Справа № 454/2007/13-ц
12 вересня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
при секретарі Калиш В.О.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до відповідача ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди заподіяної набуттям хронічного професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків, у позовній заяві вказав, що 26.07.1972р. прийнятий на роботу слюсарем по ремонту обладнання та механізмів по ІІІ розряду в Червоноградське шахтомонтажне управління №1. 21.11.1972р. звільнений з роботи за власним бажанням. 06.12.1972р. прийнятий на роботу вантажником на шахту №8 «Великомостівська». 01.02.1973р. звільнений з роботи. 11.02.1976р. прийнятий на роботу вантажником у вантажно-транспортне управління в/о «Укрзахідвугілля». 07.01.1978р. звільнений з роботи за власним бажанням. 23.01.1978р. прийнятий на роботу учнем гірника на шахту №8 «Великомостівська». 27.03.1978р. переведений на посаду гірника ІІ розряду. 28.09.1978р. переведений на посаду гірника ІІІ розряду. 19.02.1980р. направлений на курси крипільників. 06.05.1980р. переведений на посаду підземного крипільника по ремонту ІІІ розряду. 01.11.1984р. переведений на посаду гірника по ремонту гірничих виробіток ІІІ розряду. 01.11.1986р. призначений бригадиром гірників по ремонту гірничих виробіток. 06.04.1988р. переведений на посаду гірника очисного забою V розряду. 23.01.1997р. звільнений з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров'я із шахти №8 «Великомомтівська».
22.01.1997 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджений головним санітарним лікарем Червоноградської СЕС в якому міститься висновок про наявність шкідливих умов праці, які характеризуються умовами в основному пов'язаними з контактом з вугільно-породним шахтним пилом.
28.01.1997р. позивачу встановлено 3-тю групу інвалідності та 40% ступеня втрати професійної працездатності. Згідно довідки Сокальської районної МСЕК серії 2-18 АИ №020792 від 27.01.1998р. позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності. Крім цього, довідкою серія 2-18 АИ №004947 від10.03.2000р. виданою обласною МСЕК №3 ОСОБА_3 встановлено 40% ступеня втрати професійної працездатності. Довідкою серія ЛВА-2 №016996 від 12.02.2002р. виданою Сокальською районною МСЕК йому встановлено 40% ступеня втрати професійної працездатності. Також, довідкою серія ЛВА-1 №161191 від 24.02.2004р., позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності, а у довідці серія ЛВА-2 №005876 від 24.02.2004р. йому безтерміново встановлено 40% ступеня втрати професійної працездатності. Вказує на те, що внаслідок отримання професійного захворювання йому завдано великої моральної шкоди, яка полягала у значному фізичному болю та стражданнях. При визначенні розміру моральної шкоди вважає, що необхідно врахувати, характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань від професійного захворювання та тривалість лікування. Просить стягнути з відповідача ДП "Львіввугілля" на його користь 30000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять задовольнити в повному обсязі, вважають, що спричинення позивачці значної моральної шкоди є повністю доведеним в ході розгляду справи як наданими поясненнями так і чисельними медичними документами.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що спричинення позивачу відповідачем моральної шкоди не підтверджено доказами. Крім цього, при укладенні трудового договору позивач був обізнаний із умовами праці на шахті, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.440-1 ЦК України (1964р.) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
На момент встановлення ОСОБА_3 28.01.1997 р. 3-ої групи інвалідності та 40% ступеня втрати професійної прцездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р.
Відповідно до п.1 Правил, які діяли на момент виникнення правовідносин щодо отримання професійного захворювання, власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також, за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.2 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 р. доказом вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.
П.11 Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати
двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди тощо). Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Згідно ст.8 Закону України “Про державний бюджет України на 2013 рік”, розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року складає 1147 грн. на місяць.
Як встановлено із досліджених в судовому засіданні трудової книжки на ім'я ОСОБА_3, з 06.12.1972р. по 01.02.1973р. та з 23.01.1978р. по 23.01.1997р. він працював зокрема на виробничому підрозділі - шахті №8 «Великомостівська» («Візейська») ДП «Львівугілля» та виконував роботу: гірника, підземного кріпильника, гірника очисного вибою.
Згідно із відомостей, відображених у довідці МСЕК №020792, 27.01.1998р. ОСОБА_3 встановлено 40% втрати професійної працездатності до 27.01.2000р.
Із довідки МСЕК №004947 від 10.03.2000р. позивачу ОСОБА_3 підтверджено 40% втрати професійної працездатності до 25.01.2002 р.
Також, довідкою МСЕК серія ЛВА-2 №016996 від 12.02.2002р. позивачу ОСОБА_3 підтверджено 40% втрати професійної працездатності до 12.02.2004 р.
В свою чергу, згідно довідки МСЕК серії ЛВА-1 №161191 від 24.02.2004р., ОСОБА_3 встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.
Із довідки МСЕК серії ЛВА-2 №005876 від 24.02.2004р. позивачу підтверджено 40% втрати професійної працездатності безтерміново.
У зв'язку із наявністю вказаного вище захворювання позивач ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що вбачається з наданих виписок історій хвороби.
Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, про те, що позивач при укладанні трудового договору був ознайомлений з наявними на робочому місці небезпечними та шкідливими умовами, а також те, що роботодавцем вживались всі заходи для збереження здоров'я і працездатності працівника, оскільки такі факти спростовуються дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема актом розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 22.01.1997р., у якому зазначено, що з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням директору шахти ОСОБА_4 пропонується прийняти заходи по зниженню запиленості шахтного повітря до норм ГДН.
Таким чином, суд покладає обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу ОСОБА_3 на відповідача державне підприємство «Львівугілля», яка спричинена ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, відповідно до ч. 2 ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963р.), суд враховує характер заподіяної позивачу шкоди, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості, тому, позовну вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн., суд задовольняє частково в сумі 7000 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача державне підприємство «Львівугілля».
Керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963р.), суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в користь ОСОБА_3 7 000 (сім тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з державного підприємства «Львівугілля» в дохід держави 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: М. Я. Адамович