16.12.2013 Справа № 901/3660/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс», с. Віліне, Бахчисарайский район, Автономна Республіка Крим
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лановенка Сергія Євгеновича, с. Дмитрівка, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим
про стягнення заборгованості
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - Жукова Є. Ю. (довіреність від 14.01.2013 № 01);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 04.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Інвест Плюс») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лановенка Сергія Євгеновича (далі - відповідач, ФОП Лановенко С.Є.) грошових коштів у розмірі 40 149, 46 грн, які включають основну заборгованість у розмірі 39 780, 00 грн, три відсотки річних у розмірі 369,46 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 526, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 230, 237 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 22.04.2013 №22/04 у частині поставки оплаченого товару.
Ухвалою суду від 05.11.2013 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 16.12.2013.
Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та поясненнях до позовної заяви (а.с. 59).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п. 4 ч. 2 ст. 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 56-58).
Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.
До того ж, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без участі представника, якщо його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Разом з цим, у судових засіданнях 09.12.2013, 12.12.2013 відповідач підтвердив про наявну в нього перед позивачем заборгованість.
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
22.04.2013 між ТОВ «Інвест Плюс» (Покупець) та ФОП Лановенко С.Є. (Постачальник) укладено договір поставки від 22.04.2013 №22/04 (далі - Договір, а.с. 10-11), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати труби водопровідні швидкозбірні алюмінієві довжиною 9 м (далі - Товар) у кількості 280 (двісті вісімдесят) штук.
Згідно п. 2.1. Договору, зокрема, право власності на поставлений товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що строк поставки за кожною партією складає 7 (сім) днів з моменту отримання передплати за партію Товару.
Загальна вартість Договору орієнтовно складає 329 560 грн та складається із вартості Товару, переданого протягом строку дії цього Договору, зазначеної у накладних. Вартість транспортування Товару до місця поставки включена у загальну вартість Товару.
Оплата Товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку у наступному порядку:
- передоплата у розмірі 40% від вартості партії Товару, зазначеного у рахунку
- остаточний розрахунок протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання партії Товару (п.п. 3.1., 3.2. Договору).
Договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2013.
22.04.2013 Постачальником виставлений рахунок №62 на загальну суму 194 205, 00 грн (а.с.28).
На виконання умов Договору ТОВ «Інвест Плюс» здійснило передплату ФОП Лановенку С.Є. за Договором у розмірі 244 530,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.04.2013 №6369 на суму 77 682,00 грн; від 26.04.2013 №6391 на суму 75 354,00 грн; від 30.04.2013 №6411 на суму 59 904,00 грн; від 20.05.2013 №6528 на суму 31 590,00 грн (а.с. 13-16).
Проте, Товар був поставлений лише на суму 204 750,00 грн, останнє підтверджується накладною від 27.04.2013 №66 на суму 105 300,00 грн та накладною від 04.05.2013 б/н на суму 93 450,00 грн (а.с.12). Відтак, із матеріалів справи вбачається, що Постачальник недопоставив Товар на суму 39 780 грн (244 530,00 грн - 204 750,00 грн). Доказів, які б спростовували зазначену інформацію, відповідачем суду надано не було.
З метою досудового врегулювання спору, 03.07.2013 позивач звернувся до відповідача із претензією №311 (а.с 17), у якій просив повернути передплату за Договором у розмірі 39 780,00 грн у строк до 10.07.2013. Факт отримання ФОП Лановенком С.Є. зазначеної претензії підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням (а.с. 18), відповідно до якого претензія отримана останнім 06.07.2013.
Проте, оскільки вищевказана грошова сума у добровільному порядку сплачена відповідачем не була, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено, що останню суму передплати відповідач отримав 20.05.2013 за платіжним дорученням №6528, відтак, відповідно до положень п.2.3. Договору, поставка Товару повинна була бути здійснена 27.05.2013. Проте, з боку відповідача жодних дій, направлених на подальше виконання умов Договору, здійснено не було. Доказів протилежного суду не надано.
Разом з тим, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, зазначена норма права є альтернативною нормою, відтак, продавець самостійно визначає один (на вибір) вид поведінки із декількох, зазначених в санкції норми.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач вимагає повернення суми попередньої плати за Товар, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, та те, що відповідач є таким, що порушив зобов'язання, встановлене законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з ФОП Лановенко С.Є. передплати за Договором у розмірі 39 780,00 грн.
Разом з цим, ТОВ «Інвест Плюс» заявлено суду вимогу про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 369,46 грн. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, із матеріалів справи вбачається, що у строк, визначений у претензії ТОВ «Інвест Плюс» (10.07.2013), передплата повернута не була, відтак, з 11.07.2013 у позивача виникає право стягнення трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних у розмірі 4369,46грн, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115-116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лановенка Сергія Євгеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» грошові кошти у розмірі 40 149,46 грн (сорок тисяч сто сорок дев'ять гривень сорок шість копійок), які включають суму основного боргу у розмірі 39 780,00 грн (тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень); три відсотка річних у розмірі 369,46 грн (триста шістдесят дев'ять гривень сорок шість копійок).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лановенка Сергія Євгеновича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 19.12.2013
Суддя О.С. Янюк