Цивільна справа №2609/19160/12
№2-6838/13
12 грудня 2013 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Гайдайчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути відповідач на свою користь суму загальної заборгованості за кредитним договором №CL-003/225/2003, укладеним 05.12.2003 року між АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1, в розмірі 248232 грн. 36 коп., зазначивши, що вказаним договором банк надав відповідачу кредит в сумі 13838,00 гривень на строк до 05.12.2006 року, а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту та відсотків у встановленому договором порядку.
Однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором щодо порядку повернення суми кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, чим порушив умови укладеного договору, і внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором на вказану вище суму.
Представник позивача в судове засіданні не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, вказали на пропуск позивачем строку позовної давності, а також на відсутність в позивача права вимоги за кредитним договором у зв'язку з ненаданням ним доказів переходу такого права та заміни кредитора.
Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів, приходить до наступного висновку.
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 05.12.2003 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзен банк України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-003/225/2003, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 13838,00 дол. США, зі сплатою 13,00% річних, строком до 05 грудня 2006 року.
Погашення кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені кредитним договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних ресурсів відповідачу.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати кредит та проценти за ним, а також інші платежі, передбачені Договором.
Однак, відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, було порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком, яка станом на 09 серпня 2011 року відповідно до поданого позивачем розрахунку становила 8260,16 дол. США, що еквівалентно 65844,13 грн., що складається із заборгованості по кредиту в розмірі 3985,60 дол. США, заборгованості по відсоткам в розмірі 4274,86 дол. США, та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 182388,23 гривень, що в загальній сумі становить 248232,36 гривень.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В той же час пунктом 1.6.1 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту у розмірі та строки, визначені у графіку погашення кредиту та сплати відсотків, але не пізніше 05.12.2006 року.
Таким чином строком настання виконання зобов'язання за договором визначено 05.12.2006 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, тобто позивач мав звернутись до суду не пізніше ніж 05.12.2009 року.
Проте матеріали поданого позову не містять доказів такого звернення, натомість позивач звернувся з даним позовом до суду 08.08.2012 року, що підтверджується відповідною відміткою.
Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Будь-яких заяв чи доказів щодо поважності пропуску строку позовної давності позивачем до суду не подано.
В свою чергу, пунктом 31 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 30.03.2012 року визначено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Виходячи з вказаного, суд вважає правильним відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки строк давності кредиту ОСОБА_1 минув, а отже вимога щодо його повернення заборонена законом.
Вiдповiдно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуєтъся на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослiдженнi наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність i взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1, 4 ст.ст. 525, 526, 530, 553-554, 572, 589, 590, 591, 625,1050 Цивільного кодексу України, статями 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214, 215, 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд, що ухвалив оскаржуване рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Зінченко С.В.