Справа №340/173/13-ц
Провадження №22ц/779/2636/2013
Категорія 19
Головуючий у І інстанції Данилюк М.П.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
20 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.
секретаря Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на рішення Верховинського районного суду від 20 вересня 2013 року,-
В березні 2013 року ПАТ «АЛЬФА-БАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 липня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав кредит в сумі 24 000,00 дол. США строком до 10 липня 2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 12,5 % .
Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 13 липня 2007 року укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 надав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована у смт. Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області. Вартість предмета іпотеки оцінено сторонами в 175 382,00 грн. Згідно договору від 03 листопада 2010 року оціночну вартість предмета іпотеки встановлено в розмірі 35 627,00 доларів США, що в еквіваленті становить 282 119,52 грн.
12 листопада 2010 року кредитний договір викладено в новій редакції і згідно його умов предметом договору є надання позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту у розмірі 17 584,18 доларів США на строк до 10.07.2020 року зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно графіку погашення також погоджено суму щомісячного платежу в розмірі 151,59 доларів США.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «АЛЬФА-БАНК» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в т. ч. і кредитним договором ОСОБА_2
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору станом на 01 грудня 2012 року утворилася заборгованість в розмірі 124 881,42 грн., яку позивач просив стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Верховинського районного суду від 20 вересня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
На рішення суду ПАТ «АЛЬФА-БАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема неповне з'ясування судом дійсних обставин справи. Судом не враховано, що під час розгляду справи відповідач не заперечував зобов'язань за кредитним договором, існування простроченої заборгованості за цим договором та підтвердив, що з липня 2012 року будь-яких платежів по кредиту не вносив. Підтверджено ним і факт отримання повідомлення про відступлення прав кредитора до ПАТ«АЛЬФА-БАНК». Однак даним обставинам суд не дав належної оцінки та прийшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Також судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про надання можливості подати докази щодо переуступки прав вимоги за кредитним договором із
зазначенням суми заборгованості.
Посилаючись на вказані обставини просив рішення скасувати.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів та просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_2 та його представники доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у встановленому законом порядку відповідач не був попереджений іпотекодержателем (банком) про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, тому недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, розмір заборгованості не доведений письмовими доказами та є значно меншим ніж вартість ціни предмету.
Вказаний висновок суперечить вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи, а тому колегія суддів погодитися з ним не може.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд, за нормою ч.1 ст.214 ЦПК України, вирішує питання щодо обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору, укладеного 13 липня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 24 000,00 дол. США строком до 10 липня 2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 12,5 % (а.с.17-20 т.1).
Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 13 липня 2007 року укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована у смт. Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області. При цьому сторони дійшли згоди, що оціночна вартість іпотечного майна становить 175 382,00 грн. (а.с.36-37 т.1).
03 листопада 2010 року до іпотечного договору було внесено зміни та доповнення, відповідно до яких сторонами узгоджено оціночну вартість предмета іпотеки в розмірі 35 627,00 доларів США, що в еквіваленті становить 282 119,52 грн. (а.с.38-39 т.1).
В подальшому, 03 листопада 2010 року та 12 листопада 2010 року було внесено зміни та доповнення до кредитного договору, про що підписано відповідні договори (а.с.21-23, 24, 25-31). Зокрема, договором від 12.11.2010 року на дату його укладення сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає 17 584,18 доларів США ,а прострочена заборгованість за кредитом відсутня. Тому відповідно кредитний договір викладено в новій редакції та зазначено, що його предметом є надання позичальнику грошових коштів у вигляді кредиту у розмірі 17 584,18 доларів США на строк до 10.07.2020 року зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Згідно графіку погашення також погоджено суму щомісячного платежу в розмірі 151,59 доларів США.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, й переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За положенням статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», а 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «АЛЬФА-БАНК» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в т. ч. і кредитним договором ОСОБА_2 (а.с.9-16, 87, 131-132 т.1, а.с.3-31 т.2).
Відповідно до умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року, зокрема п.п. 4.8, 4.9 протягом 15 робочих днів з Дати Відступлення (якщо інший термін не передбачений законодавством України) Покупець зобов'язаний за власний рахунок від свого імені та від імені Продавця надіслати кожному Позичальнику та Особі, яка надала забезпечення Повідомлення про Відступлення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у встановленому порядку був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, доказом чого є матеріали переписки між сторонами. Наведеними доказами повністю спростовуються доводи відповідача про те, що ПАТ«АЛЬФА-БАНК» не набув права вимоги за кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 01 грудня 2012 року допустив заборгованість в розмірі 15 650,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 124 881,42 грн. З них, зокрема: заборгованість за кредитом в розмірі 17 526,19 грн., заборгованість по відсотках -7 328,83 грн., заборгованість по пені 26,40 грн. При цьому банк скористався своїм правом, зменшивши розмір пені із 240,03 грн. до 26,40 грн. (а.с.53,54,55-56 т.1)
На спростування розміру заборгованості відповідач належних та допустимих доказів суду першої інстанції не представив. Аналогічно не представлені вони і в засіданні апеляційного суду, яким за клопотанням сторін оголошувалися перерви для проведення звірки розрахунків між ними.
Що стосується посилання відповідача на квитанції (а.с.149-250 т. 1, а.с.1 т.2), то такими підтверджено виконання боржником грошових зобов'язань перед попередніми кредиторами та частково позивачем, що повністю враховано при обчисленні розміру заборгованості.
Право вибору способу судового захисту, передбаченого договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належить виключно позивачеві, що повністю узгоджується з положеннями ст.ст.3,4 ЦПК, ч.2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що сторони обумовили між собою способи відповідальності боржника за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, в т.ч. і право банку звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором банку. Наведена обставина підтверджується п. 9.1-9.3 кредитного договору, п.п.10-12 іпотечного договору (а.с.28, 37 т. 1).
Як роз'яснено у п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції безпідставно вважав, що відповідача не було повідомлено про звернення стягнення на предмет іпотеки і це є перешкодою для задоволення позову. При цьому судом не враховано, що особливістю вказаних правовідносин є те, що позичальник та іпотекодавець є однією особою, відповідно невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» правових наслідків в даному випадку не мають і не можуть бути визнані за підставу для відмови в позові.
Крім того, колегія суддів вважає, що посилання місцевого суду на неспівмірність розміру заборгованості за кредитним договором та вартості іпотечного майна не є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки такий висновок не ґрунтується на нормах відповідних законів. Наслідки того, що ціна предмету іпотеки перевищує розмір заборгованості, визначено у ст. 38 Закону «Про іпотеку», зокрема розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
За змістом ст. 43 Закону України «Про іпотеку», початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні інші докази, суд визначає початкову ціну згідно договору іпотеки за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем в розмірі 282 119,52 грн., з них: житлового будинку - 190 270,52 грн., земельної ділянки - 91 849,00 грн.
Відповідачем не надано, а судом не встановлено підстав для відмови у задоволенні позову банку виходячи зі змісту ч. 3 ст. ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову про звернення стягнення не предмет іпотеки у спосіб, передбачений ст. 41 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
У зв'язку із постановленням нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в розмірі 1873,21 грн., що підтверджені документально.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» задовольнити частково.
Рішення Верховинського районного суду від 20 вересня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2501/0707/88-361 від 13 липня 2007 р., укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, в розмірі 124 881,42 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 117 526,19 грн., заборгованість по відсотках -7 328,83 грн., заборгованість по пені 26,40 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Павлюк І.І., зареєстрованого в реєстрі за №310, та земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована смт. Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №080435, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010530000579, кадастровий номер земельної ділянки № 2620855100020010018 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки у спосіб, передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації не нижче 282 119,52 грн., з них: житлового будинку - 190 270,52 грн., земельної ділянки - 91 849,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» судовий збір у розмірі 1873,21 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.П. Мелінишин
Судді: Р.Й. Матківський
В.Д. Фединяк