень, наданих їй підприємством і закріплених цим Положенням.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦК філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
На підставі п. 2.3.5. Положення Київська міська дирекція має право укладати від імені підприємства договори в межах наданих керівнику повноважень.
Відповідно до п.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
Пунктом 2.3.25 Положення визначено, що Київська міська дирекція має право пред'являти претензії, позови, представляти інтереси підприємства в суді, арбітражному та третейському судах з усіма правами, наданими законодавством.
Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.
Відповідно до повноважень, наданих представнику Київської міської дирекції згідно довіреності б/н від 29.12.2012 року, він користується всіма правами, наданими сторонам у судовому процесі з їх наступним визначенням у довіреності, а отже суд дійшов висновку, що Київська міська дирекція УДППЗ «УКРПОШТА» наділена правом представляти Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" в суді.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Згідно п.3.6 Договору орендна плата перераховується Орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця, який слідує за розрахунковим.
Відповідно до п.10.2 Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01 серпня 2011 року до 31 серпня 2014 року включно.
На виконання умов договору 01.08.2011 року між сторонами підписано Акт приймання-передавання Майна, згідно якого позивач прийняв в користування нерухоме майно (нежитлові приміщення загальною площею 176,8 кв.м), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 1-3, літера А.
Доказів припинення дії Договору суду не надано.
Спір виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, право власності на орендоване приміщення на момент укладення Договору у відповідача було відсутнє. У зв'язку з чим орендна плата безпідставно сплачувалася позивачем Житлово-будівельному кооперативу « 5-й Радянський».
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року у справі № 30/302 право власності на вищевказані приміщені, а саме: вбудовані нежилі приміщення розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94 а, загальною площею 176,8 кв. м., було визнано за Житлово-будівельним кооперативом " 5-й Радянський".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року рішення по справі № 30/302 було залишено без змін, у зв'язку з чим в порядку ст. 85 ГПК України набрало законної сили.
10.03.2011 року ЖБК " 5-й Радянський" та КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА" внесли зміни в частині зміни Орендодавця за договором оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року, доповнивши п.1.1. договору підпунктом 1.1.1. наступного змісту: "З моменту підписання змін до цього договору Орендодавцем вказаних у цьому підпункті приміщень з усіма правами та обов'язками, які передбачені законом та цим договором є Житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський".
КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА" продовжувала користатися спірними приміщеннями і після сплину строку договору оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року.
Листом від 07.06.2011 року відповідач повідомив КМД Українського ДП поштового зв'язку "УКРПОШТА" про те, що термін строку дії договору оренди сплинув 31.05.2011 року і запропонував укласти новий договір оренди на ці ж приміщення, який і був укладений 29.06.2011 року.
29.06.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до власності житлово-будівельного кооперативу «5-й Радянський» (далі - договір від 29.06.2011 року), предметом оренди якого є нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м (далі - майно), розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська,1-3, літ. А.
Згідно п.10.1 Договору від 29.06.2011 року цей Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 29 червня 2011 року до 28 червня 2014 року включно.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що предмет договору оренди нерухомого майна від 29.06.2011 року та договору оренди нерухомого майна, що належить до власності житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» № 61-1571 від 01.08.2011 року (оспорюваного договору) є однаковим, а саме нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м, розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська,1-3, літ. А.
Однак, рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 6/133 яке у встановленому порядку набрало законної сили, право власності на вбудовані нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м, які складають окрему одиницю права власності, було визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ".
14.09.2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВАШ ДІМ" проведено державну реєстрацію права власності на вказані приміщення в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 31302229 від 14.09.2011 року.
Зазначеним рішення суду від 30.06.2011 року встановлено, що 01.06.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" було укладено договір за № 521/7-61/-1208 оренди нежитлових приміщень, в тому числі, по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, загальною площею 176,8 кв. м.
Згідно пункту 8. 2. вказаного договору строк його дії встановлений з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.
Пунктом 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було припинено з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, в тому числі і Шевченківську районну у місті Києві раду. Пунктом 4 цього же рішення були припинені з 31 жовтня 2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних у місті Києві рад, в тому числі і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.
В свою чергу, рішенням суду від 17.09.2012 року у справі № 5011-36/7321-2012, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень розташованих на 1-му поверху будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., укладений 29.06.2011 року між Житлово-будівельним кооперативом " 5-й Радянський та Українським державним підприємством поштового зв'язку «УКРПОШТА».
Обгрунтовуючи правову позицію у своєму рішенні, суд встановив, що на момент укладання договору оренди від 29.06.2011 року відповідач право власності на приміщення, які підлягали передачі в оренду позивачу, належним чином в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" не зареєстрував, як передбачено п. п. 5 пункту 1.5. чинного на той час Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, де передбачено, що державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.
За таких обставин, суд у своєму рішенні від 17.09.2012 року у справі № 5011-36/7321-2012 дійшов висновку, що у Житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» права власності на спірні нежилі приміщення, розташовані на 1-му поверху будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 в місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а, загальною площею 176,8 кв. м., не виникло.
Оскільки на момент укладання договору оренди від 29.06.2011 року вказані нежилі приміщення житлово-будівельному кооперативу "5-й Радянський" на праві власності не належали, зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № 61-1571 від 01.08.2011 року суперечить приписам ч. 1 ст. 761 ЦК та ч. 6 ст. 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому рішенням суду від 17.09.2012 року договір оренди від 29.06.2011 року визнано недійсним.
Проаналізувавши рішення суду від 29.06.2011 року у справі № 5011-36/7321-2012, суд дійшов висновку, що предмет договору оренди нерухомого майна від 29.06.2011 року та договору оренди нерухомого майна, що належить до власності житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» № 61-1571 від 01.08.2011 року (оспорюваний договір) є однаковим, а саме нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м, розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська,1-3, літ. А.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає вимогу, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до п.2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови);
Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ч. 1 ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом винесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 статі 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Оскільки, як встановлено рішенням суду, право власності на приміщення, які підлягали передачі в оренду у Житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» не виникло, у зв'язку з тим, що всупереч вимог закону відповідач не здійснив державної реєстрації прав на нерухоме майно, то на момент укладення договору оренди нерухомого майна № 61-1571 від 01.08.2011 року користуватися та розпоряджатися вказаними нежилими приміщеннями, відповідач права не мав.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем на момент укладення договору оренди нерухомого майна № 61-1571 від 01.08.2011 року було порушено вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо здійснення державної реєстрації права на нерухоме майно, а тому право власності на нежитлові приміщення площею 176,8 кв.м, розміщені на 1-му поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська,1-3, літ. А. на момент укладення договору оренди було відсутнє.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання договору оренди недійсним є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30 106,19 грн., одержаних від позивача на виконання такого договору.
Матеріалами справи (платіжні доручення) підтверджується належне виконання позивачем умов Договору в частині сплати орендних платежів з серпня по жовтень 2011 року на загальну суму 30 106,19 грн. грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з абз. 1 та 2 п. 3.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№02-5/111 від 12.03.1999 р. за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу). Це стосується і згаданих раніше угод, визнаних недійсними у судовому порядку. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє (частина друга статті 59 Цивільного кодексу).
В той же час, вказане роз'яснення стосувалось практики застосування судами положень ст.ст. 48-59 Цивільного кодексу УРСР, які втратили чинність з 01.01.2004 р. і не застосовуються до спірних правовідносин.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.212 р. у справі №48/366, а також у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року у справі № 5011-30/13263-2012.
Таким чином, з урахуванням факту визнання судом Договору недійсним з моменту його укладення, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30 106,19 грн., одержаних від позивача на виконання такого Договору.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати договір оренди нерухомого майна № 61-1571 від 01.08.2011 року, укладений між Житлово-будівельним кооперативом « 5-й Радянський» та Українським державним підприємством поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Київської міської дирекції УДППЗ «УКРПОШТА» недійсним з моменту укладення.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу « 5-й Радянський» (01054, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛ.ГОГОЛІВСЬКА, будинок 1-3, код ЄДРПОУ 23378505) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Київської міської дирекції УДППЗ «УКРПОШТА» (01001, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22, код ЄДРПОУ 21560045) 30 106 ( тридцять тисяч сто шість) грн. 19 коп. - основного боргу, 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 26.12.2013 р.
Суддя М.М. Якименко