іменем україни
18 грудня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П.,Коротуна В.М.,
Кафідової О.В.,Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 липня 2013 року,
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 894,60 грн заборгованості зі сплати аліментів, 17 422,72 грн неустойки (пені) за прострочення їх сплати та 5 тис. грн відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 894,60 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року в розмірі 983,56 грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17 липня 2013 року рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2013 року в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та визначення періоду прострочення скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з червня 2012 року по лютий 2013 року в розмірі 2 143,93 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення неустойки (пені) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 на її користь неустойку (пеню) в розмірі 17 422,72 грн, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
В іншій частині судові рішення ОСОБА_6 не оскаржуються, відтак не переглядаються у касаційному порядку (стаття 335 ЦК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 грудня 2009 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 1/2 частини доходу до досягнення ними повноліття.
З огляду на те, що внаслідок невиконання ОСОБА_7 свого обов'язку у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, ОСОБА_6 звернулася до суду з вимогою про її стягнення і стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції стягнув з відповідача заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 894,60 грн та неустойку (пеню) за прострочення їх сплати за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року в розмірі 983,56 грн.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та визначення періоду прострочення скасував та ухвалив нове рішення про 2 143,93 грн стягнення неустойки (пені) за період з червня 2012 року по лютий 2013 року.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, так як вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.
Норми СК України передбачають, що зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця.
Згідно з частиною 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Положеннями частин 1, 3 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на стягнення неустойки (пені) виникає в особи у зв'язку із юридичним фактом порушення особою обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини. При цьому, виконання такого обов'язку з порушенням строків сплати та наступне погашення заборгованості не звільняє особу від відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення виконання обов'язку зі сплати аліментів.
Стягуючи з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд на підставі наданої державним виконавцем довідки від 29 травня 2013 року № 3/16/2773 вважав, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з червня 2012 року по лютий 2013 року, в зв'язку із чим провів розрахунок за визначений період (а.с. 43).
Однак апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача та розрахункам державного виконавця, згідно з якими платник аліментів порушив свій обов'язок щодо їх сплати та допустив заборгованість ще у 2011 року (а.с. 2-5, 7, 8, 28-29, 32-36).
При визначенні розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір неустойки (пені), виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої неустойки (пені) за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Ухвалюючи рішення про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд не звернув уваги на правову природу неустойки (пені) та, крім вищезазначеного, не зважив на те, що при обчисленні розміру неустойки (пені) необхідно виходити із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення.
Крім цього, суд не з'ясовував причин прострочення виконання платником аліментів своїх обов'язків, його матеріальний та сімейний стан, що може бути підставою для зменшення розміру неустойки (пені) відповідно до норм частини 2 статті 196 СК України.
За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, на порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене в справі судове рішення щодо стягнення неустойки (пені) підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 липня 2013 року щодо стягнення неустойки (пені) скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді:О.П. Касьян
О.В. Кафідова
В.М. Коротун
С.П. Штелик