Іменем України
06 грудня 2013 рокуСправа №827/2335/13-а
11 год.06 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,
за участю: представника позивача, малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС", Миронової Марії Олексіївни, довіреність б/н від 23.09.2013 року;
представника відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Дерябкіної Вікторії Любомирівни, довіреність № 985/9/10.1-04 від 05.11.2013 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000950220 від 12.09.2013р. р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18795,00 грн.;
- № 0000940220 від 12.09.2013 р., яким збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 29603 грн., у тому числі за основним платежем 19735,00 грн., та нарахована штрафна санкція у сумі 9868,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладання малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" (далі МПП "ВКФ "ТОС") договорів на постачання товарів з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "Лігран" (далі ТОВ "Лігран") та на момент їх виконання, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності, укладали договори з метою реального настання правових наслідків; послуги, щодо надання яких укладені договори були об'єктивно необхідними для виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, тобто їх одержання обумовлено діловою метою; послуги, надання яких є предметом договорів були фактично надані, що підтверджується належним чином оформленими документами; позивач, як добросовісний платник податків, не повинен нести відповідальність за порушення у діяльності контрагента, якщо такі мали місце; позивачу не було відомо про такі порушення, а викладене відповідачем в акті перевірки не є безумовним доказом неможливості ведення ТОВ "Лігран" господарської діяльності, а є лише припущенням.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також зазначив, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, укладений між сторонами договір є дійсним якщо його недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочинну повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладений між позивачем та контрагентом договір не віднесений до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання договору недійсним відсутнє, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами перевірки.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, з підстав вказаних у запереченнях. Також зазначив, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі отриманий акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран", згідно висновкам якого встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 році. Відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 встановлено відсутність об'єктів оподаткування у частині здійснення постачання товарів (робіт, послуг) на адресу МПП "ВКФ "ТОС" у розмірі 112767,64 грн., у тому числі ПДВ 18795,10 грн.
Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна форма "ТОС" зареєстровано Нахімовською районної державною адміністрацією 17.12.1991 р. як юридична особа та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі як платник податків та зборів.
Встановлено, що в період з 07.08.2013 по 09.08.2013 р. Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів (далі ДПІ Нахімовського району) у м. Севастополі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" (далі МПП "ВКФ "ТОС") з питань вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лігран" за період червень, липень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт №1433/10/27-03-22-17/20665300/50 від 14.08.2013 р., у якому зафіксовані порушення:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення у сумі 18 795 грн., у тому числі за липень 2012 р. у сумі 12 480 грн., за серпень 2012р. у сумі 6 315 грн.;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 19 735 грн., у тому числі за півріччя 2012 р. у сумі 13 104 грн., за три квартали 2012 р. у сумі 19 735 грн.
Такі висновки зроблені відповідачем на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран" під час здійснення господарських відносин за період 2011 року, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран".
Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування у частині здійснення постачання товарів (робіт, послуг) на адресу МПП "ВКФ "ТОС" у розмірі 112767,64 грн., у тому числі ПДВ 18795,10 грн.
Перевіркою ТОВ "Лігран" не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Тобто відсутній правочин між ТОВ "Лігран" та МПП "ВКФ "ТОС", як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та передбачений статтею 234 Цивільного кодексу України.
На підставі встановлених порушень відносно МПП "ВКФ "ТОС" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000950220 від 12.09.2013 р., відповідно якого встановлено порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 795 грн.;
- № 0000940220 від 12.09.2013р. відповідно якого встановлено порушення пункту 138.1 статті138 Податкового Кодексу України та збільшено розмір грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на 19 735 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 9 868 грн.
Згідно з пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.
За правилом пункту 198.2 статі 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення " (у редакції, яка діяла під час встановлених правовідносин) податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів / послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Такі ж за правовим змістом положення містить Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, який набрав чинності з 16.12.2011.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Зі змісту положень Податкового кодексу України вбачається, що наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит виникають по реально здійснених господарських операцій з придбання товарів, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Також у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, як розрахунковий документ підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, і яка породжує у платника податків обов'язки та право нарахування податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець).
Податкова накладна має статус податкового і одночасно розрахункового документа за умови складання особою, зареєстрованою як платник податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.
Положеннями пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України встановлено що, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми податку сплаченого у зв'язку з придбанням товарів є не підтвердження придбання товарів податковими накладними чи іншими документами, передбаченими чинним законодавством.
Як вбачається з акту перевірки, ніяких порушень у частині оформлення податкових накладних контрагентами позивача ДПІ Нахімовського району м. Севастополя не встановила, зауваження до змісту та форми накладних відсутні, натомість в акті зазначено, що під час перевірки було використано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран» з посиланням на надані МПП «ВКФ «ТОС» договори, акти, рахунки-фактури, податкові накладні та виписки з банківських рахунків.
Дійсне укладання МПП «ВКФ «ТОС» договору з ТОВ «Лігран», його виконання та проведення розрахунків за придбаний товар підтверджуються наступними документами, які були надані при проведенні перевірки, а саме:
- договір № 2106 від 21.06.201 2р. між ТОВ «Лігран» та МПП «ВКФ «ТОС», предметом якого є поставка товарів, кількість і ціна яких вказуються в рахунках -фактурах;
- рахунок - фактура № 728 від 25.06.2012 р. на суму 65 919, 80 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10 986,63 грн., рахунок-фактура № 730 від 25.06.2012 р. на суму 8 960 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 493,33 грн.; рахунок-фактура № 731 від 13.07.2012 р. на суму 37 890,84 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6 315,14 грн., виписані постачальником ТОВ «Лігран» одержувачу МПП «ВКФ «ТОС» на виконання договору № 2106 від 21.06.2012 р.;
- видаткові накладні відповідно зазначених рахунків-фактур № 728 від 25.06.2012 р. на суму 65 919,80 грн., № 731 від 13.07.2012 р. на суму 37 890,84 грн., виписані постачальником ТОВ «Лігран» одержувачу МПП «ВКФ «ТОС» на виконання договору № 2106 від 21.06.2012 р.;
- податкова накладна від 26.06.2012 р. № 1463 на суму 65 919,80 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10 986,63 грн.; податкова накладна від 26.06.2012 р. № 1464 на суму 8 960 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 1 493,33 грн. на транспортні послуги; податкова накладна від 13.07.2012 р. № 869 на суму 37 890,84 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 6 315,14 грн.
- договір № 2506 про здійснення транспортно-експедиційних послуг від 25.06.2012 р. між ТОВ «Лігран» та МПП «ВКФ «ТОС», предметом якого є транспортно-експедиційні послуги щодо супроводу, перевезення вантажів;
- акт № 1 виконаних робіт від 26.06.2012 р. по здійсненню транспортно-експедиційних послуг к договору № 2506;
- виписки банку щодо проведення розрахунків за придбаний товар у безготівковій формі на підставі платіжних рахунків № 376 від 25.06.2012 р., №375 від 25.06.2012 р., № 445 від 13.07.2012 р.
Зазначені документи, виписані на виконання умов договору № 2160 від 25.06.2012 р. між МПП «ВКФ «ТОС» та ТОВ «Лігран» відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операції та є підставою для бухгалтерського обліку.
Крім того, придбаний у ТОВ «Лігран» товар - труби, було поставлено МПП «ВКФ «ТОС» третім особам, що підтверджується картками рахунку за 26.06.2012 р., 13.07.2012 р. та митними деклараціями (форма МД-2) від 06.06.2013 р.
Отже, позивач виконав усі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту.
Тому, на підставі вказаних вище положень Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, податкові накладні, видані платниками податків - ТОВ "Лігран" на виконання умов договорів з МПП "ВКФ "ТОС" № 2160 від 25.06.2012 р. правомірно віднесені останнім до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.
Суд звертає увагу, що відповідач помилково посилається на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28.12.2012 року № 7250/224/34656476 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Лігран" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 р., ТОВ "Олімп" за вересень 2011 р., ПП "СВ Гермес" за березень 2011 р., ПВП "Форест" за червень 2011 р., ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 р., ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 р., БПП "Сура" за вересень 2011 р., ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 р., тому що вказана перевірка проводилась за період 2011 року, тоді як перевірка МПП "ВКФ "ТОС" проводилася за період червень, липень 2012 року.
Також слід зазначити, що порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення за серпень 2012 р. у сумі 6 315 грн., підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток за півріччя 2012 р. у сумі 13 104 грн., за три квартали 2012 р. у сумі 19 735 грн. не відносяться до періоду червень, липень 2012 року , що перевірявся.
Судом зазначається, що з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на додану вартість необхідно керуватися нормами розділу V Податкового кодексу України, а з приводу повноти та правильності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.
З приводу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід зазначити наступне.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно пунктам 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
А згідно пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:
- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;
- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.
Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Єдиною умовою включення таких сум до валових витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. При цьому, платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору № 2106 від 21.06.2012 р. між ТОВ «Лігран» та МПП «ВКФ «ТОС», наслідками фактичного надання ТОВ "Лігран" послуг та їх прийняття МПП "ВКФ "ТОС", був складений та підписаний договір № 2506 про здійснення транспортно-експедиційних послуг від 25.06.2012 р. між ТОВ «Лігран» та МПП «ВКФ «ТОС», предметом якого є транспортно-експедиційні послуги щодо супроводу, перевезення вантажів;
- акт № 1 виконаних робіт від 26.06.2012р. по здійсненню транспортно-експедиційних послуг к договору № 2506.
Проведення розрахунків підтверджується платіжними дорученнями про перерахунок МПП "ВКФ "ТОС" на рахунок ТОВ "Лігран" грошових коштів за придбані труби , а саме:
- платіжне доручення № 376 від 06.07.2012 р. на суму 8 960, 00 за труби по рахунку № 730 от 25.06.2012, у т.ч. ПДВ 20% - 1493,33 грн.;
- платіжне доручення № 375 від 06.07.2012 р. на суму 65 919,80 грн. за трубу по рахунку № 728 от 25.06.2012, у т.ч. ПДВ 20% - 10986,63 грн.;
- платіжне доручення № 445 від 18.07.2012 р. на суму 37 890,84 грн. за трубу по рахунку № 731 от 13.07.2012, у т.ч. ПДВ 20% - 6315,14 грн.;
Крім того, в подальшому придбані у ТОВ "Лігран" труби, позивач реалізував третім особам та використав у власній діяльності, що підтверджує:
- договір на поставку № 01-П від 03.01.2012 р. між МПП "ВКФ "ТОС" та ТОВ "СРЗ "Южний Севастополь ЛТД", предметом якого є передача (поставка) у власність ТОВ "СРЗ "Южний Севастополь ЛТД" товару;
- видаткова накладна № РН-0000001 від 21.01.2013 р. на суму 4943, 40 грн., у т.ч. ПДВ 823,90 грн.;
- видаткова накладна № РН-0000036 від 17.09.2012 р. на суму 17 966,46 грн., у т.ч. ПДВ 2 994, 41 грн.;
- видаткова накладна № РН-0000035 від 17.12.2012 р. на суму 5959,8 грн., у т.ч. ПДВ 993,33 грн.;
- податкова накладна від 21.01.2013 р. № 1 на суму 4943, 40 грн., у т.ч. ПДВ 823,90 грн.;
- податкова накладна від 17.09.2012 р. № 8 на суму 17 966,46 грн., у т.ч. ПДВ 2 994,41 грн.;
- податкова накладна від 17.09.2012 р. № 7 на суму 5959,8 грн., у т.ч. ПДВ 993,33 грн.
- договір № 194 від 10.01.2012 р. між компанією CONRES SHIPPING SA та МПП "ВКФ "ТОС", предметом якого є виконання ремонтних робіт по корпусній частині т/х "Андрей Артеменко";
- акт прийому-передачі виконаних робіт на т/х "Андрей Артеменко" по договору № 194 від 10.01.2012 р. та від 06.06.2012 р.;
- митна декларація відповідно якої при ремонті т/х "Андрей Артеменко" використані придбані у ТОВ "Лігран" труби.
Оплата наданих послуг здійснена МПП "ВКФ "ТОС" на адресу ТОВ "Лігран" в повному обсязі, що відповідачем не оспорюється.
Отже, матеріалами справи підтверджується придбання (замовлення) позивачем товарів (робіт, послуг) з метою використання у його господарської діяльності.
Також слід зазначити, що в акті перевірки відомості щодо наявності на первинних документах, якими оформлені фінансово-господарські відносини між МПП "ВКФ "ТОС" та ТОВ "Лігран" всіх необхідних реквізитів не заперечуються, посилання на документи щодо відсутності статусу платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість у періоді, що перевіряється не містяться. Тобто ТОВ "Лігран" у цьому періоді був зареєстрований у встановленому законом порядку у якості платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість.
Також в акті перевірки в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не зазначено, внаслідок відсутності у МПП "ВКФ "ТОС" яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат, витрати, здійсненні товариством на виконання умов вищезгаданих договорів. Відсутні в акті перевірки й посилання на те, що податковими накладними (або оформленими з порушенням вимог) не підтверджено суми податку на додану вартість, віднесених позивачем до складу податкового кредиту, як того вимагає для не віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.
В порядку абзацу 2 пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України позивач про наявність яких-небудь розбіжностей з даними контрагента - ТОВ "Лігран", за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідачем не повідомлявся.
На думку відповідача, відсутність умов для здійснення господарських операцій постачальниками - ТОВ "Лігран" унеможливлює існування такої діяльності між цим підприємством та його контрагентами, зокрема, з МПП "ВКФ "ТОС".
Проте, суд вважає такий висновок відповідача є помилковим.
Так, фактичне надання та прийняття послуг згідно умовам згаданих вище договорів, підтверджується належними документами, що в акті перевірки не заперечується.
Крім того, навіть за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ "Лігран" від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.
Таким чином, висновок відповідача в акті перевірки щодо відсутності у ТОВ "Лігран" необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, є не більш ніж припущенням, що не відповідає вимозі пункту 6 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) щодо викладення в акті перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.
З огляду на викладене порушення з боку позивача вимог податкового законодавства у правовідносинах з ТОВ "Лігран" відсутне й висновок відповідача про їх наявність спростовується матеріалами справи.
Стосовно доводів відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки ТОВ "Лігран" щодо встановлення факту сплати податку на додану вартість, слід зазначити наступне.
Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Крім того, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2007 р. справа № 21-1376во06, в який суд дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - віднесення до податкового кредиту, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару ПДВ до державного бюджету не сплачується, а покупець (позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.
Проте таких обставин відповідачем не доведено та судом не встановлено.
Щодо доводів відповідача про нікчемність договорів, суд зазначає наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, судом зазначається, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що зазначені вище договори суперечать вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам а також , що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
Частиною 3 статті 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто відповідними доказами стверджень відповідача про невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зважаючи на час їх здійснення, мають бути відповідні судові рішення, оскільки за вимогами зазначеної норми права такий правочин є оспорюваним, а не нікчемним.
Проте, відповідачем не було надано жодного належного та достатнього доказу наявності у сторін укладених позивачем спірних правочинів умислу на отримання виключно податкової вигоди, без реального переміщення товару (виконання робіт). Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено не тільки вироків, але й порушення кримінальних справ за ознаками узгоджених кримінально-карних діянь щодо отримання незаконним шляхом податкової вимоги у діях посадових осіб МПП "ВКФ "ТОС".
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладених правових норм, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, а відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів, тому останні підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000950220 від 12.09.2013 прийняте Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі яким малому приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18795,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000940220 від 12.09.2013 прийняте Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі яким малому приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29603,00 грн., з яких за основним платежем 19735,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9868,00 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ТОС" (вул. Робоча, буд. 5, кв. 24, м. Севастополь, ЄДРПОУ 20665300) судові витрати у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 13.12.2013 року.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Мінько