06.12.2013р. Справа № 876/10320/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Клюби В.В.,
судді Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу ОСОБА_1, с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області
на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2013р. про повернення адміністративного позову у справі №2а-0916/2046/11, 2а/353/1/13
за позовом ОСОБА_1, с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області
до відповідача-1: Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, м.Київ
відповідача-2: Державного казначейства України, м.Київ
відповідача-3: управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області, м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області
про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
01.11.2010р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Городенківського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до відповідача-1: Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, відповідача-2: Державного казначейства України, відповідача-3: управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, просив визнати дії та бездіяльність Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1 в постанові від 22.09.1999р. про відмову в порушення кримінальної справи протиправними; стягнути з рахунків Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток та інші грошові доходи, які втрачені внаслідок незаконних дій, моральну шкоду; встановити ОСОБА_1 загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю, стаж державної служби, безперервний стаж роботи в особливо важких та особливо небезпечних умовах праці; зобов'язати Пенсійний фонд України зменшити ОСОБА_1 пенсійний вік, призначити та виплачувати пенсію.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2010р. дану справу на підставі ст.22 КАС України передано на розгляд Тлумацькому районному суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2011р. у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2011р. скасовано та направлено справу до суду для продовження розгляду.
30.06.2011р. ОСОБА_1 подав уточнений адміністративний позов до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання дій та бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1 в постанові від 22.09.1999р. про відмову в порушенні кримінальної справи протиправними; про відшкодування ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету України моральної шкоди, втраченого заробітку та інших грошових доходів, які втрачені з 22.09.1999р. внаслідок незаконних дій та протиправної бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1; про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 періоду часу з 22.09.1999р. в потрійному розмірі до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю до стажу державної служби, до безперервного стажу роботи, а також в одинарному розмірі цей же період часу як роботу в особливо важких та особливо небезпечних умовах праці, зменшити ОСОБА_1 пенсійний вік та виплачувати пільгову пенсію.
Ухвалою Тлумацького районного суду суду Івано-Франківської області від 25.09.2012р., за письмовою заявою ОСОБА_1, зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
23.11.2012р. управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012р.
Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013р. апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області задоволено, ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2012р. про зупинення провадження у справі скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2013р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу з усіма доданими до нього матеріалами; роз'яснено ОСОБА_1 його право звернутись з адміністративним позовом за предметною підсудністю до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, її оскаржив позивач: ОСОБА_1, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при постановленні ухвали судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю, справу слухати за його відсутності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення: 25.11.2013р. - Печерському районному управлінню Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, 26.11.2013р. - Державному казначейству України та управлінню Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області, 28.11.2013р. - ОСОБА_1, тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов ОСОБА_1 до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві, Державного казначейства України, управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, виходив з того, що дана справа не підсудна Тлумацькому районному суду Івано-Франківської області як адміністративному суду, а підсудна Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується та звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний адміністративний позов з широким колом позовних вимог, а саме: про визнання дій та бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1 в постанові від 22.09.1999р. про відмову в порушенні кримінальної справи протиправними; про відшкодування ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету України моральної шкоди, втраченого заробітку та інших грошових доходів, які втрачені з 22.09.1999р. внаслідок незаконних дій та протиправної бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1; про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 періоду часу з 22.09.1999р. в потрійному розмірі до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю до стажу державної служби, до безперервного стажу роботи, а також в одинарному розмірі цей же період часу як роботу в особливо важких та особливо небезпечних умовах праці, зменшити ОСОБА_1 пенсійний вік та виплачувати пільгову пенсію.
Відносно позовних вимог про визнання дій та бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1 в постанові від 22.09.1999р. про відмову в порушенні кримінальної справи протиправними, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:
Частиною 2 ст.4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Згідно із вимогами п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наведених вимог закону вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. визначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
04.12.2011р. Конституційний суд України прийняв рішення №19-рп/2011р. у справі за конституційний зверненням громадянина ОСОБА_3 та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст.ст.97, 110, 234, 236 КПК України, ст.ст.3, 4, 17 КАС України в аспекті ст.55 Конституції України.
Вказаним рішенням Конституційного суду України вирішено, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Що стосується позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету України моральної шкоди, втраченого заробітку та інших грошових доходів, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до вимог ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі вимогами ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
В абзаці 1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) Пленум роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК (ст.ст.1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Пунктом 101 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
У відповідності до вимог ч.11 ст.5 Закону України "Про міліцію", відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частиною 2 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, втраченого заробітку та інших грошових доходів, оскільки такі, на думку позивача, втрачені з 22.09.1999р. внаслідок незаконних дій та протиправної бездіяльності Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м.Києві щодо ОСОБА_1
Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги вищезазначене, результатом чого стало не визначення юрисдикційної приналежності такого роду вимог.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 періоду часу з 22.09.1999р. в потрійному розмірі до загального трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю до стажу державної служби, до безперервного стажу роботи, а також в одинарному розмірі цей же період часу як роботу в особливо важких та особливо небезпечних умовах праці, зменшити ОСОБА_1 пенсійний вік та виплачувати пільгову пенсію, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним зазначити наступне:
Відповідно до вимог п.4 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду наголошує, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суду першої інстанції слід в першу чергу визначити юрисдикційну підсудність справи, а лише після того предметну та територіальну підсудність адміністративної справи.
Відповідно до вимог ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; 2) змінити ухвалу суду; 3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; 4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
За приписами п.4 ч.1 ст.204 КАС України, однією з підстав для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд апеляційної приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, відтак, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області на ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2013р. про повернення адміністративного позову у справі №2а-0916/2046/11, 2а/353/1/13 за позовом ОСОБА_1, с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області до відповідача-1: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, м.Київ, відповідача-2: Державного казначейства України, м.Київ, відповідача-3: управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області, м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, - задоволити.
2. Ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2013р. про повернення адміністративного позову у справі №2а-0916/2046/11, 2а/353/1/13 за позовом ОСОБА_1, с.Котиківка Городенківського району Івано-Франківської області до відповідача-1: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, м.Київ, відповідача-2: Державного казначейства України, м.Київ, відповідача-3: управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області, м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя В.В. Клюба
Суддя І.О. Яворський