іменем України
Справа №377/1341/13-ц
Провадження №2/377/474/13
18 грудня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі:
головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,
при секретарі Прокопенко Р.О., за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У листопаді 2013 року до суду звернулося ТОВ «Кредитні ініціативи» з позовними вимогами до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 15 від 24.01.2008 року, яка станом на 01.09.2013 року складає 104786,18 гривень, а саме за кредитом 82415,13 гривень, по відсотках - 20302,68 гривень, по пені - 2068,37 гривень на трикімнатну квартиру, загальною площею 67,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до кредитного договору № 15 від 24.01.2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_1, останній отримав кредит в розмірі 130000 (стотридцять тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення 23 січня 2018 року. 31 березня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 28 грудня 2008 року, 15 червня 2011 року, 22 грудня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_1, були укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 15 від 24.01.2008 року.
В порушення умов кредитного договору та положень ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого має станом на 01.09.2013 року заборгованість на загальну суму 104786,18 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом 82415,13 гривень, по відсотках - 20302,68 гривень, по пені - 2068,37 гривень. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 25 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком(закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі надали в іпотеку банку приміщення трьохкімнатної квартири, загальною площею 67,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.10.2000 року ВО «Чорнобильська АЕС», за рахунок звернення стягнення на яке у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги. Між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено також 17 грудня 2012 року договір про передачу прав за договорами забезпечення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1423, відповідно до яких право кредитора перейшло до позивача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове зсідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надали. Від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з тих підстав, що він перебуває на амбулаторному лікуванні з приводу загального захворювання, проте суд вважає дану причину неповажною, оскільки перебування на амбулаторному лікуванні не позбавляє його можливості прибути в судове засідання чи направити представника. Клопотання від інших відповідачів про відкладення розгляду справи до суду не надійшли. Тому суд за згодою представника позивача ухвалив заочне рішення відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України на підставі наявних доказів у справі. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(далі Банк), та ОСОБА_1 (далі Позичальник), було укладено кредитний договір № 15 від 24 січня 2008 року, копія якого долучена до матеріалів справи, відповідно до п.2.1 якого Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 130000 (стотридцять тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення 23 січня 2018 року. 31 березня 2010 року, 14 грудня 2010 року, 28 грудня 2008 року, 15 червня 2011 року, 22 грудня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_1, були укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 15 від 24.01.2008 року.
Згідно п.5.2.2 кредитного договору Позичальник зобов'язувався своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, суми неустойки в порядку, передбаченому цим договором.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком одноразової комісійної винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісячно у відповідності до графіку (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного Договору.
За правилами п. 6.4 Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується за кожен день прострочення платежу.
Як зазначено у п.6.5 кредитного договору у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 30 % річних від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека трикімнатна квартира, загальною площею 67,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, 25 січня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком(закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Славутицької міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 38.
Згідно п. 1.1. Договору іпотеки цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору № 15 від 24 січня 2008 року ( а також окремих договорів про внесення змін до нього), укладеного між іпотекодержателем та боржником, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку, передбаченому Кредитним договором, повернути іпотекодержателю не пізніше 23 січня 2018 року кредит у розмірі 130000 гривень, відсотки за користування ним розмірі 15 % річних, одноразову комісійну винагороду за надання та обслуговування кредиту в розмірі один відсоток від суми кредиту, відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі, передбаченому кредитним договором.
У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання кредитного договору.
Як зазначено у п.1.2 цього договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира, загальною площею 67,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.10.2000 року ВО «Чорнобильська АЕС» на підставі розпорядження № 435-пр. від 19.10.2000 року, зареєстровано Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації 15.11.2000 року № 347/56.
Відповідно до п.1.4 договору загальна вартість майна згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП АРБ Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації 11.01.2008 року за № 21712991, складає 132705,21 гривень.
Сторони цього Договору оцінюють предмет іпотеки у 176750 гривень.
Відповідно до п. 5.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, якщо у момент настання строку виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, вони не будуть виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до п.2.2 кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум відсотків, сум комісійної винагороди за управління кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки, що передбачені кредитним договором.
Як зазначено у п.5.2.3 за рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити:
а) свої вимоги, що випливають з кредитного договору, у повному обсязі на момент фактичного задоволення. До сум цих вимог входять:
- несплачена сума кредиту відповідно до умов, передбачених кредитним договором;
- несплачені суми відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди за управління кредитом, відсотків за неправомірне користування кредитом відповідно до умов, передбачених кредитним договором;
- несплачені суми неустойки(пені, штрафів), передбаченої кредитним договором.
) свої вимоги щодо відшкодування збитків, у тому числі і неодержаних доходів, що понесені іпотекодержателем внаслідок неповного та/або несвоєчасного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором;
с) свої вимоги щодо отримання штрафів, які передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих іпотекодержателю іпотекодавцями шляхом невиконання або неналежного виконання умов цього договору;
) свої вимоги щодо відшкодування у повному обсязі витрат, понесених ним під час звернення стягненя та/або реалізації предмету іпотеки, у тому числі витрати по сплаті державного мита та інші господарські витрати, а також витрати по утриманню та збереженню предмету іпотеки, якщо таке збереження та утримання проводилося за рахунок іпотекодержателя.
Відповідно до п.3.1.7 цього договору іпотекодержатель має право здійснювати відступлення прав за цим договором та кредитним договором без попереднього отримання на це згоди іпотекодавців в порядку, передбаченому законом.
Положеннями п.5.3.4 кредитного договору від 24.01.2008 року № 15 також передбачено право здійснювати відступлення прав за цим договором.
17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги. Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. При цьому передача прав вимоги за забезпеченнями, що випливають, зокрема, з іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюються окремими договорами про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають, зокрема, з іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням реєстру позичальників. Такі договори про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з іпотечних договорів будуть укладені сторонами в дату укладання цього договору на тих самих умовах, що і цей договір.
На виконання зазначеного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено 17 грудня 2012 року договір про передачу прав за договорами забезпечення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1423.
Як зазначено у п.3.1 цього договору у зв'язку з передачею(відступленням) кредитного портфелю за договором відступлення цедент, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію права, що передаються, та зобов'язується передати цесіонарію договори забезпечення, а цесіонарій приймає та набуває права, що передаються, та зобов'язується прийняти договори забезпечення. Права за договорами забезпечення переходять до цесіонарія виключно в силу положень українського законодавства.
Згідно пункту 3.2 зазначеного договору права, що передаються, вважаються переданими(відступленням) цедентом цесіонарію в дату набрання чинності.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що цедент зобов'язується передати цесіонарію договори забезпечення у відповідності з договором відступлення.
Витягом з Додатку № 1 до договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року підтверджено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передало права іпотекодержателя за іпотечним договором від 25.01.2008 року, укладеного з відповідачами, ТОВ «Кредитні ініціативи».
9 вересня 2013 року позивачем було направлено відповідачам письмове повідомлення про усунення порушень за основним зобов'язанням та вимогу про добровільне виселення, що підтверджено копією цієї вимоги і копією реєстру відправки рекомендованої кореспонденції.
Згідно змісту вимоги іпотекодержатель повідомив іпотекодавців про порушення боржником ОСОБА_1 умов виконання зобов'язань за кредитним договором від 24.01.2008 року № 15 та наявність заборгованості станом на 1 вересня 2013 року в сумі 104786,18 гривень.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 15 від 24.01.2008 року заборгованість станом на 01.09.2013 року становить в розмірі 104786,18 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом 82415,13 гривень, по відсотках - 20302,68 гривень, по пені - 2068,37 гривень, достовірність якої сумнівів у суда не викликає.
Визначаючи відповідні встановленим обставинам справи правовідносини сторін, суд при вирішенні спору виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною другою цієї статті передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як передбачено у ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 533 цього Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. За правилом ч. 2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Як визначено частиною третьою цієї статті, використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч. 1 ст. 575 цього Кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За правилом ч. 2 цієї статті якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно ч. 2 цієї статті положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Виходячи із наведених положень Кредитного договору, Договору іпотеки та положень Цивільного кодексу України і Закону України «Про іпотеку» та встановлених судом обставин справи, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід визнати обґрунтованими, оскільки боржник за основним зобов'язанням, встановленим Кредитним договором, - відповідач ОСОБА_1, порушив основне зобов'язання, розмір якого встановлено у чітко визначеній сумі на конкретний час, відповідачами була одержана вимога іпотекодержателя про необхідність виконання порушеного зобов'язання протягом 30 днів з дня одержання вимоги, з одночасним попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі залишення цієї вимоги без задоволення.
Як роз'яснено судам у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Пунктом 5.2 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір іпотекодержателя:
- за рішенням суду
- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса
- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за кредитним договором № 15 від 24 січня 2008 року в сумі 104786 гривень 18 копійок, що складається з: заборгованості за кредитом - 82415,13 гривень, по відсотках - 20302,68 гривень, по пені - 2068,37 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 67,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.10.2000 року ВП «Чорнобильська АЕС» на підставі розпорядження № 435-пр. від 19.10.2000 року, зареєстровано Славутицьким міським бюро технічної інвентаризації 15.11.2000 року № 347/56, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид товару на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рівних частках з кожного 1047 гривень 86 копійок судових витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Н. Ф. Теремецька