Справа: № 825/3363/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
19 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,
при секретарі Костюченко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання бездіяльності незаконною, дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати бездіяльність незаконною, дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відповідача.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 у період з жовтня 2005 року по лютий 2012 року проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації Чернігівської області, а з лютого 2012 року по серпень 2012 року - органах податкової міліції Державної податкової служби Чернігівської області та на підставі наказу №108-о від 21.08.2012 року звільнений із займаної посади та з органів податкової міліції в запас (а.с.7).
Позивач стверджує, що під час проходження служби в органах податкової міліції в період з жовтня 2005 року по серпень 2012 року, він залучався до чергувань у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а отже йому має бути сплачена заробітна плата та премія у подвійному розмірі.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконував роботу, яка не входить до кола його обов'язків, а тому відсутні підстави стверджувати, що позивачем жовтня 2005 року по серпень 2012 року виконувалась надурочна робота.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п.п. 3.7.5 п. 3.7 Інструкції про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 31.12.2007 р. №499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
Згідно наказу Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» облік використання робочого часу працівниками фіксується підприємствами, установами, організаціями в табелях обліку робочого часу, який відображає дані про відпрацьований час, явку та причини неявки на роботу, про роботу в нічний час чи надурочний час тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, табелі обліку робочого часу за період 2005 - 2007 року співробітників податкової міліції УПМ ДПА в Чернігівській області знищені, про що свідчить копія акту від 03.04.2013 року № 1 про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до табелів відпрацьованого часу, за період 2008-2012 років, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 до роботи в понадурочний час не залучався.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не було надано доказів видання роботодавцем розпорядчих документів про залучення останнього до надурочної роботи і роботи, що не входила до кола його обов'язків, посилання позивача на копії графіків чергувань судом не приймаються до уваги, оскільки вони не є офіційним документом та не можуть слугувати доказом виконання позивачем надурочної роботи.
Крім того, у період з жовтня 2005 року по серпень 2012 року позивач позбавлявся премії лише при накладенні дисциплінарних стягнень і при перебування його у відпустці, відповідні накази містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 1 Порядку компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 р. № 197 служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
В силу вимог п. 2 постанови КМ України від 09.03.2006 р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (надалі - Постанова №268) керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право зокрема здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
При преміюванні працівників податкової міліції, в тому числі і працівників слідчого відділу, де працював позивач, враховувалась якість та повнота виконання завдань працівниками, виконання основних функцій та відповідних процедур, відсутність зауважень та безпосередньо показників роботи у напрямку направлення до суду кримінальних справ та відшкодування збитків по кримінальних справах, тобто особистий вклад в результати роботи кожного працівника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи наявні у справі докази, приходить до висновку, що позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя В.Г. Усенко
судді: Г.М. Бистрик
О.М. Оксененко
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Бистрик Г.М.
Оксененко О.М.