04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" грудня 2013 р. Справа№ 910/17267/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Станіка С.Р.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:не з'явився ;
відповідача:Красіков Д.О., довіреність б/н від 03.09.2013;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"
на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013
у справі № 910/17267/13 (суддя: Куркотова Є.Б. )
за позовом Фізичної особи - підприємця Лазуренко Тетяни Вікторівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"
про стягнення 85328,01 грн.
Фізична особа - підприємець Лазуренко Тетяна Вікторівна звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" про стягнення 85328,01 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17267/13 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Лазуренко Тетяни Вікторівни суму боргу у розмірі 74631,01 грн., пеню у розмірі 5566,75 грн., 3% річних у розмірі 1821,33 грн., судовий збір у розмірі 1653,78 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17267/13 в частині стягнення пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути пеню в розмірі 3627,84 грн.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 № 910/17267/13 у справі № 910/17267/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/17267/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 09.12.2013 об 11:15.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 № 910/17267/13 у справі № 910/17267/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Станік С.Р.
09.12.2013 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
09.12.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.
12.09.2012 між ФОП Лазуренко Т.В. (перевізник) та ТОВ "Лотуре-Агро" (замовник) укладено договір транспортного перевезення №124/т-пос (надалі -Договір), за умовами якого перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на умовах визначених у даному Договорі, автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконанні перевізником послуги по перевезенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.
В п. 2.1.5 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується своєчасно та повністю оплачувати перевезення по маршруту перевезення у погодженому сторонами розмірі, який вказується у додаткових угодах до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 3.1 Договору).
Крім цього, сторони погодили, що у випадку коли у замовника перед перевізником існує неоплачена заборгованість за надані послуги з перевезення, то кожне перерахування коштів від замовника на поточний рахунок перевізника, незалежно від цільового призначення, зараховується насамперед на погашення самої давньої заборгованості, яка існує перед перевізником (п. 3.5 Договору).
Положеннями п. 6.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2012 р. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же самих умовах без укладання письмової додаткової угоди про продовження терміну дії.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується скаржником, що позивачем у період з вересня по листопад 2012 року було надано відповідачу послуги із перевезення вантажів на суму 434069,78 грн.
Загальна вартість наданих послуг відображена в актах виконаних робіт №12 від 30.11.2012 р., №11 від 26.11.2012 р., №10 від 23.11.2012 р., №9 від 19.11.2012 р., №8 від 12.11.2012 р., №7 від 18.10.2012 р., №6 від 15.10.2012 р., №5 від 15.10.2012 р., №4 від 08.10.2012 р., №3 від 30.09.2012 р., №2 від 24.09.2012 р. та №1 від 24.09.2012 р.
Проте, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань за Договором лише частково розплатився за отримані послуги з перевезення у розмірі 359438,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи прибутковими касовими ордерами та копіями банківських виписок.
29.08.2013 позивач направив відповідачу претензію №б/н, з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги із перевезення у розмірі 74631,01 грн., а також пеню у розмірі 1481,74 грн. та 3% річних у розмірі 303,95 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Проте зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Суд зазнає, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками.
До того ж, дії скаржника підтверджують прийняття від позивача виконаних послуг і погодження з їх вартістю.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, факт виконання позивачем зобов'язань по договору та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8875,67 грн. та 3% річних у розмірі 1821,33 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по акту №10 від 23.11.2012 р. за період з 03.12.2012 р. по 30.09.2013 р., у період з 06.01.2013 р. по 01.04.2013 р., по акту №11 від 26.11.2012 р. у період з 06.12.2012 р. по 30.09.2013 р., по акту №12 від 30.11.2012 р. у період з 11.12.2012 р. по 30.09.2013 р.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що при несвоєчасній оплаті послуг перевізника замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення , а також 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції зробив власні перерахунки пені та встановив, що розмір стягуваної пені повинен становити 5566,75 грн.
Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення пені з відповідача лише частково, а саме в розмірі 5566,75 грн.
В той же час, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що розрахунок суми стягуваний пені виконаний ним невірно так-як, нарахування пені по акту № 11 здійснює виходячи з суми 33036,80 грн., хоча заборгованість становить 33046,80 грн.
А по акту № 12 нарахування пені здійснює виходячи з суми 3449,14 грн., хоча заборгованість становить 29298,07 грн.
До того ж, скаржник здійснює розрахунок рахуючи 181 день прострочення в той час, як ним прострочено 182 дні.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проаналізувавши зроблені позивачем розрахунки 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про іх законність та обґрунтованість, а тому правомірно були задоволені в розмірі 1821,33 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва 30.10.2013 у справі № 910/17267/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2013 у справі № 910/17267/13 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/17267/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді О.Ф. Синиця
С.Р. Станік