Ухвала
іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.
суддів:Касьяна О.П.,Кафідової О.В.,
Коротуна В.М.,Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником - ОСОБА_9, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року,
У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним.
Позивач зазначав, що його батькам, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, на праві спільної сумісної власності належав будинок АДРЕСА_1, який був оформлений на ім'я матері - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер. Після смерті батька відкрилася спадщина, яку ОСОБА_6 прийняв.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року, визнано за ОСОБА_6 право власності на ј частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за померлим батьком.
У серпні 2009 року ОСОБА_6 стало відомо, що його мати без його згоди 15 травня 2008 року для забезпечення виконання умов кредитного договору уклала із закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", договір іпотеки нерухомого майна за реєстровим № 469, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передала в іпотеку ПАТ "КБ "ПриватБанк" будинок АДРЕСА_1.
Позивач вказував, що договір іпотеки укладено сторонами з порушенням чинного законодавства, оскільки не була отримана його згода як співвласника будинку на передачу майна в іпотеку. Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив визнати вказаний договір недійсним і зобов'язати приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 зняти заборону щодо відчуження будинку АДРЕСА_1, а також виключити з Державного реєстру іпотек запис за реєстровим № 469 й з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстрацію зняття заборони відчуження за реєстровим № 470-86 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року в даній справі.
Постановою Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник, порушує питання про скасування рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року не відповідають.
Судами встановлено, що 15 травня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2012 року, визнано за ОСОБА_6 право власності на ј частки будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька.
З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 35898741, виданої КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", вбачається, що 09 серпня 2012 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на ј частки будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на ѕ частки будинку АДРЕСА_1.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 став власником ј частини будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2012 року, тобто більш як через три роки після укладення його матір'ю договору іпотеки нерухомого майна від 15 травня 2008 року за реєстровим № 469. На час укладення оспорюваного правочину єдиним власником спірного будинку (предмета іпотеки) була ОСОБА_7, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.
Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Виходячи із вище зазначених норм законодавства ОСОБА_6 як спадкоємець прийняв спадщину з моменту її відкриття та відповідно до рішення суду першої інстанції від 22 березня 2012 року є власником ј частки будинку.
Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
За нормами ч. 3 ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Вирішуючи спір, суди на зазначене уваги не звернули та не врахували, що будинок АДРЕСА_1 є спільною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а тому не міг передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.
За таких обставин рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2013 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2013 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_7, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання договору іпотеки недійсним передати на новий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.П. Касьян
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
С.П. Штелик