04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2013 р. Справа№ 922/651/13-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -не з'явились,
від відповідача -Грабовський О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" №2910 від 24.10.2013
на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013
у справі №922/651/13-г
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків
до приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега", м. Київ
про стягнення 23220грн.46коп. страхового відшкодування в порядку регресу
ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПрАТ "АСК "Омега" 23220грн.46коп. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2013 матеріали справи передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013року, в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди вказаних інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів притягнення Кистерьова В.М. (страхувальника відповідача) до адміністративної відповідальності та визнання його винним у скоєнні ДТП, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2013 року скасовано зазначені постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду м. Києва, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Скасовуючи процесуальні акти судів попередніх інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що судами не надано належної оцінки питанню щодо вини конкретних осіб у скоєнні ДТП та заподіянні в зв'язку з цим шкоди. Крім того, судами безпідставно відхилені клопотання позивача про витребування з Київського районного суду міста Харкова матеріалів адміністративної справи №2018/3-6519/11.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 (Марченко О.В.), яке є предметом даного апеляційного оскарження, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 22220грн.46коп. страхового відшкодування в порядку регресу (в межах ліміту відповідальності та за мінусом франшизи), 1646грн.35коп. судового збору за подання позовної заяви, 860грн.25коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 1204грн. 35коп. судового збору за подання касаційної скарги та 1188грн. 54коп. витрат пов'язаних з забезпеченням явки представника позивача в судові засідання. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами адміністративної справи №2018/3-6519/11 підтверджено вину Кистерьова В.М. (страхувальника відповідача) у вчиненні ДТП так як дії останнього не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України та перебували з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням події ДТП.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначив, що з наявних в справі матеріалів не вбачається вини Кистерьова В.Ф. в скоєнні ДТП. Крім того, вважає неправомірним незалучення Кистерьова В.Ф. до розгляду справи, як третю особу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та вказав на правомірність висновків суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
15.02.2011р. між ТДВ "Міжнародна страхова компанія" (страховик) та Карпенком Д.О. (страхувальник) укладено договір СНТ-К № 1109/11-10 добровільного страхування наземного транспортного засобу, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем "РЕНО", державний реєстраційний номер ВХ1911АТ.
01.11.2011р. по вул. Героїв праці, 2 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "РЕНО" під керуванням водія Карпенка Д.О., та автомобіля "МІЦУБІШІ" (державний реєстраційний номер АХ7615ВО) під керуванням водія Кистерьова В.М.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю "РЕНО" завдані механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ ХМУ ГУ МВС в Харківській області.
Постановою Київського районного суду міста Харкова від 13.02.2012р. у справі №2018/3-6519/11 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні Карпенка Д.О. в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до висновку від 26.03.2012р. № 2933 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокарісуса, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових пошкодженого у результаті ДТП автомобіля "РЕНО" (державний реєстраційний номер ВХ1911АТ), становить 23 726грн.06коп.
На підставі заяви страхувальника від 09.11.2011р. про страхове відшкодування, згідно страхового акта від 06.04.2012р. № 5216 позивачем за страховим випадком, що стався 01.11.2011р., визначено суму страхового відшкодування за договором СНТ-К № 1109/11-10 у розмірі 23 220грн.46коп., яке було перераховано позивачем страхувальнику згідно платіжного доручення від 06.04.2012р. № 3150.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "МІЦУБІШІ" Кистерьова В.М. на момент ДТП була застрахована відповідачем згідно з полісом № АА/394756 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, в розмірі 23220грн.46коп.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
У пункті 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вказано, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Отже, питання щодо вини конкретних осіб у скоєнні ДТП та заподіянні у зв'язку з чим шкоди вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи. При цьому постанови місцевих загальних судів у справах про адміністративні правопорушення з питань щодо певних подій та ким вони вчинені оцінюються господарським судом за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції витребувано у Київського районного суду міста Харкова матеріали адміністративної справи № 2018/3-6519/11. Зокрема, в постанові Київського районного суду міста Харкова від 13.02.2012р. у справі № 2018/3-6519/11 зазначено, що дії водія автомобіля "МІЦУБІШІ" Кістерьова В.М. в дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам пунктів 10.1. і 10.4. Правил дорожнього руху та перебували, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.11.2011р. по вул. Героїв Праці, 2 в місті Харкові.
Вказані обставини районним судом були встановлені також з урахуванням висновку від 31.01.2012р. № 12194 судової автотехнічної експертизи, проведеної ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), одним з головних завдань автотехнічної судової експертизи є установлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та ДТП.
Отже, вина Кістерьова В.М. у вчиненні ДТП підтверджена матеріалами адміністративної справи №2018/3-6518/11, а тому шкода, заподіяна внаслідок ДТП, повинна відшкодовуватися власником автомобіля "МІЦУБІШІ" - Кістерьовим В.М.
Відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності Кістерьова В.М. не спростовує встановленого судом факту наявності його вини у порушенні Правил дорожнього руху України та спричиненні, у зв'язку з цим, збитки майну інших осіб, зокрема автомобілю "РЕНО", застрахованого позивачем.
Відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2 ст. 1166 ЦК України, ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Кістерьовим В.М. не було доведено, що ним завдано шкоду внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже Кістерьов В.М. має відповідати за шкоду заподіяну автомобілю "РЕНО", зважаючи на те, що зібраними доказами в адміністративній справі підтверджується порушення ним правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля застрахованого позивачем.
Як зазначалось вище цивільно-правова відповідальність по транспортному засобу "МІЦУБІШІ ", на момент ДТП, була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом №АА/0394759.
Згідно вказаного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50000грн. та передбачена франшиза в розмірі 1000 грн.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяний в ДТП збиток.
Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми страхового відідшкодування в порядку регресу в розмірі 2220грн.46коп., тобто за мінусом франшизи.
Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 у справі №922/651/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"- без задоволення.
2. Справу № 922/651/13-г повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді В.О. Зеленін
С.А. Пашкіна