іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів:Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Безпека-Центр» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ», ОСОБА_6 про стягнення у солідарному порядку трьох процентів річних, пені та штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року,
ПАТ «Безпека-Центр» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що по між ним та ТзОВ «Ресурс-СВ» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/11 від 01 липня 2011 року, за умовами якого ПП «Безпека-Центр» зобов'язався передавати дизельне пальне у власність покупця, а ТзОВ «Ресурс-СВ» зобов'язався приймати товар та повністю оплачувати його вартість (п.1.1). На виконання договору ПП «Безпека-Центр» систематично поставляло ТзОВ «Ресурс-СВ» дизельне пальне (товар), чим належно виконувала взяті на себе зобов'язання. Операції поставок підтверджуються видатковими накладними та відображені в розрахунку 3% річних та пені, які є частиною позовної заяви.
Згідно п. 3.5 покупець ТзОВ «Ресурс-СВ» зобов'язався здійснювати 100 % передоплату вартості товару. Відповідач ТзОВ «Ресурс-СВ» систематично порушував умови договору в частині несвоєчасної оплати вартості поставленого товару, оскільки не здійснював його 100 % передоплати. Крім того, відповідач на протязі тривалого часу не погашав наявну у нього заборгованість, в результаті чого протиправно користувався чужими грошовими коштами в значних сумах.
З метою забезпечення своєчасного та повного виконання відповідачем зобов'язань 01 липня 2011 року між ПП «Безпека-Центр» та ОСОБА_6, було укладено цивільно-правовий договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед ПП «Безпека-Центр» за виконання ТзОВ «Ресурс-СВ» зобов'язань, що виникли на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/11, укладеного 01 липня 2011 року.
Посилаючись на вищенаведене, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів по справі на користь ПП «Безпека-Центр» 3 % річних в сумі 3 634,42 грн, пеню в сумі 13 068,25 грн та штраф в сумі 33 560,00 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Ресурс-СВ» та ОСОБА_6 на користь ПП «Безпека-Центр» 3 % річних в сумі 3 634,42 грн, пеню в сумі 13 068,25 грн та штраф в сумі 33 560 грн. Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ «Ресурс-СВ» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем ПП «Безпека-Центр» та відповідачем ТзОВ «Ресурс-СВ» було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/11 від 01 серпня 2011 року, за умовами якого ПП «Безпека-Центр» зобов'язався передавати дизельне пальне у власність покупця, а ТзОВ «Ресурс-СВ» зобов'язався приймати товар та повністю оплачувати його вартість. ПП «Безпека-Центр» систематично поставляло ТзОВ «Ресурс-СВ» дизельне пальне (товар), чим належно виконувала взяті на себе зобов'язання.
З метою забезпечення своєчасного та повного виконання відповідачем зобов'язань 01 липня 2011 року між ПП «Безпека-Центр» та ОСОБА_6, було укладено цивільно-правовий договір поруки, за умовами якого остання (поручитель) поручилася перед ПП «Безпека-Центр» за виконання ТзОВ «Ресурс-СВ» зобов'язань по товару, що виникли на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/11, укладеного 01 липня 2011 року.
Відповідач ТзОВ «Ресурс-СВ» систематично порушував умови договору в частині несвоєчасної оплати вартості поставленого товару, оскільки не здійснював його 100% передоплати. Крім того, відповідач на протязі тривалого часу не погашав наявну у нього заборгованість, в результаті чого протиправно користувався чужими грошовими коштами в значних сумах.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти: від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 5.3 договору у випадку неналежного виконання своїх грошових зобов'язань з боку покупця (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений товар) останній повинен сплатити на користь продавця пеню в розмірі 2 % від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти :від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Так, задовольняючи позовні вимоги ПП «Безпека-Центр», суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у порушення умов договору, боржники прострочили проведення платежів, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних, пені та штрафу підлягають задоволенню.
Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс-СВ» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська