24.12.2013Справа № 901/3625/13
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом - Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» , м. Сімферополь
до відповідача - Державного підприємства «Санаторій Алуштинський», м. Алушта
про стягнення 649 567, 49 грн.
Представники:
від позивача - Скобліков В.В., довіреність № 74/1 від 25.10.2013 року у справі.
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства «Санаторій Алуштинський» про стягнення 649 567, 49 грн., у тому числі 503 753, 91 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, 111 381, 60 грн. заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення житлового фонду, що обліковується на балансі відповідача, 32 096, 77 грн. 3 % річних, 1 537, 21 грн. пені та 798, 0 0грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 31.10.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.11.2013 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 128 від 17.06.2009р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості та стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.
В матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення із підписом відповідача, що свідчить про оповіщеність його про розгляд справи у суді. (а.с. 106).
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд -
17.06.2009 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (водоканал) (позивач) та Державним підприємством «Санаторій Алуштинський» (абонент) (відповідач) укладено| договір № 128 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 27-34).
За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з пунктом 2.2 договору водоканал бере на себе зобов'язання надання споживачеві питної води та здійснювати водовідведення. Абонент, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги.
Згідно з розділом 3 договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються згідно затвердженим базовим тарифам за 1 м куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків без врахування ПДВ в розмірі 7, 85 грн. за водопостачання та 6, 70 грн. за водовідведення на потреби інших споживачів, на господарські потреби населення - 1, 70 грн. за водопостачання та 1,40 грн. за водовідведення
Строки оплати передбачені пунктом 3.9 договору, відповідно до якого оплата здійснюється наступним шляхом: авансовий платіж в розмірі 100% від вартості очікуваних послуг до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок спожитих послуг до 5 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Рахунки отримані відповідачем, про що свідчить підпис представника абонента в них.
Позивачем за період з 01.03.2011 року по 01.06.2013 року надано відповідачеві послуг на загальну суму 615 135, 51 грн., серед яких 503 753, 91 грн. - заборгованості з водопостачання та водовідведення на господарські потреби відповідача, 111 381, 60 грн. - заборгованості з водопостачання та водовідведення житлового фонду, облікованого на балансі відповідача.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 798,00 грн. інфляційних втрат та 32 096, 77 грн. - 3 % річних.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача , суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявленої суми інфляційних втрат та 3% річних.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 537, 21 грн.
Пеня передбачена пунктом 7.2 Договору та становить 1% від суми просрочення за кожен день прострочення платежу.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що пеня нарахована на підставі подвійної облікової ставки НБУ, та розрахунок здійснений позивачем вірно та законно.
Отже заявлена позивачем сума пені в розмірі 1 537, 21 грн. за період з 06.04.2013 по 15.09.2013 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У удовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 25.12.2013 року.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторій Алуштинський» на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» 615 135, 51 грн. заборгованості, 798,00 грн. - інфляційних втрат, 1 537, 21 грн. пені, 32 096, 77 грн. - 3% річних, 12 991, 35 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М. Гризодубова