Справа: № 826/13790/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
17 грудня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легендас - М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Легендас - М» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльності,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про:
- визнання відсутності у Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві компетенції (повноважень) визнавати угоди нікчемними;
- визнання протиправними дій, що полягають у складанні акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012»;
- визнання протиправними дій, що полягають у викладенні в акті інформації про: нікчемність правочинів укладених ТОВ «Легендас-М» з ТОВ «Лін-Ойл» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; здійснення ТОВ «Легендас-М» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди тертім особам; відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Легендас-М»; не підтвердження задекларованих ТОВ «Легендас-М» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарським відносинам з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; не підтвердження задекларованого ТОВ «Легендас-М» податкового кредиту по податку на додану вартість по контрагенту постачальнику ТОВ «Лін-Ойл»;
- зобов'язання Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві виключити з баз даних зазначені вище відомості, акт та відновити інформацію про податкові зобов'язання та податковий кредит ТОВ «Легендас-М»;
- зобов'язання Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві утриматись від використання інформації викладеної в акті від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012»;
- визнання протиправною бездіяльності Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка полягає у невидачі податкових повідомлень-рішень на підставі акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лін - Ойл» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 14.06.2013 року №84/22.3-17/36509714.
Актом перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при купівлі дизельного палива у ТОВ «Лін-Ойл» на загальну суму 3324617,92 грн., у тому числі ПДВ 554102,99 грн. та подальшого продажу товару ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» на загальну суму 3381672,42 грн., у тому числі ПДВ 563612,07 грн. за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, які підпадають під визначення ст. 22, ст.ст. 134, 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України. Також, в висновках акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість по ПАТ «Державна продовольчо - зернова компанія» за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року в частині поставки товару на суму податку на додану вартість 563612,07 грн. по ланцюгу, придбаного у ТОВ «Лін - Ойл»; не підтверджено задекларований позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по контрагенту - постачальнику ТОВ «Лін-Ойл» за листопад 2012 року на суму податку на додану вартість 554102,99 грн.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо складання зазначеного акту, викладення в ньому інформації про нікчемність правочинів позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 62.1 зазначеного Кодексу податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, у тому числі, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, та інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.
Також, зазначеною статтею передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.
Відповідно до пункту 74.2 статті 71 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.
Так, отримана від платників податків податкова інформація використовується та опрацьовується контролюючим органом, зокрема, під час проведення документальних перевірок.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.
Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію (пункт 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України).
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).
З аналізу зазначених вище норм впливає, що акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, в якому зазначаються лише факти заниження або завищення податкових зобов'язань; при цьому акт перевірки не зобов'язує платника податків сплатити такі зобов'язання, на відміну від прийнятого на підставі акту податкового повідомлення - рішення.
Отже, акт перевірки за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, та не створює і не припиняє права чи обов'язки особи, а лише відображає певні обставини. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин, та відповідно дії по складанню вказаного акту та відображення в ньому певної інформації також не порушують права, свободи та інтереси осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Колегія суддів вважає, що для ухвалення правосудного судового рішення, яким суд поновлює чи в інший спосіб надає захист порушеним правам, свободам чи інтересам особи, повинні бути порушені права особи.
В даному випадку, податковим органом та його посадовою особою фактично реалізована їх компетенція на оформлення результатів такої перевірки, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача. Як свідчать обставини справи, у спірному випадку рішення, яке породжує правові наслідки відносно позивача податковим органом не приймалось, доказів того, що висновки акту перевірки порушують права позивача суду не подано, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправними дій щодо складання акту, викладення в ньому певної інформації, визнання відсутності компетенції визнавати угоди нікчемними.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з баз даних відомості, що відображені в акті перевірки та утриматися від використання вказаної інформації.
Так, внесення такої інформації до бази даних податкового органу є його обов'язком, ведення таких баз даних та порядок їх використання передбачено чинним ПК України, а наявна у цих базах даних інформація стосовно позивача може використовуватися податковим органом у порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, яким передбачено й відповідальність за порушення порядку використання такої інформації.
Отже, оскільки позивач не оскаржує дії щодо проведення перевірки, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог в цій частині означатиме фактичну заборону податковому органу виконувати покладені на нього обов'язки: здійснювати опрацювання та використання отриманої під час перевірки інформації.
При цьому, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено внесення відповідачем такої інформації до баз даних.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невидачі податкових повідомлень - рішень не порушує права та інтереси позивача, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легендас - М» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 23.12.2013 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.В. Епель
Суддя: І.В. Федотов
.
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Епель О.В.
Федотов І.В.