Ухвала
іменем україни
10 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Солодкова А.А.,
суддів: Крещенка А.М., Сахна Р.І.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2013 року,
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 366 України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій на 1 рік 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на 8 років з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій на 2 роки з конфіскацією всього майна;
- на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій на 2 роки з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Як встановив суд, ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він, займаючи посаду голови Добровільного пожежного товариства України (далі - ДПТУ) здійснив закінчений замах на службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки суспільним інтересам, а саме ДПТУ як юридичній особі, у розмірі 81 438 510, 00 грн, що знайшло свій вираз у складанні завідомо неправдивих документів та закінчений замах на розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.
Так, ОСОБА_2, будучи головою Добровільного пожежного товариства України, посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у період з 6 червня по 1 жовтня 2008 року (більш точної дати слідством не встановлено), зловживаючи своїм посадовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, ініціював проведення загальних зборів ТОВ «Пожежне товариство», на яких було прийнято рішення заснувати ТОВ «Пожежне товариство» з установчим фондом 12 500 000 грн. У якості внеску до статутного фонду ТОВ «Пожежне товариство» було внесено наведені у вироку адміністративні будівлі та споруди, загальною риночною вартістю 81 438 510, 00 грн. Протокол про проведення зборів підписали ОСОБА_3 - представник ТОВ «Стелтекс Інвестментс» та ОСОБА_2
У цей же період, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на розтрату чужого майна, а саме адміністративних будівель та споруд, що належали ДПТУ, шляхом передачі їх до статутного фонду ТОВ «Пожежне товариство», підписав як голова ДПТУ та скріпив печаткою товариства акт прийому-передачі від 03.03.2008. При чому, до офіційних документів - протоколу зборів і акту прийому-передачі ОСОБА_2 було внесено завідомо неправдиві відомості про дату їх складання.
Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2008, в порядку забезпечення цивільного позову ДПТУ, ОСОБА_2 було заборонено розпоряджатись майном і представляти інтереси цього товариства, однак не дивлячись на це, 01.10.2008 він підписав статут ТОВ «Пожарне товариство» у присутності нотаріуса.
Свій злочинний умисел ОСОБА_2 не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, а саме провести державну реєстрацію права власності наведених об'єктів нерухомості, оскільки на підставі рішення суду від 20.02.2009 орган державного управління скасував державну реєстрацію ТОВ «Пожарне товариство».
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність слідства, недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинених злочинах, порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, порушення права на захист, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити у зв'язку із відсутністю у діянні складу злочину.
Зокрема, захисник вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України не доведено, зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, вважає, що ОСОБА_2 не вчинялись дії щодо замаху на розтрату чужого майна, оскільки з балансу ДПТУ майнові комплекси не списувались та не передавались. Стверджує, що судом було порушено правило підсудності, оскільки ОСОБА_2 працював у м. Києві, злочин також вчинено у м. Києві. Вважає, що вирок суду першої інстанції побудовано на суперечливих доказах, а ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 377 КПК України 1960 року.
- засуджений ОСОБА_2, посилаючись на доводи, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника, просить судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав скаргу та просив судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу закрити у зв'язку із відсутністю у діянні складу злочину, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, перекваліфікації дій засудженого з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 366 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 366 КК України та звільнення його від призначеного за цією статтею покарання на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг захисника та засудженого, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню, та прийшов до думки про необхідність зміни цих рішень в порядку ст. 395 КПК України, з наступних підстав.
Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги засудженого та його захисника в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, в апеляційному порядку.
Твердження захисника та засудженого про недоведеність вини останнього є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду першої інстанцій в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Ці висновки відповідають, зокрема, показанням представника цивільного позивача ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та показанням інших, наведених у вироку, свідків; даним, що містяться у заяві від 15.05.2009 № 41 (зі змісту якої видно, що ОСОБА_2, будучи достроково звільненим з посади голови ДПТУ, вчинив дії, пов'язані з передачею майна ДПТУ іншим структурам); протоколі №1 від 03.03.2008; статуті ДПТУ та статуті ТОВ «Пожежне товариство»; акті передачі майна; свідоцтві про право власності на об'єкти нерухомості від 16.04.2002; рішенні господарського суду Луганської області від 18.09.2001; ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2008 року та інших документах.
Клопотання про необхідність зміни територіальної підсудності справи щодо ОСОБА_2 було предметом розгляду у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Підстав для його задоволення встановлено не було. Крім того, аналогічні доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, кваліфікувавши дії ОСОБА_2 як закінчений замах на службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки суспільним інтересам та закінчений замах на розтрату чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України за ознакою заподіяння тяжких наслідків, суди допустили подвійне інкримінування особі заподіяння одних і тих самих наслідків, що є неправильним застосуванням кримінального закону.
За змістом ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене, однак вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Зважаючи на наведене судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні у порядку, передбаченому ст. 395 КПК України 1960 року, а дії засудженого перекваліфікації з ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 366 КК на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 366 КК України.
Таким чином, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ст. 395 КПК України 1960 року вирок Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 366 на ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 366 КК України і призначити за цим законом покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 1 рік.
Вважати ОСОБА_2 засудженим на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цього злочину та злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права займати посади, пов'язані зі здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій на 2 роки з конфіскацією всього майна.
В решті судові рішення залиши без зміни.
Судді:
А.А. Солодков Р.І. Сахно А.М. Крещенко