іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П.,Коротуна В.М.,
Кафідової О.В.,Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Метабанк» до ОСОБА_6, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя, комунального підприємства «Запоріжринок», публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Запоріжжя, третя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про зняття арешту з майна, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року та касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2013 року,
Публічне акціонерне товариство «Метабанк» (далі - ПАТ «Метабанк») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - управління Пенсійного фонду України), комунального підприємства «Запоріжринок» (далі - КП «Запоріжринок»), публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк»), державної податкової інспекції у Шевченківському району м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) посилаючись на те, що 22 січня 2007 року між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «Метабанк», та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 32-16-07/0043-МК відповідно до умов якого, позивач надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 300 000 грн. 22 січня 2007 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір предметом якого є нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею: 98, 2 кв.м, земельна ділянка, загальною площею 950 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, станом на 8 січня 2013 року, утворилась заборгованість в розмірі 289 801 грн 72 коп.
Умовами іпотечного договору передбачалось, що у зв'язку із неналежним виконанням умов вищезазначених договорів позивач, за рахунок предмету іпотеки, може задовольнити в повному обсязі всі вимоги за кредитним договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса чи шляхом позасудового врегулювання.
Враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, ПАТ «Метабанк» було прийнято рішення щодо реалізації предмету іпотеки.
Проте, 20 листопада 2012 року позивач дізнався, що на нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту.
Обтяження на нерухоме майно було накладено на підставі постанов державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 23 грудня 2008 року, від 19 січня 2009 року, від 3 квітня 2009 року, від 3 серпня 2009 року, від 9 вересня 2009 року, від 7 вересня 2010 року, від 14 лютого 2012 року, від 17 травня 2012 року винесені в інтересах управління Пенсійного фонду України, КП «Запоріжринок», ПАТ КБ «ПриватБанк» та ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Позивач вважав, що оскільки державна реєстрація обтяження на предмет іпотеки відбулась 22 січня 2007 року, то ПАТ «Метабанк» має пріоритетне право на задоволення своїх вимог.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зняти арешт з майна, а саме: будинку, загальною площею: 98, 2 кв.м, земельної ділянки, загальною площею 950 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, переданих ОСОБА_6 в іпотеку ПАТ «Метабанк» та на яке, державними виконавцями Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було накладено обтяження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2013 року та ухвалою апеляційного суду Запорізької області від18 вересня 2013 року, позов ПАТ «Метабанк» задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна, а саме: будинку, загальною площею: 98,2 кв.м, земельної ділянки, загальною площею 950 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, переданих ОСОБА_6 в іпотеку ПАТ «Метабанк» та на яке, державними виконавцями Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було накладено обтяження на підставі постанов від 23 грудня 2008 року, від 19 січня 2009 року, від 3 квітня 2009 року, від 3 серпня 2009 року, від 9 вересня 2009 року, від 7 вересня 2010 року, від 14 лютого 2012 року, від 17 травня 2012 року.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя та ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційними скаргами, в яких просили суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ «Метабанк» підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Судами встановлено, що 22 січня 2007 року між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «Метабанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 32-16-07/0043-МК відповідно до умов якого, позивач надав останньому кредит в розмірі 300 000 грн., зі сплатою 15,5 % річних за користування кредитними коштами та зі встановленню щомісячною комісією в розмірі 0,05 % від суми кредиту за управління кредитом (а.с. 10-12).
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
На забезпечення виконання умов кредитного договору від 22 січня 2007 року № 32-16-07/0043-МК, між акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «Метабанк» та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір № 32-16-07/0043-МК/З, предметом якого є наступне нерухоме майно, а саме: будинок, загальною площею: 98,2 кв.м, земельна ділянка, загальною площею 950 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
Із розрахунку заборгованості по кредиту, процентах, пені ОСОБА_6 за кредитним договором від 22 січня 2007 року № 32-16-07/0043-МК вбачається, що станом на 8 січня 2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 289 801 грн 72 коп (а.с. 16).
Пунктом 2.2. іпотечного договору від 22 січня 2007 року № 32-16-07/0043-МК передбачено, що іпотекодержатель одержує право стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки у випадках, зокрема, якщо сума виданого кредиту, відсотки та комісія за кредитним договором не будуть сплачені іпотекодавцем у строки та в розмірах передбаченими кредитним договором (а.с. 13 - 14).
Відповідно до розділу 4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація можливі за наявності настання однієї із подій, передбачених пунктами 2.2., 2.3. іпотечного договору, та шляхом звернення стягнення іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса чи шляхом позасудового врегулювання.
Пунктами 4.2., 4.3. вищезазначеного іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки. Рішення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки є достатньою підставою для витребування предмета іпотеки. Перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя є підставою для припинення зобов'язань (частини зобов'язань) іпотекодавця за кредитним договором в залежності від вартості предмета іпотеки.
Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки за цим договором шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі.
Згідно із статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно із частиною 6 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частина 7 статті 7 вказаного Закону).
Таким чином, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Враховуючи вищенаведені норми матеріального закону, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Метабанк», оскільки позивач, в силу положень Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» має переважне право перед іншими кредиторами ОСОБА_6, які не є заставодержателями, на задоволення своїх вимог за кредитним договором.
Наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, суд касаційної інстанції відхиляє касаційні скарги, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 337 ЦПК України).
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя та публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 червня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 23 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.П. Касьян
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
С.П. Штелик