Справа № 201/13715/13ц
2/201/3781/2013
05 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Демидової С.О.
при секретарі Пєронкові М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 02 березня 2006 року на підставі наказу № 24-П вона була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера. 06 вересня 2013 року наказом № 133-П позивач була звільнена з посади головного бухгалтера за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення відповідачем не проведено з нею повного розрахунку, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 15 614 грн. 65 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 3 700 грн. 80 коп.
Позивач в судове засідання не з*явилася про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про слухання справи за відсутності їх представника.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що на підставі наказу № 24-П від 02 березня 2006 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера БРФ до акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» /а.с. 7/.
Наказом № 133-П від 06 вересня 2013 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера за згодою сторін відповідно до ст. 36 п. 4 КЗпП України /а.с. 8/.
При звільненні з позивачем не було проведено остаточного розрахунку в зв'язку з чим ОСОБА_1 09 жовтня 2013 року письмово зверталася до відповідача, про що свідчить її заява та почтове повідомлення про отримання відповідачем заяви /а.с. 9-10/, однак ні відповіді ні грошових коштів остання не отримала. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено тому позивач вимушена була звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 36 ч. 1 п. 1 КЗпП України підставами для припинення трудового договору є: угода сторін.
Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При звільненні позивача із займаної посади відповідач всупереч вимогам статті 116 Кодексу законів про працю України не провів розрахунок із позивачем та не сплатив позивачу у день звільнення всі належні до сплати суми. Через вказані обставини позивач зверталася до відповідача із письмовою заявою від 09 жовтня 2013 року про виплату її заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача по заробітній платі та компенсації за всі невикористанні дні щорічної відпустки складає: за березень 2013 - 1 368 грн., за квітень 2013 року - 1 450 грн., за травень 2013 року 1 660 грн., за червень 2013 року - 1 702 грн., за серпень 2013 року - 2 176 грн., за вересень 2013 та компенсація за 108 днів невикористаної відпустки 7 258 грн. 65 коп., а всього 15 614 грн.
Відповідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно довідки відповідача середня заробітна плата за один робочий день складає 82 грн. 24 коп. Відповідач з 06 вересня 2013 року по 08 листопада 2013 року (день подачі позовної заяви) не виплатив позивачу належну при звільненні суму.
Відповідно п. 8 Постанови від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 3 700 грн. 80 коп. (середньоденна заробітна плата 82 грн. 24 коп. х 45 робочих дні = середній заробіток за весь час затримки 3 700 грн. 80 коп.)
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином суд вважає, що обставини позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження та підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати державного мита по цій категорії справ, а позовні вимоги задоволені, то суд вважає за необхідне судові витрати в вигляді судового збору стягнути з акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» на користь держави в сумі 229 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 43, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» (код підприємства 00238233) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі та компенсацію за не використані дня щорічної відпустки в розмірі 15 614 грн. 65 та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3 700 грн. 80 коп., а всього 19 315 грн. 45 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Галещинський машинобудівний завод сільськосподарських машин та обладнання» (код підприємства 00238233) на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення заробітної плати в межах місячного платежу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.О. Демидова