79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2013 р. Справа № 909/1104/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого -судді Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Томкевич Н.,
за участю представників:
прокурор: з'явився
від позивача: з'явився,
від відповідача: не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" №31/10-юр-13 від.31.10.2013 року,
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2013 року,
суддя Максимів Т.В., у справі за №909/1104/13
за позовом: Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України в особі 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т О410), м.Червоноград Львівська область,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн", м.Яремче, Івано-Франківська область,
про стягнення 58645,25грн.
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2013 року задоволено позовні вимоги Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства інфраструктури України в особі 72 окремого загону механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т О410) та стягнено з ТОВ "Віта Констракшн" 53455,00 грн. основного боргу, 3976,81 грн. пені, 1213,44 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, відтак суд дійшов до висновку про стягнення основного боргу та штрафних санкцій.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю і вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у відповідача існували грошові вимоги до позивача щодо оплати коштів за поставлене дизельне паливо на суму 44 051,98 грн. Відповідно, скаржник звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №06/08-юр від 06.08.2013 року. При цьому скаржник зазначає, що жодних листів та повідомлень про відмову в проведенні зарахування від позивача не надходило, в судовому порядку заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржувалася, а тому ТОВ «Віта Констракшн» дійшло висновку, що позивач погодився на зарахування вказаної суми.
Скаржник також зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач хотів долучити до матеріалів справи податкові накладні, які свідчать про факт здійснення господарської операції, однак суд не взяв ці докази до уваги, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Відзив на адресу суду не надходив.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив. З цих підстав неявка відповідача розцінюється судом як без поважних причин.
Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.09.12 між ТОВ "Віта Констракшн", замовником, та 72 окремим загоном механізації 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військовою частиною ТО410), виконавцем, укладено договір №21-0410-2012/НП щодо надання замовнику послуг екскаваційно-бульдозерною технікою виконавця.
Пунктом 2.1 даного договору сторони погодили, що загальна вартість послуг встановлюється на підставі актів приймання-здачі наданих послуг.
На виконання умов договору позивачем в період з вересня по листопад 2012 року надавалися відповідачу послуги на загальну суму 133455,00грн., що підтверджується актами про виконання робіт №1/21 від 30.09.12, №2/21 від 31.10.12 та №3/21 від 16.11.12, ці акти підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплено його печаткою.
Оплата за даним договором здійснюється замовником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту підписання кожного з актів здачі-приймання послуг (п.3.1 договору). Згідно п.3.2 договору, акт здачі-приймання наданих послуг складається виконавцем; представник замовника перевіряє реальність акта і підписує його. У разі виявлення замовником невідповідності наданих послуг договору, він зобов'язаний протягом одного робочого дня з дати одержання акта надати письмову претензію з приводу виявлених недоліків.
В порушення прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, на суму 80000,00грн. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи становить 53455,00грн.
Як вбачається із письмових пояснень відповідача, останній не заперечує вказаної суми заборгованості, однак вказує, що в силу того, що у відповідача існували грошові вимоги до позивача, відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу статті ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).
Доказів погашення всієї суми основного боргу відповідач не подав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 53455,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, пунктом 5.2 договору №21-0410-2012/НП сторони узгодили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення здійснення таких платежів.
Суд апеляційної інстанції погоджується із нарахуванням 3% річних, відповідно до якого з відповідача належить стягнути 1213,44 грн. (за період з 09.11.2012 по 19.08.2013 року), що правомірно заявлено позивачем (а.с.15) та задоволено позовні вимоги судом першої інстанції в цій частині.
Розглянувши розрахунок пені (а.с.14), апеляційна інстанція погоджується із стягненням з відповідача 3976,81 грн. пені, яка нарахована у період з 09.11.2012 по 26.05.2013, враховуючи часткові проплати робіт відповідачем.
Доводи скаржника про те, що суд не взяв до уваги заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне: зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, який полягає в погашенні зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги. Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають із взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами. Саме таким чином регулюють питання зарахування Цивільний (стаття 601) і Господарський (стаття 203) кодекси України. Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. В такому випадку, заява про зарахування повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві чи одержання останнім сторона повинна подати до господарського суду. Однак як вбачається із матеріалів справи, відповідач не подав доказів надсилання такої заяви позивачу. Окрім того, як вбачається із пояснень позивача, останній заперечує сам факт наявності заборгованості перед відповідачем щодо оплати за дизельне паливо та зазначає, що не отримував заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Податкові накладні, які долучені до апеляційної скарги не свідчать про виникнення зобов'язання щодо сплати заборгованості, оскільки в них є посилання на договір поставки. В матеріалах справи такий договір відсутній, як і відсутні первинні документи, які б свідчили про факт поставки відповідачем дизельного палива.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду, якщо вважає,що його права чи інтереси порушені.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Віта Констракшн", витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржнику.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2013 року в справі №909/1104/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Констракшн" №31/10-юр-13 від.31.10.2013 року - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С. М. Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І. Марко
Повний текст постанови
виготовлено 24.12.2013р.