22.11.2013р. Справа № 876/12957/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів
на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013р. про зміну способу виконання рішення у справі №464/9221/13-а
за позовом ОСОБА_1, м.Львів
до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
18.09.2013р. ОСОБА_1 звернулась до Сихівського районного суду м.Львова із Заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, просила змінити спосіб і порядок виконання постанови Сихівського районного суду м.Львова у справі №2а-1243/11 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 25.02.2011р. з урахуванням проведених виплат, у спосіб стягнення з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_1 суми пенсії, перерахованої в ході виконання постанови суду від 29.07.2011р. у справі №2а-1243/11, згідно розпорядження №195755 від 18.04.2012р. управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013р. у справі №464/9221/13-а Заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення задоволено, змінено спосіб виконання постанови Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2011р. із зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 25.02.2011р., на стягнення з управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова на користь ОСОБА_1 невиплаченої пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 25.02.2011р., у розмірі визначеному розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова №195755 від 18.04.2012р.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, її оскаржив відповідач: управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при постановленні ухвали судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і порушено норми чинного законодавства, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 повністю.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.07.2011р., залишиеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2011р., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 25.02.2011р., з урахуванням проведених виплат.
Постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ від 07.02.2012р. відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа, виданого на підставі вищезазначеного рішення суду. Постановою державного виконавця Сихівського ВДВС ЛМУЮ від 03.05.2012р. закінчено виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа у зв'язку з неможливістю виконати рішення без участі боржника.
Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження, боржником виконано рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії, так як управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова скерувало розпорядження про нарахування пенсії для проведення виплати в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Однак, в частині виплати цих коштів постанова суду і по даний час залишається не виконаною у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, оскільки управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова не може самостійно провести виплату нарахованих коштів, які не передбачені бюджетом.
Згідно із вимогами ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із вимогами ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади на основі законодавства.
01.01.2013р. набрав чинності Закон України від 05.06.2012р. №4901-VІ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яким встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Водночас, судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належить до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
Згідно із вимогами ч.1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який зобов'язує боржника вчинити пенні дії або утриматись від їх вчинення, державний виконавець відповідно до вимог ст.24 цього Закону, визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством і призначає новий строк виконання, тобто проведений управлінням Пенсійного фонду України перерахунок не є виконавчим документом, самостійне здійснення виплати коштів боржником згідно перерахунку не є можливим.
В силу вимог ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Ця норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
У даній категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання зміни способу виконання судового рішення у даній справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013р. про зміну способу виконання рішення у справі №464/9221/13-а за позовом ОСОБА_1, м.Львів до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013р. про зміну способу виконання рішення у справі №464/9221/13-а за позовом ОСОБА_1, м.Львів до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова, м.Львів про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя А.І. Рибачук