79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" грудня 2013 р. Справа № 914/918/13-г
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів Гриців В.М.
Якімець Г.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Малого колективного підприємства Фірма «ГеяНА»
на рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2013 року
у справі № 914/918/13-г
за позовом: Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Оболонь" "Красилівське", м. Красилів Хмельницької області
до відповідача: МКП фірма "ГеяНА", м. Дрогобич Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ
про стягнення 974 400,00 грн.
та за зустрічним позовом: МКП фірма "ГеяНА", м. Дрогобич Львівської області
до відповідача: ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське", м. Красилів Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Оболонь", м. Київ
про стягнення 86 021,93грн.
від позивача: Онишко А.І. - представник, Жовтан А.І. - представник
від відповідача: Басюк Г.Т. - представник
від третьої особи: не з'явився
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року змінено склад колегії, замість суддів данко Л.С. та Михалюк О.В., в склад колегії введено суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2013 року у справі № 914/918/13-г (головуючий суддя - Щигельська О.І., судді - Ділай У.І., Кітаєва С.Б.) первісний позов ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" задоволено повністю: стягнуто з МКП фірма "ГеяНА" на користь ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" - 974 400,00 грн. вартості неповернутої зворотної тари (кегів) та 19 488,00грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову МКП фірма "ГеяНА" до ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" про стягнення 11 751,93 грн. заборгованості та 74 270,00 грн. недоотриманого прибутку - відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі в частині первісних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не виконано умов договору купівлі - продажу продукції № 623 від 01.03.2012 року щодо обов'язку повернення зворотної тари (кегів), у строки встановлені договором, а тому вимога про відшкодування вартості зворотної тари (кегів) обґрунтована та підлягає до задоволення.
Щодо зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. А тому, позивач за зустрічним позовом, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини. Однак, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними і допустимими доказами жодної із наведених складових.
Крім цього, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги МКП фірма "ГеяНА" про стягнення з ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" заборгованості, не підтверджені певними засобами доказування згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, оскільки позивачем за зустрічним позовом не подано на вимогу суду доказів (первинних документів), що підтверджують наявність у ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" заборгованості в сумі 11 751,93 грн..
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, МКП фірма "ГеяНА" подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що на момент виникнення спірних правовідносин було укладено два договори купівлі-продажу продукції - між МКП фірма "ГеяНА" і ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" та між МКП фірма "ГеяНА" і ПАТ "Оболонь". Відповідно, постачання товару (кегів) та його повернення відбувалось на ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" та ПАТ "Оболонь", про що свідчать накладні на повернення товару (кегів). А тому, отримання та повернення товару (кегів) МКП фірма "ГеяНА" слід розглядати разом з ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" та ПАТ "Оболонь".
Крім цього, апелянт зазначає, що товар (кеги), який поставлявся та повертався МКП фірма "ГеяНА" є власністю ПАТ "Оболонь", про що свідчить маркування на кегах, та останній самостійно вказував куди слід повертати товар (кеги), про що свідчить лист першого заступника директора з продаж ПАТ «Оболонь» про повернення кегів на ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське".
Також, апелянт зазначає, що позивачем не доведено втрати, пошкодження та неповернення кегів в строк, оскільки дані обставини спростовуються бухгалтерськими довідками МКП фірмою «ГеяНА».
Щодо зустрічної позовної заяви, апелянт вважає, що МКП фірмою «ГеяНА» подано суду належні та допустимі докази того, що відповідачем за зустрічним позовом було завдано збитків саме в заявленій сумі, а наявність вини (припинення постачання товару) позивач за первісним позовом підтверджує у своїй позовній заяві і не подав жодних доказів попередження про припинення співпраці, а саме дострокового розірвання договору.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач за первісним позовом в спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що ПАТ «Оболонь» не має жодного відношення до правовідносин, що існували між МКП фірмою «ГеяНА» та ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське» за Договором купівлі-продажу продукції № 623 від 01.03.2012 року, оскільки між скаржником та ПАТ «Оболонь» був укладений інший договір купівлі-продажу продукції № 70 від 01.03.2012 року, у якому ДП ІІАТ «Оболонь» «Красилівське» не є стороною.
Крім цього, позивач зазначає, що логотип «ОБОЛОНЬ» використовується ПАТ «Оболонь» та підприємствами, учасником яких є ПАТ «ОБОЛОНЬ», в тому числі ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське", не тільки на кегах, але на продукції, що вони виробляють, іншій тарі, фірмових бланках, печатках тощо. Сам по собі логотип «ОБОЛОНЬ» на 50 літрових та 30 літрових кегах не робить ці кеги власністю ПІАТ «Оболонь».
В товарно-транспортних накладних на поставку продукції в кегах, так само як і в товарно-транспортних накладних на повернення кегів, заводські, інвентарні та інші номери кегів не фігурують. В товарно-транспортних накладних кеги зазначаються по таких параметрах: кількість, ємність і вартість, а отже поставка продукції в кегах та повернення кегів здійснюється виключно по кількості, ємності та вартості. Такі ж параметри застосовуються позивачем і для бухгалтерського обліку кегів.
Крім цього, позивач вказує, що на виконання пунктів 8, 10 розділу III «Розрахунки» договору № 623 від 01.03.2012 року скаржником і позивачем складено у 2012 році чотири акти звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару - № 1511 від 01.01.2012 року, № 1820 від 01.04.2012 року, № 2449 від 01.07.2012 року, № 2769 від 01.10.2012 року, які підписані з боку скаржника директором та головним бухгалтером та скріпленні печатками скаржника. А тому, виходячи з актів звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару і послідуючого отримання/здачі зворотних кегів, борг МКП фірмою «ГеяНА» перед позивачем становить 812 кегів, в тому числі 148 кегів ємкістю 30 літрів та 664 кеги ємкістю 50 літрів, на загальну відшкодувальну суму 974 400,00 гривень.
Щодо зустрічного позову, позивач за первісним позовом у відзиві вказує, що МКП фірма "ГеяНА" не надала суду жодного доказу, що підтверджував би існування заборгованості ДП ПАТ «Оболонь» "Красилівське" перед МКП фірмою "ГеяНА" в сумі 11 751,93 грн., не зробила посилання на такі докази, а отже не довела існування такого боргу. Окрім цього, ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" не нанесло жодних збитків МКП фірмі "ГеяНА", оскільки відповідно до пункту 4 розділу V «Матеріальна відповідальність» договору купівлі-продажу продукції № 623 від 01.03.2012 року, продавець має право припинити відпуск продукції в разі невиконання покупцем (відповідачем) умов оплати продукції та умов повернення тари, а також умов, передбачених іншими пунктами цього договору. А тому, вини ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" в недоотриманні МКП фірмою "ГеяНА" прибутку від продажу продукції виробництва ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське» немає. Вина лежить виключно на МКП фірмою "ГеяНА", яка порушила умови договору купівлі-продажу продукції № 623 від 01.03.2012 року - не повернула ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" у встановлений договором термін зворотні кеги, та тим самим спонукала ДП ПАТ «Оболонь» "Красилівське" до припинення відпуску продукції МКП фірмі "ГеяНА".
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року розгляд апеляційної скарги зупинено та у даній справі призначено судову-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідного інституту судових експертиз.
04.12.2013 року Львівський науково-дослідного інституту судових експертиз листом від 21.11.2013 року № 5524 скерував до Львівського апеляційного господарського суду клопотання про представлення додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновків та повернуто матеріали справи № 914/918/13-г. Окрім цього, у листі судовий експерт зазначив, що вирішення питань щодо встановлення кількості поставлених між суб'єктами господарювання товарів чи тари не відноситься до компетенції експерта з економічного виду досліджень.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року провадження у даній справі було поновлено та призначено до розгляду на 18.12.2013 року. У судовому засіданні 18.12.2013 року для прийняття постанови оголошено перерву до 20.12.2013 року.
Третя особа - ПАТ «Оболонь» в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012 року між ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" (продавець) та МКП фірма "ГеяНА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 623 (том І, а.с. 25-29), за умовами якого (п. 1 розділу І договору), продавець зобов'язаний виготовляти і продавати продукцію на умовах DDP на склад покупця, а покупець - зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору, та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 5 розділу І договору, при доставці продукції на умовах даного договору, покупець приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу печатку на товарно-транспортній накладній та (або) іншому товаросупровідному документі, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації. Покупець уповноважує на прийняття продукції за кількістю та якістю та на підписання товаросупровідних документів осіб, перелік яких, зразки печаток та штампів (за наявності), а також підписи таких уповноважених посадових осіб зазначаються покупцем в додатку (додатках), які є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов вказаного договору, позивачем, за період з березня по жовтень 2012 року, поставлено відповідачу продукцію - безалкогольний напій "Оболонь Традиційний зі смаком квасу" в 1336 зворотних кегах, з яких 248 кегів ємністю 30л та 1088 кегів ємністю 50л, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 398063/79 від 21.03.2012 р., № 403839/79 від 06.04.2012р., № 405777/79 від 14.04.2012р., № 412850/79 від 06.05.2012р., № 414010/79 від 09.05.2012р., № 417702/79 від 19.05.2012р., № 419990/79 від 26.05.2012р., № 421447/79 від 31.05.2012р., №424758/79 від 12.06.2012р., №427564/79 від 21.06.2012р., №436017/79 від 12.07.2012р., №437972/79 від 18.07.2012р., №440160/79 від 25.07.2012р., №443434/79 від 04.08.2012р., №446000 від 12.08.2012р., №447874/79 від 17.08.2012р., №450740/79 від 31.08.2012р. та №462300/79 від 11.10.2012р. (том І, а.с. 30-47), підписаними уповноваженими представниками сторін.
Як визначено п. 8 розділу ІІ договору, покупець зобов'язаний повертати продавцю 100% поставленої кількості кегів. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін не більше 30 діб, зокрема, кеги в термін не більше 18 діб - для літніх місяців (червень-серпень); 21 добу - для весняних та осінніх місяців (березень-травень та вересень-листопад відповідно); 23 доби - для зимових місяців.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ договору, при наявності заборгованості покупця по поверненню тари, вся тара, що повертається, в першу чергу зараховується в рахунок погашення боргів за попереднім договором купівлі-продажу продукції між сторонами (якщо він існує), в другу чергу тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення боргів по даному договору, в третю чергу тара, що повертається, зараховується в рахунок погашення поточних боргів, а при відсутності поточних боргів покупця по тарі, зараховується в рахунок майбутніх розрахунків за тару між сторонами.
Як вбачається з підписаних представниками сторін товарно-транспортних накладних на повернення тари №0000000016 від 17.04.2012р., №0000000018 від 23.04.2012р., №0000000040 від 02.07.2012р., №0000000042 від 05.07.2012р., №0000000056 від 26.07.2012р., №0000000062 від 06.08.2012р., №0000000077 від 08.09.2012р., №0000000086 від 22.10.2012р., №0000000092 від 06.11.2012р. (акт №48 по нестачі та невідповідності тари від 07.11.2012р.), №0000000093 від 15.11.2012р., №0000000001 від 26.01.2013р. та №0000000003 від 06.02.2013р. (том І, а.с. 52-64), відповідачем за період з квітня 2012 року по лютий 2013 року повернуто позивачу 2405 кегів, з яких 1100 кегів ємністю 30л і 1305 кегів - 50л.
Окрім цього, як встановлено місцевим господарським судом, згідно з п. 10 розділу ІІІ договору купівлі-продажу продукції № 623 від 01.03.2012 року, сторони зобов'язані не менше одного разу на квартал проводити звірку по стану розрахунків по продукції і тарі, для чого покупець направляє до продавця свого представника. За згодою продавця, проведення звірки також можливе шляхом обміну листами. Сторони погодились, що у випадку, коли недотримані ці вимоги, всі суперечки вирішуються за відомостями продавця на підставі його даних за період, починаючи з дати проведення останньої звірки.
Як вбачається з підписаних представниками сторін актів звірки, копії яких долучено до позовної заяви, а саме з акту № 1511 від 01.01.2012 року звірки взаємних розрахунків за продукцію та тару (том І, а.с. 48) на початок 2012 року сальдо по придбаній тарі на користь позивача становило 968 кегів ємністю 30л та 913 кегів ємністю 50л, згідно акту № 1820 від 01.04.2012 року (том І, а.с. 49) - 1032 кеги ємністю 30л та 881 кег ємністю 50л, згідно акту № 2449 від 01.07.2012 року (том І, а.с. 50) - 1128 кеги ємністю 30л та 1318 кег ємністю 50л, згідно акту № 2769 від 01.10.2012 року (том І, а.с. 51) - 1046 кеги ємністю 30л та 1315 кег ємністю 50л.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що обліковим реєстром ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" щодо відображення в бухгалтерському обліку здійснених з МКП фірмою "Геяна" операцій з отримання нею та повернення кегів, в межах дії договору № 623 від 01.03.2012 року, МКП фірма "Геяна" отримала від ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" 1336 кег, в тому числі 1088 кег ємністю 50л та 248 кег ємністю 30л, а повернула в ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" 524 кеги, в тому числі 424 кеги ємністю 50л та 100 кег ємністю 30л, а отже неповерненими залишилось 664 кег ємністю 50л та 148 кег ємністю 30л.
Враховуючи заборгованість відповідача з повернення тари станом на 01.04.2012р. та поставлену позивачем продукцію у зворотній тарі за період з квітня по жовтень 2012 року - всього 3217 одиниць зворотної тари, з яких 1248 кегів ємністю 30л та 1969 кегів ємністю 50л, а також закріплений договором порядок зарахування повернутої тари, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що відповідачем не повернуто ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" 812 одиниць зворотної тари за договором № 623 від 01.03.2012р., з яких 148 кегів ємністю 30л та 664 кеги ємністю 50л.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ договору, розрахунковий термін взаємозаліку по тарі - 5-те число кожного місяця. В разі неповернення тари в строк, передбачений даним договором, продавець має право вимагати відшкодування вартості тари з ПДВ.
Договором, а саме п.13 розділу ІІІ договору, передбачено, що в разі втрати, пошкодження або неповернення кегів та вуглекислотних балонів в строк, передбачений даним договором, покупець на вимогу продавця зобов'язаний відшкодувати їх вартість разом з ПДВ, виходячи з того, що вартість одного кега 50 літрів або одного кега 30 літрів складає (на розсуд продавця) 112 євро разом з ПДВ або 1200 гривень з ПДВ.
ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" на адресу МКП фірми "ГеяНА" надіслано претензію №431 від 13.02.2013р. з вимогою про відшкодування 974 400,00грн. вартості зворотної тари (кегів) протягом трьох днів. Відповідач листом вих.№16 від 25.02.2013р. повідомив, що ним фактично повернуто кегів більше ніж отримано, відтак заявлена позивачем вимога залишена без задоволення, що зумовило звернення останнього з позовною заявою про стягнення з МКП фірми "ГеяНА" 974 400,00грн. відшкодування вартості неповернутих кегів до господарського суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із змісту ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору (п. 8 розділу ІІ договору), покупець зобов'язаний повертати продавцю 100% поставленої кількості кегів. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем продавцю в термін не більше 30 діб, зокрема, кеги в термін не більше 18 діб - для літніх місяців (червень-серпень); 21 добу - для весняних та осінніх місяців (березень-травень та вересень-листопад відповідно); 23 доби - для зимових місяців.
Як зазначає позивач та встановлено місцевим господарським судом, 812 одиниць зворотної тари за договором № 623 від 01.03.2012р., з яких 148 кегів ємністю 30л та 664 кеги ємністю 50л, відповідач у встановлені договором строки не повернув.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається, що МКП фірми "ГеяНА" взяті на себе зобов'язання за договором № 623 від 01.03.2012р. щодо повернення зворотної тари не виконало, а тому зважаючи на умови договору (п.13 розділу ІІІ договору) щодо відшкодування вартості зворотної тари (кегів), місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 974 400,00грн. вартості зворотної тари (кегів).
Щодо зустрічного позову про стягнення з ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" на користь МКП фірма "ГеяНА" 11 751,93 грн. заборгованості та 74 270,00 грн. недоотриманого прибутку, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. Однак, як встановлено місцевим господарським судом, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними і допустимими доказами жодної із наведених складових.
Крім цього, позивачем за зустрічним позовом, не доведено належними до допустимими доказами, що ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" в односторонньому порядку припинило поставку продукції за договором купівлі-продажу, оскільки такі дії останнього узгоджується з п. 4 розділу V договору, в якому зазначено, що продавець має право припинити відпуск продукції в разі невиконання покупцем умов оплати продукції та умов повернення тари, а також умов, передбачених іншими пунктами договору.
Також, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості та безпідставності вимоги МКП фірмою "ГеяНА" про стягнення з ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" заборгованості в розмірі 11 751,93 грн., оскільки згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Однак, МКП фірмою "ГеяНА" доказів (первинних документів), що підтверджують наявність у ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" заборгованості в сумі 11 751,93 грн. перед позивачем за зустрічним позовом не надано як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що частково зворотна тара (кеги) за вказівкою ПАТ «Оболонь» поверталась останньому, а тому отримання та повернення товару (кегів) МКП фірма "ГеяНА" слід розглядати разом з ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" та ПАТ "Оболонь", є на думку колегії суддів безпідставним та необґрунтованим, оскільки між МКП фірма "ГеяНА" та ПАТ "Оболонь" на момент виникнення спірних правовідносин, існували договірні відносини, які регулювались договором купівлі-продажу продукції № 70 від 01.03.2012 року, стороною якого ДП ПАТ "Оболонь" "Красилівське" не було. А тому, отримання та повернення МКП фірма "ГеяНА" товару (кегів) ПАТ "Оболонь", слід розглядати в розрізі договірних відносин, які врегулюванні між ними на підставі договору купівлі-продажу продукції № 70 від 01.03.2012 року.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року задоволено клопотання МКП фірма «ГеяНА» про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги до моменту ухвалення судового рішення.
Стаття 8 Закону України "Про судовий збір", передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
МКП фірма «ГеяНА» в апеляційній скарзі оскаржує рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2013 року в часині задоволення первісного позову. Отже, за подання МКП фірма «ГеяНА» апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2013 року, останній повинен сплатити у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 9 744,00 грн. судового збору.
Оскільки, ухвалою апеляційного господарського суду сплату судового збору апелянтом за подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з МКП фірма «ГеяНА» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 744,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу МКП фірма «ГеяНА» - без задоволення.
2. Стягнути з МКП фірма «ГеяНА» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул.. П.Орлика, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 22367161) на користь Державного бюджету України 9 744,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.
суддя Гриців В.М.
суддя Якімець Г.Г.