Ухвала
іменем україни
17 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів: Солодкова А.А., Пузиревського Є.Б.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 серпня 2013 року,
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням та іспитованим строком 2 роки та покладанням на нього відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7 серпня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Як встановив суд, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 6 вересня 2011 року, під час проведення співробітниками Управління боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми ГУ МВС України у Київській області перевірки рекламного агентства «Лікі дизайн», що знаходилось на вул. Кірова, 22 у м. Фастів, з метою перешкоджання проведення перевірки, умисно завдав удар кулаком у груди працівнику міліції ОСОБА_3, від чого останній вдарився головою об стінку офісного приміщення, та отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді забою грудної клітини, закритої черепно-мозкової травми - струс мозку.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
· прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Зокрема, прокурор вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим.
· Засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону, недоведеність винуватості у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 345 КК України, порушення права на захист, просить судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Зокрема, засуджений вважає, що працівники міліції під час проведення незаконної, на його думку, перевірки підприємства застосували до ОСОБА_1 фізичну силу, спецзасоби, а потім обмовили його; судом без належного мотивування залишено без задоволення його численні клопотання у справі, чим порушено його право на захист.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який в судовому засіданні доповнив свою касаційну скаргу та просив судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування; пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу свого підзахисного; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги ОСОБА_1 та підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що дані скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, не підлягають, а неповнота та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК 1960 року, тільки в апеляційному порядку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема:
- показанням самого засудженого ОСОБА_1 відповідно до яких, він підтверджує, що під час проведення перевірки у приміщенні фірми, на якій працював його зять, у нього виник конфлікт з працівником міліції, однак заперечив спричинення працівнику міліції тілесних ушкоджень;
- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що у складі оперативно-слідчої групи працівників управління по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми ГУ МВС він здійснював перевірку діяльності фірми, під час якої, ОСОБА_1 всіляко перешкоджав працівникам міліції, висловлювався брудною лайкою, а потім вдарив його кулаком у груди в ділянку серця, внаслідок чого він впав та вдарився головою;
- показанням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили факт заподіяння ОСОБА_1 тілесного ушкодження працівнику міліції ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 132-196, 90-92, 188-189, т. 2 а.с. 140-143);
- даними, що містяться у протоколах огляду місця події, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події, протоколі медичного огляду потерпілого, акті судово-медичного дослідження, висновку експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, та іншими ретельно дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами (т. 1 а.с. 12-17, 84, 90-92, 188-189, 224-228, 238-241, 245-248, т. 2 а.с. 1-4, 8-12, 16-18, 19-23, 77-79, 97-103, 116-117, 132-137, 152-155, 156-161).
Отже, доводи касаційної скарги засудженого про недоведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину спростовуються вищезазначеними та іншими наведеними у вироку доказами.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 стосовно порушень кримінально-процесуального закону та порушення права на захист ретельно перевірялась під час слухання справи в апеляційному суді і не знайшли свого підтвердження. З матеріалів справи вбачається, що всі клопотання засудженого під час досудового і судового слідства були розглянуті та по них прийняті відповідні рішення.
Порушення права на захист засудженого не стверджується матеріалами справи. Підстави, передбачені ст. 45 КПК України 1960 року щодо обов'язкової участі захисника у даній кримінальній справі відсутні, а матеріали кримінальної справи свідчать, що як під час досудового слідства так і в суді захист засудженого по черзі здійснювало сім захисників, від яких ОСОБА_1 відмовлявся через їх непрофесійність та неузгодженість правових позицій.
Посилання у касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування кримінального закону та необґрунтоване звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, не знайшли свого підтвердження.
Так, призначаючи засудженому покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який хоча характеризується негативно, однак злочин вчинив вперше, має на утриманні неповнолітню дитину, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, а його вмотивована ухвала з докладним зазначенням підстав з яких апеляції сторін обвинувачення та захисту визнані необґрунтованими, відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.
Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 7 серпня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
А.А. Солодков Є.Б. Пузиревський Г.О. Животов