18 грудня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2911/13-а
15:35 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
представників сторін:
позивача - Паскаря А.П.,
відповідача - не з"явився,
третьої особи - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області
до Глибоцької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області
про скасування вимоги.
Управлінням Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Глибоцької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним і скасувати пункт 7 вимоги від 22.11.2013 р. №24-23-13/1258 щодо вжиття заходів по відшкодуванню зайво нарахованої та виплаченої додаткової пенсії ОСОБА_2 в сумі 7725,29 грн. з 23.11.1994 р. по 03.06.2013 р.
В обґрунтування позову позивач вказував, що п. 7 вимоги є незаконним і безпідставним так як немає законних підстав вважати дану суму додаткової пенсії зайво нарахованою та виплаченою, оскільки нарахування та виплата її відбувалась на підставі документу, що на момент його подання був дійсним, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки надання та скасування відповідного статусу не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, відповідно, вони не мають правових важелів для вирішення питання про правомірність видачі представлених ОСОБА_2 документів, що стали підставою для встановлення йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема і можливості здійснювати претензійно позовну роботу в даному напрямку.
В судове засідання призначене на 18.11.2013 р. відповідач не з'явився, причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин не є перешкодою для розгляду і вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
Ухвалою суду від 10.12.2013 р., за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 (далі - третя особа).
В судовому засіданні третя особа надала пояснення в яких засвідчила, що вона не відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, чи потерпілим від Чорнобильської катастрофи та не знає чому йому видали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.
Вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 3.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2013 р., на підставі направлення на проведення ревізії від 27.08.2013 р. № 24-23-37/142, спеціалістами відповідача проведено планову ревізію використання управлінням Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області бюджетних коштів, передбачених на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. Результати вказаної ревізії зафіксовані в акті від 25.10.2013 р. від № 24-23-45/12 (а.с. 25-33).
В акті ревізії зафіксовано, що протоколом засідання комісії Київської облдержадміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, у зв'язку з не підтвердженням факту роботи на підприємстві у травні 1986 р., визнано видачу гр. ОСОБА_2 посвідчення (серії НОМЕР_1) учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 безпідставним.
З 04.06.2013 р. управлінням Пенсійного фонду в Новоселицькому районі було припинено виплату доплати до пенсії, призначену відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка відповідно до законодавства забезпечувалась за рахунок коштів Державного бюджету.
При цьому заходи щодо повернення переплати пенсії за період 23.11.1994 р. по 03.06.2013 р. в сумі 7725,29 грн., виплаченої гр. ОСОБА_2 в.т.ч. претензійно-позовна робота, щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку не проводилась.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, 04.11.2013 р. позивачем подано заперечення до акту ревізії (а.с. 34-35).
За наслідками розгляду заперечення, Глибоцькою міжрайонною Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області 20.11.2013 р. надано висновки на заперечення до акту ревізії, якими заперечення позивача не були прийняті (а.с. 36- 43).
З урахуванням виявлених порушень та висновків на заперечення до акту ревізії, 22.11.2013 р. Глибоцька міжрайонна Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області надіслала позивачу лист за № 24-23-13/1258 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства" з вимогами, в тому числі п. 7 зобов'язано позивача провести заходи щодо повернення переплати пенсії за період з 23.11.1994 р. по 03.06.2013 р. в сумі 7725,29 грн., виплаченої гр. ОСОБА_2, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку (а.с. 6-7).
Письмову інформацію про вжиті заходи та виконання цих вимог відповідач мав подати до Глибоцької міжрайонної державної фінансової інспекції в термін до 22.12.2013 р. разом із копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів (а.с. 7 на звороті).
Проте, не погоджуючись із вимогою від 22.11.2013 р. № 24-23-113/1258 в частині вжиття заходів по відшкодуванню зайво нарахованої та виплаченої додаткової пенсії ОСОБА_2 в сумі 7725,29 грн. з 23.11.1994 р. - 03.06.2013 р., позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Пунктом 35 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі - Порядок) визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що позивач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.
Як вбачається із матеріалів справи, а також не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні спеціалістами Глибоцької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області було проведено ревізію позивача результати якої зафіксовані в акті перевірки від 25.10.2013 р. № 24-23-45/12 (а.с. 25-33).
Судом встановлено, що не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, 04.11.2013 р. позивачем подано заперечення до акту ревізії (а.с. 34-35). За наслідками розгляду заперечення, Глибоцькою міжрайонною Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області 20.11.2013 р. надано висновки на заперечення до акту ревізії, якими заперечення позивача не були прийняті (а.с. 36- 43).
Тому з урахуванням виявлених порушень, 22.11.2013 р. Глибоцька міжрайонна Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області надіслала позивачу лист за № 24-23-13/1258 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства" з вимогами, в тому числі п. 7 зобов'язано позивача провести заходи щодо повернення переплати пенсії за період з 23.11.1994 р. по 03.06.2013 р. в сумі 7725,29 грн., виплаченої гр. ОСОБА_2, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку (а.с. 6-7).
Статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх соціальний захист та гарантії, визначені, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст. 10 Закону № 796-XII законодавцем зазначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначається 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. До 2 категорії віднесено учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Як встановлено судом та підтверджується поясненнями третьої особи, ОСОБА_2 не відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та не є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії
Як зазначено в п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 р. за N 374/7695 повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії провадиться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
З наведених приписів пенсійного законодавства вбачається, що законом передбачено стягнення надміру виплачених сум пенсії шляхом утримання таких саме з пенсії на підставі відповідного рішення органу Пенсійного фонду, при цьому, стягнення надміру виплаченої пенсії в судовому порядку можливе виключно у випадку припинення виплати пенсії (тобто, при відсутності можливості здійснити утримання надмірно виплачених сум саме з пенсії).
Як слідує із матеріалів справи та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні, з 04.06.2013 р. управління Пенсійного фонду в Новоселицькому районі було припинено ОСОБА_2 виплату доплати до пенсії, призначену відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте з відповідним позовом до суду про стягнення з третьої особи надміру виплаченої пенсії не зверталося.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
За наведених обставин, суд вважає, що оскаржуваний пункт вимоги є правомірним, відтак відповідач зобов'язаний виконати вимоги Глибоцької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області від 22.11.2013 р. №№ 24-23-13/1258, а саме в частині проведення заходів щодо повернення переплати пенсії за період з 23.11.1994 р. по 03.06.2013 р. в сумі 7725,29 грн., виплаченої гр. ОСОБА_2, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення вказаних коштів в судовому порядку.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, на основі зазначених вище вимог законодавства та встановлених обставини справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду в Новоселицькому районі Чернівецької області є необґрунтованими і безпідставними, тому у задоволенні позову слід відмовити.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2013 р.
Суддя Левицький В.К.