04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" грудня 2013 р. Справа№ 09/5026/1604/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Авдеєва П.В.
Куксова В.В.
при секретарі судового засідання Климович М.І.
за участю представників:
від позивача: Коломієць Ю.В. - за довіреністю
від відповідача: Поцелуйко О.П. - за довіреністю
Антоненко О.А. - за довіреністю
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року
у справі № 09/5026/1604/2012 (суддя Курченко Н.М.)
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь"
до відповідача: приватного підприємства "Гірський Тікич"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріусу Тальнівського нотаріального округу Черкаської області Власенко Наталія Семенівна
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.12.2008 року
Позивач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь", звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Гірський Тікич" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.12.2008 року.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року у справі № 09/5026/1604/2012 (суддя Курченко Н.М.) в задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ТОВ "Здобуток" та ПП "Гірський Тікич" від 06.12.2008 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Куксов В.В., Яковлєв М.Л., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.10.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013 року розгляд справи відкладено на 30.10.2013 року.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Яковлєва М.Л., розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року розгляд справи відкладено на 13.11.2013 року.
У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шаптала Є.Ю.; судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів, призначено розгляд справи на 11.12.2013 року.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Гончарова С.А., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року справу прийнято до провадження у визначеному складі суддів.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неправильним застосуванням норм права та неповнотою дослідження доказів. Зокрема, апелянт стверджує, що спірний договір не був спрямований на реальне настання юридичних наслідків, оскільки з дати укладання спірного договору до дати звернення з позовом, відповідачем не було проведено розрахунок за договором, що, з урахувань положень п. 4.10 договору, свідчить про те, що право власності на майно, щодо якого укладено спірний договір, не виникло; цим майном продовжує користуватись позивач.
Також, апелянт стверджує, що спірний договір не було підписано директором ТОВ «Здобуток» Милишем М.В., та судом не було надано належної оцінки цьому факту та тому, що нотаріусом було вчинено службовий злочин. Апелянт стверджує про неправомірність прийняття судом в якості доказу висновку за результатами експертного дослідження № 1, проведеного Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, в якому вказано про те, що підпис від імені Малиша М.В. у спірному договорі виконано саме цією особою, оскільки при проведенні експертизи жодних зразків підпису у Малиша М.В. не відбиралося.
Також, апелянт заявляє, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
09.10.2013 року апелянтом заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання, чи виконаний підпис на оригіналі спірного договору Милишем М.В.
Наведене клопотання судом не задоволено, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не наведено обставин щодо належної обґрунтованості сумнівів, що підпис належить іншій особі. Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір посвідчено приватним нотаріусом Тальнівського нотаріального округу Черкаської області Власенко Наталією Семенівною, особу громадян, які підписали договір, встановлено.
Посилання позивача на вчинення нотаріусом службового злочину, не підтверджено належними та достовірними доказами, якими, у даному випадку, повинен бути відповідний вирок суду, та, за таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що підпис на спірному договорі виконаний не директором позивача.
30.10.2013 року апелянтом заявлено клопотання про виклик до судового засідання Малиша М.В., який перебував 06.12.2012 року на посаді директора ТОВ «Здобуток», та Поліщук М.А., яка перебувала 06.12.2012 року та 10.12.2012 року на посаді головного бухгалтера ТОВ «Здобуток» для отримання відповідних пояснень. Наведене клопотання вмотивовано тим, що в матеріалах справі наявні письмові пояснення Малиша М.В., в яких зазначено, що останній не підписував спірний договір, та пояснення Поліщук М.А., згідно яких вона пояснює, що кошти за спірним договором не надходили та підтримує думку позивача про визнання договору недійсним.
Присутній у судовому засіданні, що відбулось 30.10.2013 року, Малиш М.В., надав суду пояснення, відповідно до яких пояснив, що він не підписував спірний договір.
Третьою особою, приватним нотаріусом Тальнівського нотаріального округу Черкаської області Власенко Наталією Семенівною, неодноразово надавались апеляційному суду письмові пояснення про те, що спірний договір був підписаний в її присутності особисто директором ТОВ «Здобуток» Малишем М.В. Третя особа просила розглянути справу без її участі.
Третя особа до судового засідання, що відбулось 11.12.2013 року, не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, а також враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи без її участі, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
06 грудня 2008 року між ТОВ "Здобуток" (продавець) в особі директора Малиш Миколи Васильовича та ПП "Гірський Тікич" (відповідач) в особі директора Боровець Наталії Яківни було укладено Договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до якого продавець продав, а покупець купив комплекс і зобов'язався сплатити за нього оговорену грошову суму.
Згідно п. 1.2. договору комплекс нежитлових будівель (надалі - комплекс), що відчужується за даним Договором, розташований в с.Здобуток Жовтня Тальнівського району, вул.Дубковецького, за №1а (один літера "а").
Комплекс належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Здобутківською сільською радою Тальнівського району 12.06.2008 року, зареєстрованого в Тальнівському виробничому відділку комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" за №7 в реєстровій книзі за №1, реєстраційний номер 23619386 (пункт 1.3 договору);
Відповідно до п. 1.4. договору, на земельній ділянці під господарськими дворами площею 38400 кв.м, переданій продавцеві в тимчасове користування на умовах оренди, розташований вищезгаданий комплекс, який складається з таких будівель і споруд: матеріальний склад "А" загальною площею 978,9 кв.м., критий тік "В" загальною площею 1831,8 кв.м., зерносклад "Г" загальною площею 1035,2 кв.м., свинарник №5 "Д" загальною площею 954,6 кв.м., свинарник №4 "Ж" загальною площею 1419,4 кв.м., свинарник №3 "З" загальною площею 858,8 кв.м., свинарник №2 "И" загальною площею 1009,0 кв.м., свинарник №6 "Б" загальною площею 1456,9 кв.м., свинарник №1 "Г" загальною площею 1012,2 кв.м., автогараж "К" загальною площею 572,0 кв.м., майстерня "Л" загальною площею 802,5 кв.м., будинок механізатора "М" загальною площею 79,3 кв.м., гусятник "Н" загальною площею 622,7 кв.м., навіс "О" загальною площею 3078,2 кв.м., продовольча комора "П" загальною площею 70,7 кв.м., столова "Р" загальною площею 427,1 кв.м., загальна площа комплексу 16209,3 кв.м.
Пунктом 2.1. договору обумовлено, що продаж комплексу за згодою сторін вчиняється за 675 480 грн., які покупець зобов'язався сплатити продавцеві до 20 грудня 2008 року.
Відповідно до п. 3.3. договору передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем проводиться не пізніше трьох робочих днів з дня повного розрахунку, посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Наведений договір посвідчений 06 грудня 2008 року приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., зареєстровано в реєстрі 7224. Договір внесений до Державного реєстру правочинів, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів №6813184, виданий 06.12.2008 13:22, номер правочину 3262120.
Як вбачається з посвідчувального напису приватного нотаріусу Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., нею було встановлено особу громадян, які підписали договір; перевірено їх дієздатність, а також правоздатність товариства з обмеженою відповідальність "Здобуток", приватного підприємства "Гірський Тікич", повноваження представників, а також належність товариству з обмеженою відповідальність "Здобуток" відчужуваного комплексу.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №739 від 10.12.2008 року ПП "Гірський Тікич" сплатило ТОВ "Здобуток" 675480 грн. по договору від 06.12.2008 року.
Відповідно до листа ТОВ "Здобуток" від 10 грудня 2008 року, підписаного власником товариства Поцелуйко О.П., товариство отримало в повному обсязі кошти в сумі 675480 грн. по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06 грудня 2008 року.
05 січня 2009 року між ПП "Гірський Тікич" та ТОВ "Здобуток" складено Акт приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06 грудня 2008 року. Договір підписаний директорами підприємств, підписи яких скріплені печатками.
05 січня 2009 року право власності на комплекс, розташований за адресою: Черкаська область, Тальнівський район, сщ.Здобуток Жовтня, вул. Дубковецького, буд.1а зареєстровано за ПП "Гірський Тікич" (номер запису - 7, в книзі - 1), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21476312.
22 червня 2010 року відбулись збори засновника ТОВ "Здобуток", оформлені протоколом № 1, якими ухвалено припинити юридичну особу ТОВ "Здобуток" в результаті приєднання до іншої юридичної особи СТОВ "Агрофірма Корсунь" після належного оформлення всіх необхідних документів.
16 серпня 2010 року ТОВ "Здобуток" видано накладну №213 про відпуск СТОВ "АФ Корсунь" наступних товарів: майстерня, будинок механіка, автогараж, зерносклад, критий тік, вагова, загальною вартістю 24286 грн., ПДВ 20% - 4857,20 грн., разом - 29143,20 грн.
Частина активів підприємства, у тому числі основні засоби вартістю 24286,00 грн. була передана Товариством з обмеженою відповідальністю "Здобуток" в особі директора Поцелуйко О.П. на користь СТОВ "Агрофірма Корсунь" за передавальним актом від 02.09.2010 року.
Згідно Доповнення до Статуту СТОВ "Агрофірма Корсунь" товариство має відокремлені підрозділи (філії), у тому числі Здобутківську філію (вул.Дубковецького, 36, с.Здобуток Жовтня, Тальнівського району Черкаської області).
Рішенням 19-ї сесії Здобутківської сільської ради від 10 липня 2012 року №19/8 відмовлено СТОВ "Агрофірма Корсунь" у визнанні права власності на будівлі і споруди, одержані СТОВ "АФ Корсунь" від ТОВ "Здобуток" в результаті припинення діяльності ТОВ "Здобуток" шляхом приєднання до СТОВ "Агрофірма Корсунь", врахувавши що дані будівлі належать ПП "Гірський Тікич".
10 грудня 2012 року Здобутківська сільська рада направила директору ПП "Гірський Тікич" лист №290, у якому вказала на необхідність укладення договору оренди землі, під належними підприємству будівлями, згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2008 року.
Листом від 13 грудня 2012 року №23 ПП "Гірський Тікич" просив Здобутківську сільську раду надати право на виготовлення технічної документації для укладення договору оренди землі, на якій знаходиться нерухоме майно, що належить "ПП "Гірський Тікич".
У письмових поясненнях від 24.12.2012 року, поданих до господарського суду, Поліщук М.А. вказала, що у період з 03.03.2003 року по 23.07.2010 року вона перебувала на посаді головного бухгалтера ТОВ "Здобуток", про існування Договору купівлі-продажу від 06.12.2008 року їй нічого не відомо, готівкові кошти в сумі 675480,00 грн. 10.12.2008 року до каси товариства не надходили, ким підписана квитанція до прибуткового касового ордеру їй не відомо.
Згідно довідки Здобутківської філії СТОВ "Агрофірма Корсунь" від 24.12.2012 року станом на 24.12.2012 року на балансі рахуються основні засоби на суму 24286,00 грн., а саме: майстерня, будинок механізатора, автогараж, зерносклад, критий тік, вагова, які розташовані на території господарського двору площею 5 га, земельна ділянка передана в строкове платне користування Тальнівською РДА, орендна плата сплачується згідно податкового законодавства.
КП "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" виготовлено інвентаризаційну справу СТОВ "АФ Корсунь" на наступне майно по вул. Дубковецького, 1а: зерносклад, критий тік, автогараж, майстерня, будинок механізатора, діжурка, вагова, насосна, огорожа складу ПММ, вартість яких станом на 24.10.2011 - 29461,00 грн.
Також КП "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" виготовлено інвентаризаційну справу ПП "Гірський Тікич" на комплекс будівель по вул. Дубковецького, 1а, схематичний план якого містить будівлі та споруди, які значаться у спірному договорі купівлі-продажу.
Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.12.2008 року.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а саме: грошові кошти від реалізації майнового комплексу на ТОВ "Здобуток" не надходили, майно, що є предметом договору, ПП "Гірський Тікич" не передавалось. Також, позивач стверджував, що директор ТОВ «Здобуток» не підписував спірний договір.
Положеннями ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
За ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідження судом змісту спірного договору свідчить про узгодження його сторонами всіх істотних умов, наявність яких передбачена вимогами чинного законодавства.
Як встановлено судом, предметом спірного договору є нерухоме майно.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Як встановлено судом, спірний договір посвідчений 06 грудня 2008 року приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., зареєстровано в реєстрі 7224. Договір внесений до Державного реєстру правочинів, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів №6813184, виданий 06.12.2008 13:22, номер правочину 3262120.
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на комплекс, що є предметом спірного договору, належним чином зареєстровано за ПП "Гірський Тікич".
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до приписів ст.ст.182, 210, 334 Цивільного кодексу України на підставі спірного договору відповідач набув право власності на предмет договору раніше прийнятого ТОВ "Здобуток" рішення про припинення шляхом приєднання до позивача.
На дату укладання спірного договору ТОВ "Здобуток" був правоздатною і дієздатною юридичною особою, господарюючим суб'єктом у формі товариства з обмеженою відповідальністю, від імені якого діяв директор Малиш М.В., повноваження якого були перевірені при нотаріальному посвідченні договору.
Рішенням від 22 червня 2010 року зборів засновників ТОВ "Здобуток", тобто майже через півтора року після укладання спірного договору, ТОВ "Здобуток" припинений як юридична особа шляхом приєднання до СТОВ "Агрофірма Корсунь" (позивача). Згідно доповненню до Статуту позивача, затверджених зборами його учасників від 24 вересня 2010 року (протокол №29), він став правонаступником всіх прав і обов'язків господарств попередників, на базі яких створені філії, серед яких і ТОВ "Здобуток".
Передавальний акт ТОВ "Здобуток", затверджений рішенням зборів засновників позивача від 02 вересня 2010 року (протокол №4), на який посилається позивач, як на підставу переходу до нього права власності на все майно ТОВ "Здобуток", у тому числі, проданого по спірному договору, не містить конкретного переліку майна, що передавалось. Відсутність у передавальному акті опису (переліку) конкретних об'єктів нерухомості, що передані позивачу, унеможливлює видокремити майно, що продане по спірному договору, від іншого майна, що обліковувалось ТОВ "Здобуток" з іншим правовим режимом.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірному договорі зазначений конкретний перелік майна комплексу, що продано по цьому договору. Належність ТОВ "Здобуток" майна, що продано по спірному договору, не оспорюється сторонами і підтверджується наявними у справі доказами. Подальші дії сторін свідчать про те, що право власності на майно, яке є предметом спірного договору, перейшло від ТОВ "Здобуток" до ПП "Гірський Тікич" (відповідач).
Товарна накладна, дані бухгалтерського обліку, на які посилається позивач, як на підтвердження того, що все майно, у тому числі, яке є предметом спірного договору, від ТОВ "Здобуток" не вибувало і перейшло до позивача в порядку правонаступництва, відповідно, позивач набув право власності на нього, є документами бухгалтерського обліку, що підтверджує наявність в обліку суб'єкта господарювання основних та інших засобів і фондів, а не право власності на майно. Зазначені документи не можуть замінювати правовстановлювальні документи на об'єкти нерухомості.
Доводи позивача про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, не приймаються судовою колегією, оскільки сторонами спірного договору дотримано всіх вимог статті 203 Цивільного кодексу України, які необхідні для чинності правочину, з договору вбачається наявність у його сторін наміру створення правових наслідків.
Разом з тим, обставини того, що майно не передавалось і за нього не сплачувались кошти, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Разом з тим, відповідно до п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для визнання спірного договору недійсним не мають юридичного значення обставини проведення розрахунків за майно та бухгалтерський облік цього майна.
Наразі, наведені позивачем доводи в обґрунтування підстав недійсності спірного договору, а саме, обставини невиконання умов договору, не є обставинами, які доводять недійсність договору в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України.
Іншою підставою позовних вимог позивачем наведено те, що директор ТОВ «Здобуток» не підписував спірний договір.
Колишнім директором ТОВ «Здобуток» Малишем М.В. було письмово пояснено суду першої інстанції, що він не підписував Договір купівлі-продажу від 06.12.2008 року.
Як зазначалось, спірний договір посвідчений 06 грудня 2008 року приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., зареєстровано в реєстрі 7224. Договір внесений до Державного реєстру правочинів, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів №6813184, виданий 06.12.2008 13:22, номер правочину 3262120.
Як вбачається з посвідчувального напису приватного нотаріусу Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., нею було встановлено особу громадян, які підписали договір; перевірено їх дієздатність, а також правоздатність товариства з обмеженою відповідальність "Здобуток", приватного підприємства "Гірський Тікич", повноваження представників, а також належність товариству з обмеженою відповідальність "Здобуток" відчужуваного комплексу.
Третьою особою, приватним нотаріусом Тальнівського нотаріального округу Черкаської області Власенко Наталією Семенівною, неодноразово надавались апеляційному суду письмові пояснення про те, що спірний договір був підписаний в її присутності особисто директором ТОВ «Здобуток» Малишем М.В.
Тобто, обставини непідписання спірного договору директором ТОВ «Здобуток» спростовуються матеріалами справи.
Апелянт стверджує про вчинення нотаріусом службового злочину.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даному випадку, вчинення злочину приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С. повинно бути підтверджено виключно вироком суду, в якому б були встановлені відповідні обставини.
Позивачем до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів, які б могли надати суду підстави вважати, що приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С., при посвідченні спірного договору, не було перевірено повноваження осіб, якими таких договір підписано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2013 року Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром підготовлено Висновок за результатами експертного дослідження №1 (зазначений вище), згідно якого дослідженням встановлено, що підпис від імені Малиша М.В. у договорі купівлі-продажу серії ВМА №733185 від 06.12.2008, виконаний Малишем М.В.
Як вбачається з наведеного висновку, його проведено експертом відділу технічної експертизи документів та почерку ДНДЕКЦ МВС України, капітаном міліції Кулінською Оленою Іванівною, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи (свідоцтво № 5583, видане ЕКК МВС України 22.05.2002 року), стаж експертної роботи з 2002 року.
З огляду на викладене, суд критично оцінює надані Малишем М.В. пояснення щодо не підписання ним спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.12.2008 року.
Отже, судова колегія доходить до висновку, що спірний договір укладений та підписаний повноважними особами сторін договору. Докази зворотного не підтверджуються матеріалами справи.
Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Так, апелянт стверджує, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду.
За висновками суду, позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, виходячи з наступного.
За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається відправлення судом першої інстанції 15.07.2013 року на адресу позивача ухвали про поновлення провадження у справі від 15.07.2013 року, якою було призначено судове засідання на 22.07.2013 року.
У п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою позивача, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 22.07.2013 року, на якому було оголошене оскаржуване рішення, був присутній представник позивача Коломієць Ю.В.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року у справі № 09/5026/1604/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року у справі № 09/5026/1604/2012 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року у справі № 09/5026/1604/2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 року у справі № 09/5026/1604/2012 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 09/5026/1604/2012 повернути до суду першої інстанції.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді П.В. Авдеєв
В.В. Куксов