іменем україни
11 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В.,Коротуна В.М.,
Касьяна О.П.,Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про виплату страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року,
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ «НАСК «Оранта») недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 776,22 грн, 2 550 грн моральної шкоди, пеню і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, з ОСОБА_7 - 5 450 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 4 січня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 5 776,22 грн страхового відшкодування та 216 грн.
Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 2841,71 грн пені та 3 % річних у розмірі 556,92 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 2 550 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 4 січня 2013 року в частині задоволення позову про стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 5 776,22 грн страхового відшкодування, 216 грн, пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 4 січня 2013 року в частині задоволення позову про стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 пені, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та моральної шкоди змінено, зменшено розмір пені до 2 039,30 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання до 398,35 грн, моральної шкоди до 2 500 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 серпня 2011 року приблизно о 9.10 год на 25 км автомобільної траси Львів - Рава-руська сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби ВАЗ 11183, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7, Опель, д.н.з. НОМЕР_2, Mitsubishi Lancer, д.н.з. НОМЕР_3, та Рено, д.н.з. НОМЕР_4, зазнали технічних ушкоджень.
Згідно з постановою Камянка-Бузького районного суду Львівської області від 23 вересня 2011 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за статтею 124 КУпАП (а.с. 9).
Зважаючи на те, що завдана ОСОБА_6 матеріальна та моральна шкода не була відшкодована у повному обсязі, вона звернулася до суду з позовом про стягнення збитків, а також пені та 3% річних за порушення зобов'язання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції стягнув зі страхової компанії суму недоплаченого страхового відшкодування, моральної шкоди, пені та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, так як вважав вимоги позивача у цій частині обґрунтованими.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції щодо стягнення зі страхової компанії суми недоплаченого страхового відшкодування скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, адже вважав, що страхове відшкодування виплачено позивачеві у повному обсязі. При цьому, суд апеляційної інстанції зменшив суми моральної шкоди, пені та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які підлягають стягненню, залишивши рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін.
Проте із такими висновками апеляційного суду у повній мірі погодитися не можна, оскільки вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Збитками за нормами пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (пункт 3 частини 1 статті 988 ЦК України).
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3517442 вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7 застраховано у ВАТ «НАСК «Оранта» (а.с. 68).
Згідно з положенням пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у редакції, чинній на момент укладення договору обов'язкового страхування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до норми частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 29 Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого (пункти 9.1., 9.2. статті 9 Закону).
Згідно з рахунком № 918 від 26 серпня 2011 року, наданим товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Захід» вартість ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, який належить ОСОБА_6, становить 34 448,35 грн, з яких ВАТ «НАСК «Оранта» фактично сплатило лише 28 678,26 грн, посилаючись на розрахунок страхового відшкодування від 9 грудня 2011 року, що проведений на підставі Дослідження вартості матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 25 серпня 2011 року (а.с. 66).
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами 1-3 статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, при оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд апеляційної інстанції не врахував положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, а також не зважив на доводи позивача про сплату ним грошових коштів за проведення ТОВ «Ніко-Захід» відновлювального ремонту належного йому транспортного засобу (а.с. 13).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд належним чином не визначив розміру завданих позивачу збитків і суму страхового відшкодування відповідно до статей 988, 1192 ЦК України, статті 29 Закону, в ухваленому рішенні не зазначив про те, з яких підстав поданий позивачем розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля судом було відхилено та надано перевагу розрахунку суми страхового відшкодування, поданого страховою компанією.
Крім цього, суд апеляційної інстанції, стягуючи зі страхової компанії суму компенсації моральної шкоди за несвоєчасну виплату страхового відшкодування потерпілому, не звернув уваги на норми статті 611 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода, завдана порушенням умов договору, відшкодовується у випадках, передбачених договором або законом.
За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, на порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:М.В. Дем'яносов
О.П. Касьян
В.М. Коротун
О.В. Попович