Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Крижановського В.Я., Слинька С.С.,
за участю: прокурораПересунька С.В.,
засудженого ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_33
розглянула в судовому засіданні 12 грудня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2003 року.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2003 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця, м. Маріуполя Донецької області, громадянина
України, судимого 27 лютого 1998 року за ч. 2 ст. 194 КК
України (1960) на 8 місяців позбавлення волі, звільненого
30 березня 1998 року за відбуттям строку покарання,
засуджено: за п.п. «а», «г», «е», «ж», «з» ст. 93 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 17 і п.п. «а», «г», «з», ст. 93 КК України (1960 року) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ст. 1901 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі; за п.п.1,6,9,13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 262 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 353 КК України на 6 місяців арешту; за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 місяці арешту; за ч. 3 ст. 358 КК України на 6 місяців арешту; а на підставі ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 351 КК України 2001 р. на підставі ст. 49 КК України 2001р. в зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 виправдано за не доведеністю його вини:
- за фактом умисного вбивства ОСОБА_8 і ОСОБА_9,
- за замахом на умисне вбивство ОСОБА_10 і ОСОБА_11;
- за фактом носіння та зберігання 17, 18, 19 листопада 1998р. в процесі
підготовки та вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також замаху на умисне вбивство ОСОБА_11, ОСОБА_10 вогнепальної зброї - обрізу та 10 мисливських набоїв 12 калібру;
- за фактом самовільного привласнення владних повноважень і звання посадової особи 17,18,19 листопада 1998 р. на території загальноосвітньої школи № 29 м. Маріуполя і скоєння при цьому умисного вбивства ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також замаху на умисне вбивство ОСОБА_10 і ОСОБА_11
1. Згідно з вироком, ОСОБА_5 у 1999 році незаконно придбав у ОСОБА_12 вогнепальну зброю і боєприпаси до неї: атиповий пістолет калібру 9 мм, два кустарно виготовлені прилади безшумної стрільби, обріз двоствольної мисливської рушниці 16 калібру, невстановлену кількість патронів. Зазначену вогнепальну зброю ОСОБА_5 без відповідного дозволу носив при собі і зберігав за місцем свого проживання, а також використовував при скоєнні злочинів.Підбираючи жертви для планованих розбійних нападів та вбивств, ОСОБА_5 спостерігав за особами, які торгували на ринках м. Маріуполя, займалися обміном валюти, вивчав оголошення і виявляв, чи продавали вони аудіо, відео та комп'ютерну техніку.2. 17 квітня 1999 року ОСОБА_5 обманним шляхом, назвавшись працівником міліції, проник у житло приватного підприємця ОСОБА_22 у місті Маріуполі, яка займалась обміном валюти, де скоїв на неї розбійний напад, в ході якого з корисливих мотивів умисно вбив пострілом в голову з пістолету калібру 9 мм, та заволодів грошима потерпілої у сумі 4 260 грн.
3. 27 червня 1999 року ОСОБА_5, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство та розбій, з метою умисного вбивства з корисливих мотивів трьох осіб - ОСОБА_25, ОСОБА_26 і ОСОБА_13, які займались на ринку обміном валют, у під'їзді будинку по бульвару Комсомольському у місті Маріуполі вистрілив з пістолета в ОСОБА_25, проявляючи при цьому особливу жорстокість - діючи в присутності близької потерпілому особи - його дружини ОСОБА_26, що викликало у неї особливі моральні муки і страждання, а потім став стріляти в ОСОБА_26, проявляючи при цьому особливу жорстокість - діючи в присутності близької потерпілої особи - її матері ОСОБА_13, в результаті чого остання також відчула особливі моральні муки і страждання, після чого зробив постріли і в ОСОБА_13. Всього ОСОБА_5 зробив в потерпілих 9 прицільних пострілів, однак умисел на вбивство трьох осіб не довів до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки закінчилися патрони.
В результаті вогнепальних кульових поранень на місці злочину були вбиті ОСОБА_25 і ОСОБА_26, а ОСОБА_13 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Після цього ОСОБА_5, заволодівши сумками ОСОБА_13 і ОСОБА_26, в яких були речі та гроші, всього на загальну суму 267 грн., з місця скоєння злочину втік.
4. 10 вересня 1999 року ОСОБА_5, дізнавшись з оголошення в газеті про те, що ОСОБА_14 продає відеомагнітофон і відеокамеру, обманним шляхом проник у житло ОСОБА_14 та скоїв на нього розбійний напад, поєднаний з умисним убивством з корисливих мотивів, зробивши з пістолета прицільний постріл в голову потерпілого. Припускаючи, що в квартирі можуть знаходитися інші члени сім'ї ОСОБА_14, ОСОБА_5 обійшов усі приміщення та виявивши в залі ОСОБА_15, яка відпочивала на дивані, з метою приховання раніше скоєного вбивства ОСОБА_14, з того ж пістолета умисно вбив потерпілу, зробивши їй постріл в голову.
Скоївши вбивство двох осіб, ОСОБА_5 заволодів належними ОСОБА_14 відеокамерою, штативом, іноземною валютою на загальну суму 10 220 грн. 49 коп., після чого з місця вчинення злочину зник.
5. 13 грудня 1999 року ОСОБА_5, дізнавшись з газетної об'яви, що ОСОБА_16 продає комп'ютерну техніку, обманним шляхом проник у його житло, напав на потерпілого і умисно, з корисливих мотивів, вбив його, зробивши два постріли з пістолета в голову, використовуючи прилад безшумної стрільби кустарного виробництва. Побачивши ОСОБА_17, який вийшов з кухні, ОСОБА_5 з метою приховування раніше скоєного розбою і вбивства ОСОБА_16, з того ж пістолета умисно вбив ОСОБА_17, зробивши у нього чотири постріли в голову і тулуб. Скоївши вбивство двох осіб, ОСОБА_5 заволодів належними ОСОБА_16 комп'ютером і грошима, всього на загальну суму 8 312 грн., і з місця скоєння злочину втік.
6. 4 липня 2000 р. ОСОБА_5, побоюючись викриття з боку ОСОБА_12, у якого він раніше придбав вогнепальну зброю, та бажаючи позбутися вимагання грошей за недонесення у правоохоронні органи, яке висловив ОСОБА_34, домовився про зустріч у квартирі останнього. Безперешкодно увійшовши в квартиру, ОСОБА_5 з метою приховування раніше скоєних вбивств, на кухні умисно вбив ОСОБА_12, вдаривши його кілька разів кухонним ножем, шматком металевої арматури, а також двічі вистрілив в голову з пістолета.
7. ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_5 з метою умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_18, яка займалась на ринку обміном валют, та її охоронця ОСОБА_27, вчинив на них у під'їзді будинку по бульвару Шевченка у місті Маріуполі розбійний напад Під час нападу ОСОБА_5 зробив прицільний постріл з пістолета в голову ОСОБА_27, в результаті якого потерпілий помер на місці, та намагався здійснити постріл в ОСОБА_18, однак свій злочинний намір довести до кінця не зміг з причин, не залежних від його волі, так як пістолет заклинило. Після цього ОСОБА_5, погрожуючи ОСОБА_18 пістолетом, заволодів її майном - поліетиленовим пакетом, в якому було 50 грн. та іншими речами, що не представляють цінності, та з місця скоєння злочину втік.
8. 15 грудня 2000 року в 19 год. 30 хв. ОСОБА_5 маючи намір переховати в інше місце вогнепальну зброю - атиповий пістолет калібру 9 мм з п'ятьма нарізами каналу ствола правого спрямування і не встановлений слідством обріз двоствольної мисливської рушниці 16 калібру, а також боєприпасів до них, сховав цю зброю під одягом, і разом з невстановленою слідством особою проходив повз будинку № 120 по проспекту Haхімова міста Маріуполя. У цей час у зазначеному місці свої службові обов'язки по охороні громадського порядку здійснював наряд патрульно-постової служби Маріупольського ГУ УМВС України в Донецькій області в складі: помічника командира взводу ОСОБА_28, міліціонера-кінолога ОСОБА_29 і міліціонера ОСОБА_30, які наказали, щоб ОСОБА_5 і особа, яка знаходилася з ним, зупинилися.
ОСОБА_5, перешкоджаючи законній діяльності працівників міліції, побоюючись викриття його в придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї і боєприпасів без відповідного дозволу, а також вчиненні злочинів з використанням цієї вогнепальної зброї, вирішив скоїти вбивство працівників міліції. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5, посягаючи на життя працівників правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків, з наявної у нього зброї відкрив вогонь і здійснив у ОСОБА_28, ОСОБА_29 і ОСОБА_30 не менше шести прицільних пострілів з пістолета і не менше два пострілів з обріза рушниці, заподіявши потерпілим поранення, не сумісні з життям.
Після умисного вбивства працівників міліції ОСОБА_5 викрав у ОСОБА_28 табельну вогнепальну зброю - пістолет системи Макарова та 8 патронів калібру 9 мм., після чого з місця вчинення злочинів зник.
9. 27 червня 2001 р. ОСОБА_5, вчинивши раніше умисне вбивство ОСОБА_12 та побоюючись викриття в цьому злочині з боку матері потерпілого - ОСОБА_31, вирішив вбити її та одночасно вчинити розбійний напад, поєднаний з убивством з корисливих мотивів, на її сусідів ОСОБА_19, про яких знав від ОСОБА_12, що вони займаються на ринку реалізацією виробів із золота.
Озброївшись вогнепальною зброєю - атиповим пістолетом, спорядженим штатними боєприпасами та приладом безшумної стрільби кустарного виробництва, а також викраденим у ОСОБА_28 пістолетом системи Макарова з боєприпасами до нього, та безперешкодно увійшовши в квартиру, ОСОБА_5 з метою приховування раніше скоєних вбивств зробив постріл з атипового пістолета в голову потерпілої, в результаті якого вона на місці скоєння злочину померла. Після цього ОСОБА_5 залишився в квартирі ОСОБА_31 і став чекати, коли хтось із проживаючих у сусідній квартирі сім'ї ОСОБА_19 відчинить двері.
Цього ж дня, побачивши, що двері квартири АДРЕСА_1 відкрила ОСОБА_19, ОСОБА_5 протиправно проник в її квартиру і напав на ОСОБА_19 і з метою позбавлення її життя, завдав потерпілій в обличчя удари не встановленим слідством тупим предметом, а також, проявляючи особливу жорстокість, став здійснювати в неї прицільні постріли з атипового пістолета в присутності близької їй людини - внучки ОСОБА_20, чим свідомо для нього заподіював останній особливі моральні муки і страждання, а потім з метою приховання умисного вбивства ОСОБА_19 і розбійного нападу на неї, умисно зробив постріл в голову потерпілій ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілі на місці скоєння злочинів померли. Скоївши вбивство двох потерпілих, ОСОБА_5 заволодів їх майном - грошима та золотими виробами, всього на загальну суму 22 251 грн. 40 коп., та з місця злочину втік.
10. 17 травня 2002 року ОСОБА_5, дізнавшись з оголошення в газеті, що ОСОБА_21 продає ноутбук, маючи при собі вогнепальну зброю - атиповий пістолет, прилад безшумної стрільби кустарного виробництва, споряджений штатними боєприпасами, а також викрадений у ОСОБА_28 пістолет системи Макарова з боєприпасами до нього, обманним шляхом проник у житло потерпілого, де виявив, що в ньому, крім ОСОБА_21 знаходиться також ОСОБА_32. Діючи з умислом на вбивство двох осіб: ОСОБА_32 - з метою полегшення умисного вбивства ОСОБА_21, а ОСОБА_21 - з користі в ході розбійного нападу, вистрілив двічі з пістолета в голову ОСОБА_32. А потім, з корисливих мотивів, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я ОСОБА_21, напав на нього та з вогнепальної зброї зробив не менше шести прицільних пострілів в голову і тулуб, таким чином умисно вбивши потерпілих.
Скоївши вбивство двох осіб, ОСОБА_5 заволодів належним ОСОБА_21 комп'ютером - ноутбуком, аксесуарами до комп'ютера та іншим майном на загальну суму 8 300 грн. Крім цього ОСОБА_5 незаконно заволодів паспортом громадянина України ОСОБА_21. Також ОСОБА_5 викрав належний ОСОБА_32 мобільний телефон, вартістю 800 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.
11. У січні 2001 р. ОСОБА_5 у місті Маріуполі у не встановленої слідством особи придбав бойові припаси - 12 пачок вітчизняних пістолетних патронів калібру 9 мм заводського виготовлення до пістолетів Макарова та інших, по 16 патронів у кожній пачці, а всього 192 патрона придатних для здійснення пострілів. Зазначені боєприпаси, а також раніше придбану вогнепальну зброю: атиповий пістолет калібру 9 мм та боєприпаси до нього, два прилади безшумної стрільби кустарного виготовлення, обріз двоствольної мисливської рушниці 16 калібру та боєприпаси до нього, табельний пістолет працівника міліції ОСОБА_28 системи Макарова, ОСОБА_5 без передбаченого законом дозволу носив при собі, використовував при скоєнні злочинів та зберігав у квартирі за місцем свого проживання та в лісопарковій зоні, прилеглій до проспекту Нахімова у м. Маріуполя до виявлення та вилучення під час обшуку 20.05.2002 р.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 квітня 2005 року касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 залишена без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2003 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Рішенням Європейського суду з прав людини «Довженко проти України», яке набуло статусу остаточного 12 квітня 2012 року, встановлено порушення при проведенні розслідування та розгляді судом справи щодо ОСОБА_5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме:
- ст. 6 § 2 Конвенції, яке полягало в порушенні права засудженого на презумпцію невинуватості, оскільки під час розслідування справи ім'я засудженого та інша особиста інформація про нього були розкриті у засобах масової інформації;
- ст. 6 § § 1, 3 (с) Конвенції, яке полягає в порушенні права заявника на захист, оскільки на стадії підготовки до касаційного розгляду справи ОСОБА_5 був позбавлений права вивчати матеріали справи за участю захисника та скористатися його допомогою під час розгляду справи Верховним Судом України;
- ст. 8 Конвенції щодо порушення права заявника на повагу його кореспонденції, оскільки службові особи місць тримання під вартою відмовлялись відправляти пошту заявника близько шести місяців.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 лютого 2013 року заяву засудженого ОСОБА_5 про перегляд ухвали Верховного Суду України від 7 квітня 2005 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушень міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом частково задоволено, ухвалу Верховного Суду України від 7 квітня 2005 року щодо ОСОБА_5 скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що справу сфабриковано працівниками міліції, а докази здобуто злочинним шляхом. Стверджує, що обмовив себе під тиском працівників правоохоронних органів. Просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування або новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, допустивши у якості захисника адвоката ОСОБА_33, який представляв інтереси ОСОБА_5 у Європейському суді з прав людини; заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_5, думку захисників ОСОБА_33 та ОСОБА_6 на підтримання касаційної скарги; міркування прокурора, який просив вирок змінити, звільнити засудженого від покарання на підставі ст. 49 КК України за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ст. 353, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358 КК України (2001 року), однак остаточне покарання залишити у виді довічного позбавлення волі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.
Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що злочинів він не вчиняв, а справу сфабриковано працівниками міліції є безпідставними.
Ці заперечення проти звинувачення ретельно розглядалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.
Так, в ході судового слідства ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково, від дачі детальних показань відмовився, пояснивши при цьому, що мотивом вчинених злочинів явилась помста службовим особам УВД м. Маріуполя.
Під час досудового слідства ОСОБА_5 не заперечував, що за встановлених судом обставин вчинив умисні убивства громадян, які займалися торгівлею валютою або продавали відео та аудіо технику: ОСОБА_22; ОСОБА_25, ОСОБА_26 та замах на вбивство ОСОБА_13; ОСОБА_14; ОСОБА_16; ОСОБА_27 та замах на вбивство ОСОБА_18; ОСОБА_20; ОСОБА_21; вбивства з метою приховати інші злочини - ОСОБА_34 і ОСОБА_12 (ОСОБА_31); з метою полегшити інше вбивство - ОСОБА_32; вбивства працівників правоохоронного органу ОСОБА_28, ОСОБА_29 і ОСОБА_30. Також на досудовому слідстві ОСОБА_5 зізнався у викраденні табельної зброї у працівників правоохоронного органу, незаконному поводженні зі зброєю та в інших інкримінованих йому злочинах. При цьому ОСОБА_5 стверджував, що корисливого мотиву не мав, розбійні напади були лише прикриттям, гроші він ховав і закопував, оскільки головною метою злочинів вважав помсту начальникам УВД і ОБОЗ Приморського та Орджоникідзевського районів м. Маріуполя.
Однак із показань засудженого на досудовому слідстві та у судовому засіданні убачається, що з моменту звільнення з-під варти в 1998 році до затримання у травні 2002 року ОСОБА_5 не працював і законних джерел доходів не мав, працевлаштуватися не намагався, викрадене ним начебто для інсценування розбійних нападів майно він обертав у свою власність і розпоряджався за своїм умислом.
Тому висновок слідства та суду про корисливий мотив більшості вчинених ОСОБА_5 вбивств є обґрунтованим.
Показання засудженого про вчинення ним умисних убивств зазначених осіб узгоджується з показаннями потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_35, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_36, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_37 та свідків ОСОБА_24, ОСОБА_24, ОСОБА_13,, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_1, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53 та інших.
Також винуватість ОСОБА_5 об'єктивно підтверджується даними протоколів огляду місця події, обшуку, виїмки, пред'явлення предметів для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, висновків судово-медичних, медико-криміналістичних, спектрографічних, судово-балістичних і медико-балістичних експертиз та іншими доказами.
Доводи в касаційній скарзі засудженого про неповноту досудового та судового слідства слід визнати необґрунтованими, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи чи упередженість суду щодо ОСОБА_5.
Таким чином, усі обставини справи досліджено судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності. Дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.
Доводи в касаційній скарзі засудженого про те, що його показання на досудовому слідстві не відповідають дійсності і що вони отримані внаслідок застосування до нього незаконних методів ведення слідства, перевірялись судами і не знайшли свого підтвердження. Даних про те, що на ОСОБА_5 здійснювався фізичний або психологічний тиск з боку працівників правоохоронних органів, не виявлено.
Порушення права ОСОБА_5 на захист, встановлені Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Довженко проти України», зокрема, ст. 6 § § 1, 3 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яке полягало в позбавленні ОСОБА_5 права на стадії підготовки до касаційного розгляду справи вивчати матеріали справи за участю захисника та скористатися його допомогою під час розгляду справи Верховним Судом України, усунуто. Інші порушення встановлені Європейським судом є непоправними, однак не вплинули на доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій та не перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
З урахуванням зазначеного істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку, при порушенні даної кримінальної справи, затриманні ОСОБА_5, роз'ясненні йому процесуальних прав, розслідуванні справи, допитах, проведенні відтворення обстановки і обставин подій, інших слідчих дій та під час розгляду справи судом першої інстанції, не встановлено.
За даними проведеної у справі стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності, за яких не міг би усвідомлювати свої дії та керувати ними, не страждав і не страждає, є осудним.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд відповідно до вимог закону врахував вчинення ним особливо тяжких злочинів, що потягло смерть сімнадцяти потерпілих, і не знайшов можливим застосовувати позбавлення волі на певний строк. При цьому застосування довічного позбавлення волі належним чином мотивовано у вироку з посиланням на встановлені обставини вчиненого злочину і дані, які характеризують його особу.
Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
Згідно з вимогами ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. З урахуванням положень ст. 12 КК України (2001 року) злочини, передбачені ст. 353, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358 КК України є злочинами невеликої тяжкості, ч. 1 ст. 263 КК України - середньої тяжкості, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262 КК України - тяжкими.
Останній злочин вчинено ОСОБА_5 у травні 2002 року.
Оскільки на даний час вирок Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2003 року не набрав законної сили, ОСОБА_5 підлягає звільненню за цими статтями у зв'язку із закінченням строків давності.
Злочині, передбачені п.п. «а», «г», «е», «ж», «з» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 190-1 КК України (1960 року) відповідно до ст. 7-1 КК України (1960 року) є тяжкими злочинами, санкціями ст.ст. 93, 190-1 КК України передбачено довічне позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 КК України (1960 року) питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк.
У зв'язку з наведеним вирок щодо ОСОБА_5 підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 8 вересня 2003 року щодо ОСОБА_5 змінити, звільнити його від покарання за ч. 3 ст. 142 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 263, ст. 353, ч. 3 ст. 357, за ч. 3 ст. 358 КК України (2001 року) на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Призначити ОСОБА_5 покарання за п.п. «а», «г», «е», «ж», «з» ст. 93 КК України (1960 року) 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ст. 190-1 КК України (1960 року) 15 років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених п.п. «а», «г», «е», «ж», «з» ст. 93, ч. 2 ст. 17 і п.п. «а», «г», «з» ст. 93, ст. 190-1 КК України (1960 року) та п.п. 1,6,9,13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України (2001 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Урешті вирок залишити без зміни.
М.А. Мороз В.Я. Крижановський С.С. Слинько