11 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту сумісного проживання та визнання права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року,
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Харківської міської ради, про встановлення факту сумісного проживання та визнання права користування жилим приміщенням, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу із ОСОБА_2, проживала з останнім у кімнаті НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1. Позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з моменту розірвання шлюбу (22 листопада 1994 року) до його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) та визнати за нею право користування зазначеною вище кімнатою.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням кімнатою НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі Харківська міська рада просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з положень ст. ст. 64, 65 ЖК Української РСР, зокрема, що позивач вселилась до спірного приміщення, як член сім'ї наймача, а отже набула право користування вказаним жилим приміщенням.
Проте повністю погодитися з висновками судів не можна виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 22 листопада 1994 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 22 листопада 1994 року (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 17 жовтня 2012 року (а.с. 7).
09 вересня 2011 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу кімнати НОМЕР_4 в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).
Відповідно до договору дарування квартири, укладеного 09 вересня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_1, останні отримали у дар квартиру за АДРЕСА_2, яка належить їм на праві приватної власності (а.с. 14-15), де і зареєстровані, про що свідчить довідка ОСББ «Наш Дім» від 12 листопада 2012 року (а.с. 8).
Як вбачається з довідки КП «Жилкомсервіс» за №5390/2/07-05 від 15 березня 2013 року в кімнаті НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований ОСОБА_2 з 06 листопада 1981 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті) на підставі ордеру №01609 серії ЖС-1 від 29 жовтня 1997 року (а.с. 67).
З листа КП «Жилкомсервіс» за №5390/2/07-05 від 15 березня 2013 року вбачається, що вказана кімната не приватизована. Після смерті ОСОБА_2 кімната була опечатана дільницею №48 КП «Жилкомсервіс» та подана як вільне житло. ОСОБА_1 самовільно незаконно зірвала печатку та проникла у державне житло (а.с. 62).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Як вбачається з роз'яснень викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Суд першої інстанції, в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, вирішуючи спір по суті позовних вимог суд послався на пояснення свідків, надані ними у ході судового розгляду та акт, складений останніми 12 грудня 2012 року (а.с. 13), тобто безпосередньо перед початком звернення позивача до суду із вказаним позовом, не перевіривши належним чином чи була зареєстрована позивач у спірному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем її проживання, чи вела вона з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, адже як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 надано лише докази його поховання. Суд не з'ясував чи була між ними письмова угода на вселення позивача, не врахувавши, що позивач має інше житло, а саме частину іншої квартири на праві власності де і зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про те, що позивач вселилась у спірну квартиру як член сім'ї наймача, та відповідно до ст. 64 ЖК Української РСР набула прав та обов'язків, що випливають з договору найму житлового приміщення.
Одночасно, встановлюючи факт проживання позивача із колишнім чоловіком однією сім'єю суд першої інстанції не навів жодних доводів, що підтверджують такий факт.
Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук