4 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів Ступак О.В. Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,Карпенко С.О., Олійник А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деркачі» до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2013 року,
У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Деркачі» звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач своїми діями створює перешкоди у користуванні належною товариству на праві власності нежитловою будівлею літ. «Д1» по АДРЕСА_1, тому просило зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні зазначеною нежитловою будівлею шляхом зобов'язання останнього звільнити її.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2013 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю «Деркачі» нежитловою будівлею літ. «Д1» по АДРЕСА_1 та звільнити останню від належних йому речей.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2013 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 жовтня 2011 року товариство з обмеженою відповідальності «Деркачі» набуло у власність 30/100 частин комплексу по АДРЕСА_1. У примітці вказаного договору зазначено, що до покупця у власність переходить нежитлова будівля літ. «Д1», пожежний резервуар N1, загальною площею 718,60 кв.м.
Відповідно до договору дарування від 8 серпня 2011 року ОСОБА_6 набув у власність 6/100 частин комплексу по АДРЕСА_1 У примітці вказаного договору зазначено, що до обдарованого переходить у власність склад, позначений у плані літ. «І», загальною площею 728,50 кв.м.
Із довідки комунального підприємства технічної інвентаризації «Інвестор» від 4 липня 2012 року вбачається, що нежитлова будівля літ. «Д1» АДРЕСА_1, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «Деркачі», і нежитлова будівля літ. «І» - склад по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, є різними нежитловими будівлями.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними.
Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Стаття 57 ЦПК України доказами у справі визначає будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на правила розподілу тягаря доказування, саме на позивача покладено обов'язок з доведення факту дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Між тим, наведену обставину доведено у встановленому порядку не було.
Суд першої інстанції, не встановивши факту порушення відповідачем прав власника щодо користування власністю і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, неправильно визначивши предмет доказування, встановив, що ОСОБА_6 право власності на приміщення літ. «Д1» не набув і це приміщення є власністю позивача, та позов задовольнив. Проте така обставина не має правового значення з огляду на матеріально-правову вимогу заявленого позову. У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не встановивши факт порушення відповідачем прав позивача і створення останньому перешкод у користуванні власністю, суд апеляційної інстанції обставин, якими обґрунтований позов, не встановив і належність та достовірність доказів, якими вони підтверджені, не навів, що призвело до ухвалення рішення, яке вимогам закону не відповідає.
Скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції допустився помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2013 року скасувати, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В.Ступак
Судді: В.П.Гончар
Т.П.Дербенцева
С.О.Карпенко
А.С.Олійник