22.11.2013р. Справа № 9104/30667/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу ОСОБА_1, м.Прилуки Прилуцького району Чернігівської області
на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. про відмову у відкритті провадження у справі №2а-6651/09/2670
за позовом ОСОБА_1, м.Прилуки Прилуцького району Чернігівської області
до відповідача-1: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., м.Київ
відповідача-2: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бєлової Л.В., м.Київ
відповідача-3: судді Київського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П., м.Київ
про зобов'язання вчинити певні дії, -
24.06.2009р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до суддів Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., Бєлової Л.В., Коваля М.П. про визнання факту порушень відповідачами прав позивача та про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. у справі №2а-6651/09/2670 відмовлено у відкритті провадження.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач: ОСОБА_1, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010р. у справі №2а-6651/09/2670 заяви суддів Київського апеляційного адміністративного суду про самовідвід задоволено, адміністративну справу №2а-6651/09/2670 направлено до Львівського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №2а-6651/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до суддів Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., Бєлової Л.В., Коваля М.П. про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2010р. адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. про відмову у відкритті провадження у справі №2а-6651/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до суддів Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., Бєлової Л.В., Коваля М.П. про зобов'язання вчинити певні дії призначено до апеляційного розгляду на 22.11.2013р. о 12:00 в приміщенні Львівського апеляційного адміністративного суду у залі судових засідань №1.
20.11.2013р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло Пояснення, в якому апелянт (позивач у справі) доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
20.11.2013р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від Київського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:
Пунктом 4.2. рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. визначено, що відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч.1 ст.129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із вимогами п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В пункті 7 ч.1 ст.3 КАС України наведено визначення суб'єкта владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ознакою суб'єкта владних повноважень, як сторони в адміністративному процесі, є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій у правовідносинах, щодо яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то він не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень, а спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Верховний Суд України у своєму Листі "Про судову практику у справах за позовами громадян до суддів про визнання їх дій (бездіяльності) неправомірними та стягнення моральної шкоди" зазначив, що у низці рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., "Де Жуффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992р.).
На переконання Верховного Суду України, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (ст.ст.126, 129 Конституції України). Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2008р.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. "Про незалежність судової влади" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що предметом оскарження у даній справі не є дії, рішення та бездіяльність суб'єктів владних повноважень (в тому числі і суддів), які пов'язані з управлінськими функціями таких суб'єктів, а стосуються здійснення правосуддя.
Відповідно до вимог ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; 2) змінити ухвалу суду; 3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; 4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м.Прилуки Прилуцького району Чернігівської області на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. про відмову у відкритті провадження у справі №2а-6651/09/2670 за позовом ОСОБА_1, м.Прилуки Прилуцького району Чернігівської області до відповідача-1: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., м.Київ, відповідача-2: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бєлової Л.В., м.Київ, відповідача-3: судді Київського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П., м.Київ, про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.06.2009р. про відмову у відкритті провадження у справі №2а-6651/09/2670 за позовом ОСОБА_1, м.Прилуки Прилуцького району Чернігівської області до відповідача-1: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бараненко І.І., м.Київ, відповідача-2: судді Київського апеляційного адміністративного суду Бєлової Л.В., м.Київ, відповідача-3: судді Київського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П., м.Київ, про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя А.І. Рибачук