29.11.2013р. Справа № 9104/175096/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Попка Я.С.,
судді Хобор Р.Б.,
за участю секретаря судового засідання Микитин І.В.,
за участю представників:
апелянта (відповідача у справі): не з'явився
позивача у справі: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. у справі №2а-2525/12/0970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Азербайджанського підприємства "Укр-Аз-Ойл", смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області
до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
20.08.2013р. позивач: ТзОВ СУАП "Укр-Аз-Ойл" (далі - Товариство, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача: ДПІ у Богородчанському районі (далі - ДПІ, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000252301 від 25.06.2012р. в частині донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 271730,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 67932,50грн., №0000242301 від 25.06.2012р. в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств на суму 312490,00грн. та №0002241701 від 25.06.2012р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 29352,04грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5225,07грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протиправно, в порушення положень податкового законодавства, на підставі помилкового висновку в частині визнання нікчемними договорів, укладених між позивачем та ТзОВ "Перший фінансовий взвод", ТзОВ "Авантаж7", ПАТ "Газінвест" та рядом договорів з ОСОБА_2, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, ПДВ та податку з доходів фізичних осіб. Зазначив, що укладені договори спрямовані на реальне здійснення фінансово-господарської діяльності, поставку товару покупцю та отримання коштів за таку поставку, а акт неможливості проведення документальної перевірки ТзОВ "Перший фінансовий взвод", згідно якого встановлено відсутність його за місцезнаходженням, не може бути використаний податковим органом як вагомий доказ нікчемності укладених позивачем правочинів. Висновки податкового органу є суб'єктивними припущеннями, оскільки спростовуються наявними у позивача первинними документами.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24.09.2013р. позов задоволив: скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі №0000252301 від 25.06.2012р. в частині донарахування ПДВ на суму 271730грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 67932,50грн., №0000242301 від 25.06.2012р. в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 312490,00грн., №0002241701 від 25.06.2012р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 29352,04грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5225,07грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку, вважає, що така є необґрунтованою та незаконною, тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено докази у справі, зокрема, те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Перший фінансовий взвод" не підтверджуються належними первинними документами. Позивачем не представлено документів щодо надання юридичних послуг (копії позовної заяви, ухвали, доручення), які б свідчили про реальне надання цих послуг. Товариством не отримано доходу за результатами юридичних послуг (відсутнє повернення коштів від Державної геологічної служби, як про це зазначено у договорі та акті приймання-передачі юридичних послуг). Також апелянт звертає увагу суду на відсутність у позивача товарно-транспортної документації за договорами оренди обладнання №121 від 01.11.2011р. та №171 від 02.11.2011р., яка б вказувала на рух обладнання до місця виконання бурильних робіт. На думку податкового органу, не підтверджується і факт виконання ремонтних робіт за Договором №21 від 22.11.2011р., оскільки не встановлено, якими особами виконувались ці роботи. На запит відповідача ДПІ у Печерському районі м.Києва повідомлено, що провести зустрічну звірку вказаного контрагента не має можливості, оскільки він відсутній за місцем знаходження, основні засоби та трудові ресурси у нього відсутні.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ СУАП "Укр-Аз-Ойл" зареєстровано 09.02.2006р. Богородчанською РДА, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Богородчанському районі з 18.01.2007р., є платником ПДВ, податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб.
У період з 15.05.2012р. по 05.06.2012р. працівниками ДПІ у Богородчанському районі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., результати якої оформлено Актом від 12.06.2012р. №177/22/33164089.
Згідно з висновками цього Акта, перевіркою встановлено наступні порушення:
- пп.4.1.1 п.4.1, п.4.6 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), внаслідок чого донараховано податок на прибуток за 2010р. в розмірі 169,00грн.;
- п.135.1, пп.135.5.5, пп.135.5.13 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.4 ст.138, п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у результаті чого донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 318871,00грн., у тому числі: за 2-4 кв. 2011р. в сумі 312490,00грн. та за 1 кв. 2012р. в сумі 6381,00грн.;
- п.п.198.2, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого донараховано ПДВ на суму 284667,00грн., у тому числі: 12937,00грн. - за вересень 2011р. та 271730,00грн. - за грудень 2011р.;
- п.1.1 ст.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (далі - Закон №889-IV), пп.14.1.47 п.14.1 ст.14, пп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164 ПКУ, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 29352,66грн.
До таких висновків податковий орган прийшов з огляду на неможливість проведення аналізу діяльності контрагента позивача ТзОВ "Перший фінансовий взвод" щодо підтвердження відображення у податкових деклараціях податкових зобов'язань, податкового кредиту, встановлено відсутність останнього за місцезнаходженням, відсутність документів на момент перевірки щодо виконання укладених угод щодо інших контрагентів, відсутність підтвердження факту перевезення обладнання до місця виконання робіт, тощо. Таким чином, зроблено висновок про діяльність вказаних товариств, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, а таким чином висновку про фіктивність правочинів між позивачем та його контрагентами.
На підставі вказаного Акта перевірки, відповідач 25.06.2012р. податковими повідомленнями-рішеннями за №0000252301, №0000242301 та №0002241701 визначив позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 350833,75грн., 320677,50грн. та 35088,70грн. відповідно.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов належить задоволити, оскільки судом встановлено, що укладені позивачем угоди із його контрагентами реально виконані, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме: акти виконаних робіт, специфікації, податкові на видаткові накладні. Такі операції спрямовані на реальне настання правових наслідків. На час здійснення господарських операцій з позивачем його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстрованими платниками ПДВ. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, то суд першої інстанції зазначив, що станом на день розгляду справи не настав термін повернення поворотної фінансової допомоги, на яку не передбачалось нарахування процентів, а тому донарахування податкового зобов'язання з цього податку є безпідставним.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав, при цьому, суд враховує те, що позивачем податкове повідомлення-рішення з ПДВ оскаржуються в частині донарахування цього податку за грудень 2011р., а з податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р.
З 01.04.2011р. правовідносини, що виникають у зв'язку із формуванням платником податку на прибуток, врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно із вимогами п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011р., врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України).
В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із вимогами п.198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, господарські операції, за результатами яких сформовано витрати та податковий кредит, мають бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що на балансі TзOB "Укр-Аз-Ойл" перебувало 9 автомобільних газозаправних пунктів балансовою вартістю 93018,00грн.
Позивачем із TзOB "Перший фінансовий взвод" укладено Договір №21 від 22.11.2011р. про проведення ремонтних робіт автомобільних газозаправних пунктів. На виконання умов договору TзOB "Перший фінансовий взвод" провело ремонт та 05.12.2011р. між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт №21, згідно якого вартість робіт склала 66940,00грн., в т.ч. ПДВ та вартість обладнання 498060,00грн., в т.ч. ПДВ. На виконання даного договору виписано податкову накладну. Витрати в сумі 470833,00грн. TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" включено до збільшення вартості основних засобів, що відповідає вимогам ст.146 ПК України, оскільки згідно з п.146.11 якого первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Балансова вартість зазначених вище основних засобів склала 563851,00грн. Сплачена у ціні ремонту сума ПДВ у розмірі 94166,67грн. Товариством включено до складу податкового кредиту.
28.11.2011р. позивачем також укладено з ТзОВ "Перший фінансовий взвод" договір №31 про надання маркетингових послуг. Згідно умов зазначеного договору, TзOB "Перший фінансовий взвод" взяло на себе зобов'язання провести маркетингові дослідження по всій території України з метою можливості реалізації позивачем 9-ти автомобільних газозаправних пунктів. TзOB "Перший фінансовий взвод", провівши маркетингові дослідження, було встановлено, що оптимальним покупцем зазначених основних засобів може бути "Авантаж 7", про що виконавець повідомив позивача надавши відповідну інформацію, яка вкладена у листі від 29.11.2011р. та запропоновано підписати акт приймання-передачі послуг після укладення договору купівлі-продажу (а.с.134). Отже, сторони договору дійшли згоди про те, що акт приймання-передачі виконаних робіт по маркетингових послугах між сторонами буде підписано після укладання договору купівлі-продажу основних засобів між TзOB "Авантаж 7" та TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" та підписання відповідної накладної, що спростовує посилання апелянта про те, що такий акт підписаний після укладення договору купівлі-продажу основних засобів.
Матеріалами справи також встановлено, що Договір купівлі-продажу основних засобів між TзOB "Авантаж 7" та TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" було укладено 30.11.2011р. (а.с.124). У зв'язку з тим, що TзOB "Перший фінансовий взвод" відремонтовано основні засоби тільки 05.12.2011р., то самі основні засоби було передано покупцю, тобто TзOB "Авантаж 7", на підставі накладної №28 від 05.12.2011р. (а.с.125). Оскільки факт продажу основних засобів саме тому покупцю, якого запропонувало позивачу TзOB "Перший фінансовий взвод", відбувся і цим самим підтвердилось ефективність маркетингового дослідження, то 06.12.2011р. між TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з Договором купівлі-продажу основних засобів, а саме 9-ти автомобільних газозаправних пунктів за ціною 1215000,00грн., в т.ч. ПДВ - 202500,00грн., суму доходу в розмірі 1012500,00грн. TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" включило до доходу за IV квартал 2011р. У зв'язку з тим, що зазначені вище основні засоби реалізовані у четвертому кварталі 2011р., то у відповідності до вимог п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів позивачем віднесена на витрати підприємства.
06.09.2011р. між позивачем та TзOB "Перший фінансовий взвод" укладено Договір №91 про надання юридичних послуг по написанню та подачі до господарського суду скарги про стягнення з Державного бюджету України коштів в сумі 1530237,00грн. Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт, вартість послуг склала 305000,00грн. За результатами цієї господарської операції позивачу видано податкову накладну.
Факт надання вказаних юридичних послуг підтверджується долученими до матеріалів справи судовими рішення господарської юрисдикції. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на помилковість донарахування позивачу податкового зобов'язання з огляду на неповернення коштів від Державної геологічної служби, оскільки надані юридичні послуги підприємству не завжди дають очікуваного позитивного результату та відповідно отримання доходу, проте, це не позбавляє позивача права зменшити на суму таких витрат об'єкт оподаткування з податку на прибуток.
Судом також встановлено, що 01.11.2011р. між TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" та TзOB "Перший фінансовий взвод" укладено договір оренди обладнання №121. Згідно акта приймання-передачі обладнання №1 від 02.11.2011р. в оренду передано обладнання: дизель - електростанція У-1-Д-6-100 квт. в кількості 1шт., насос НП - 35 на дизельному приводі в кількості 1шт., ротор - Р - 360 в кількості 1шт., забійний двигун А-9 Ш, А-6Ш в кількості 2шт., блок маніфольда БМ-200 в кількості 1шт., блок в кількості 1шт. Термін дії договору оренди 40 діб, а вартість орендної плати складає 439078,94грн. в т.ч. ПДВ 73179,82грн. Видано податкову накладну, 11.12.2011р. позивач повернув орендодавцю орендоване майно.
02.11.2011р. позивачем та TзOB "Перший фінансовий взвод" укладено Договір оренди обладнання №171. Згідно з актами приймання-передачі обладнання №№1 та 32 від 02.11.2011р. в оренду передано наступне обладнання: превентор ПП2-230/350 в кількості 1шт., превентор ПП2-350/350 в кількості 1шт., гідравлічна установка приводу превенторами в кількості 1 комплект, блок глушіння в кількості 1 комплект, викидні лінії в кількості 1 комплект. Термін дії договору оренди 40 діб, а вартість орендної плати складає 78300,00грн., в т.ч. ПДВ 13050,00грн. 11.12.2011р. позивачем повернуто орендодавцю орендоване майно.
28.09.2011р. між ПАТ "Газінвест" (замовник) та TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" (підрядник) укладено договір підряду №0911. Згідно п.1.1. зазначеного вище договору, Підрядник виконав зобов'язання по будівництву пошукової свердловини №8 Славецька Чеканської площі. 16.12.2012р. між TзOB СУАП "Укр-Аз-Ойл" та ПАТ "Газінвест" підписано акт №12-11 прийняття робіт (надання послуг) по будівництву пошукової свердловини №8 Славецька Чеканської площі. Загальна вартість робіт склала 1114996,71грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 185832,00грн.
З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що згадані вище господарські операції між позивачем та зазначеними вище контрагентами мають реальний характер, оскільки факт їх реальності підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з Акта перевірки, основним мотивом визнання укладених правочинів недійсним, на думку відповідача, є допущення порушень ведення податкового обліку саме контрагентами позивача.
Однак, згідно з вимогами Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку первинної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Натомість, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо ведення господарської діяльності у позивача є в наявності. Укладені договори реально виконувались та спрямовані на досягнення господарської мети.
Суд також зазначає, що платник ПДВ (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів у ланцюгу.
Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
В процесі апеляційного розгляду податковим органом до матеріалів справи долучено постанови про порушення кримінальної справи, притягнення як обвинувачуваного ОСОБА_3 за ч.2 ст.205 КК України, та вирок Печерського районного суду м.Києва від 10.12.2012р., на які податковий орган посилається, як на правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань.
Проте, суд апеляційної інстанції такі до уваги не приймає, оскільки сама по собі фіктивність реєстрації юридичної особи не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх господарських операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів. Правовідносини між ТзОВ "Перший фінансовий взвод" та ТзОВ СУАП "Укр-Аз-Ойл" не були предметом дослідження у вказаній кримінальній справі, доказів участі позивача у схемі транзитного руху коштів податковий орган не надав, хоча у відповідності до вимог ст.71 КАС України, у цій категорії справ обов'язок доказування правомірності своїх рішень лежить саме на ньому. Позивач, як платник податків, діяв у межах чинного законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його діяння.
Згідно із вимогами ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Проте, у даній справі не розглядається питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений цей вирок.
Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочинів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст.228 ЦК України, обов'язковою умовою для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.
Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагентів на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції між ним та його контрагентами мають реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку.
Щодо податкового повідомлення-рішення про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Судом також встановлено, що позивачем укладено ряд договорів із ОСОБА_2 щодо надання поворотної фінансової допомоги, за яким позикодавець надає безвідсоткову позику по згоді сторін позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути позику в певний вказаний у договорі час (протягом 2014-2015р.р.). Згідно видаткових касових ордерів, кошти позичальнику видані (а.с.166-245).
Відповідно до вимог пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою для повернення.
Як вбачається з укладених позивачем договорів, нарахування процентів за користування коштами не передбачалось.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими п.4.3 цієї статті), а саме - у вигляді суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства (пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").
Відповідно до вимог п.п.4.3.23 п.4.3 ст.4 зазначеного Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також суми виплат, погашення яких не відбулося.
Згідно із вимогами пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Отже, враховуючи наведене, поворотна фінансова допомога, що надається фізичній особі працедавцем, протягом дії договору про її надання, та не анульована кредитором за його самостійним рішенням, не є доходом, отриманим платником податку від його працедавця, як додаткове благо та не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що апелянтом у поданій ним апеляційній скарзі не наведено жодного доводу на спростування висновків суду першої інстанції в частині податкового повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. у справі №2а-2525/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Азербайджанського підприємства "Укр-Аз-Ойл", смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. у справі №2а-2525/12/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Азербайджанського підприємства "Укр-Аз-Ойл", смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби, смт.Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Я.С. Попко
Суддя Р.Б. Хобор
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.12.2013р.